Чистота твіттер-стрічки чи інформаційний шум: порівняння Lenta.ru та Української правди

квітня 3, 2014 • Медіа журналістика, Цифрові медіа • by

Сьогодні український інформаційний простір перевантажений надміром новин, коментарів, прогнозів та оцінок подій. Для звичайного читача це означає споживання більшої кількості інформації, що може провокувати розгубленість, тривогу та навіть неврози. В той час як для журналістів та представників медіаспільноти – це додатковий професійний виклик та шмат роботи щодо перевірки та верифікації даних.

Український твіттер-простір

Український медіапростір сьогодні заповнений інформацією від громадських організацій та ініціатив: евромайданSOS, автомайдан, опір тощо, що часто містить чимало непідтверджених даних. Інтернет-користувачі, які мають сторінки в соціальних мережах, є також джерелом інформаційного шуму. Люди схильні миттєво реагувати на будь-яку інформацію, забуваючи про базову критичність. Відтак, користувачі соцмереж активно перепощують неправдиву інформацію, тим самим підживлюючи паніку та конфлікти.

Прикметно, що саме під час Євромайдану серед українців особливо зросла популярність Твіттеру. Про це, зокрема, свідчить емпіричне дослідження Пабло Барбера (Pablo Barberá) та Меґан Метзґер (Megan Metzger) з університету Нью-Йорка (NYU). Так, з початку протестів про події активно писало понад 34000 унікальних користувачів, 1200 з яких приєдналися до Твіттеру власне під час Євромайдану.

Окрім того, українська твіттер-спільнота займалась активним знищенням спам-ботів, тобто користувачів, що були створені нещодавно та своєю інформаційною діяльністю намагались розвести ворожнечу чи спровокувати конфлікти. А також провела декілька хвиль #digitalmaidan-у, аби підвищити обізнаність світу (завдяки виведенню хештегу в світові тренди) та привернути увагу світових ЗМІ та політичних лідерів до проблемної ситуації в Україні.

Чому УП може навчитися у колишньої Ленти.ру?

Для представників ЗМІ – це є виклик, надавати у 140 символах найбільш важливу, актуальну та достовірну інформацію, аби тримати своїх читачів у курсі справ. Керуючись візуалізацією даних, що зробив @TwitterData, також можна стверджувати, що Твіттер є активним інструментом щодо поширення даних та способом комунікації в світі в контексті подій Євромайдану.

Для українських ЗМІ ведення твіттер-акаунту ніколи не було в пріоритеті до часів Євромайдану. Сьогодні вони активно використовують цей канал комунікації для своїх повідомлень. В умовах інформаційної російсько-української війни можемо побачити, що редакційна політика стосовно ведення твіттер-акаунту між російськими та українськими колегами суттєво відрізняється.

Зокрема, якщо порівнювати акаунт одиного з найбільших російських новинних медіа – Lenta.ru (далі – Лента) та твіттер Української правди (далі – УП), то ми можемо спостерігати низку особливостей.

1

Для російського видання є нормою звернення до своїх читачів – “котани”. Лента спілкується зі своєю публікою, наприклад, наголошуючи на об’єктивній позиції своїх журналістів (див. скріншот зліва – ред.).

Для комунікації з твіттер-спільнотою, яка безперечно володіє іншими контекстами, ніж громадяни, що не користуються Інтернетом чи не є активними користувачами, Лента використовує меми, інтернет-жаргон, анекдоти. Невелика кількість іронічних твітів присвячена агенціям РІА та Інтерфакс. Окрім того, стиль повідомлень дуже часто є іронічним або з судженнями “норм” та “ок”, які насправді мають нейтральне забарвлення, що не дає змогу звинуватити журналістів у неупередженості. В свою чергу така побудова повідомлень дозволяє привернути увагу фоловерів, тим самим збільшити охоплення аудиторії за рахунок ретвітів.

Ретвіти інших користувачів в стрічці Ленти  – досить рідке явище, так само як і реплаї (відповіді) до користувачів. Однак це явище присутнє у досить дозованій кількості. Ще однією особливістю Ленти є спілкування з аудиторією не лише новинними заголовками та повідомленнями. Зокрема вночі, Лента час від часу рекомендує своїм користувачам певну музику з відповідним посиланням на інші ресурси, а не свій сайт.

Щодо УП, то її приклад свідчить про іншу ситуації в українських медіа. Головна відмінність полягає у величезній кількості ретвітів, які здійснює офіційний аккаунт УП. Таким чином, протягом інтервалу у декілька хвилин може бути декілька ретвітів різних людей чи інших ЗМІ, які повідомляють про одне і те саме. Тобто йде зміщення у часі відносних цих повідомлень та кут подачі інформації.

Окрім того, багато ретвітів УП робить від користувачів, що не є безпосередньо журналістами видання, а є журналістами інших ЗМІ, громадськими активістами чи користувачами Твіттеру, які можуть мати певний кредит довіри у спільноти. Різна подача у різних твітах створює додатковий інформаційний шум. Це означає, що УП не може відповідати за правдивість та достовірність кожного твіту у своїй стрічці. Однак, враховуючи відсутність законодавчих норм, які регулюють комунікацію в Твіттері, до суду, за неправдиву інформацію, редакція у такому випадку притягнута бути не може.

Ще одна особливість – наявність твіта-попередження, а потім дубляж цього попередження вже як новина на сайті.

Окрім повторюваного дубляжу інформації через ретвіти та випадки постів, які щойно розглядались, ще одна проблема – повтор деяких новин російською та українською мовами. Таким чином, є сенс розглядати не лише форму подачі, а й мову подачі.

Безперечно, в контексті сьогоднішніх політичних подій дубляж декількама мовами необхідний, але “мета виправдовує засоби, коли це виправдано”. Зокрема про необхідність дубляжу, якщо твіт є успішним, говорить у своїй статті Майкл Ростон (Michael Roston), редактор соціальних медіа у The New York Times (NYT).

Інший важливий аспект – це комунікація з аудиторією. З безпосередніми читачими вона практично відсутня. УП часто дає зауваження своїм колегам-журналістам з інших видань, а також дозволяє собі комунікацію такого типу (див. скріншот – ред.):2

Наступна особливість, що суттєво відрізняється від редакційної политики Ленти – це поширення повідомлень через власний сайт, а не просто посилання на нього. Таким чином, у багатьох твітах УП є в кінці “via @ukrpravda_news”.

Нечітка та непослідовна структура подачі інформації у твіттер-стрічці “Української правди” створює багато додаткового інформаційного шуму, що може спричинити дискомфорт для читачів.

Твіттер-комунікація як необхідна складова редакторької політики у часи медіавоєн

Є три основні причини, чому українські медіа повинні слідкувати за чистотою свого ефіру. Перша полягає в тому, що вже п’ятий місяць йде активна інформаційна хвиля, від якої люди виснажуються. Соціологічна компанія Gemius 4 березня 2014 року  оприлюднила дані, за якими спостерігається підвищена активність громадян щодо використання соціальних медіа та перегляду новин, а також більшій включеності в онлайн-трансляції, ніж перегляд ТБ.

Про синдром “смогу даних” (з англ. “data smog) писав у своїй однойменній роботі журналіст Девід Шенк (David Shenk). Ще у 1997 він предрік, що у зв’язку з розвитком інформаційних технологій, індивідам буде важко самостійно відрізняти правдиву інформацію від вигаданої.
До цього також слід додати наявність у багатьох українців синдрому інформаційного виснаження (з англ. Information Fatigue Syndrome), бо люди перевантажені великою кількістю інформації. Це відбувається внаслідок того, що сьогодні практично у будь-якій соціальній мережі, що популярні в Україні: Одноклассники, Вконтакте, Фейсбук та Твіттер, велика кількість повідомлень стосується сьогоднішньої політичної ситуації в країні.

Друга причина пов’язана з результатами дослідження вчених Единбурзького університету щодо некритичного сприйняття інформації користувачами. Вчені дійшли висновку, що люди втрачають здатність критично мислити, коли у них є лідер, якому можна довіряти, а отже, не замислюватися над правильністю власного прийнятного рішення. Для українських користувачів це означає наявість ЗМІ-лідера, якому автоматично надається кредит довіри, і повідомлення з твіттер-стрічки сприймаються як достовірне джерело інформації.

Третє причина слідкувати за чистотою ефіру у твіттері для українських ЗМІ є кількісне збільшення користувачів. Так, наприклад, за даними socialbakers, Українська правда за останній місяць має приріст користувачів понад 42тис.

Для журналістів сьогоднішня війна – це спроба мобілізувати всі свої ресурси та здобути безцінний досвід фільтрування інформаційного простору для власного видання. Робити свій ефір чистим, уникаючи зайвого інформаційного шуму дозволить зберігати більш спокійний настрій. Використання мови на якій спілкується твіттер-спільнота, дозволить збільшити аудиторію читачів, а також показати, що журналісти пишуть та говорять не лише для себе, а розуміють потреби своїх читачів.

Політичний ефект від використання нових медіа зазначений у дослідженні Американського інституту Миру. За результатами звіту було виділено 5 рівнів, на які впливають нові медіа: індивідуальна трансформація, міжгрупові стосунки, колективна дія, політика режиму та зовнішня увага. Ці виміри дозволяють бачити, коли медіа є функціональними, а коли дисфункіональними, а тому яку роль виконують у політичному контексті, до яких дій призводять індивідів, і до яких групових змін можуть підштовхнути. При цьому зміни не є лінійними, але можуть задавати динаміку для зовнішнього розвитку.

Про те, що Твіттер є одним із найпотужніших інструментів для поширення інформації у світі свідчить низка подій, за якими могла спостерігати твіттер-спільнота в режимі реального часу: землетрус 2011 в Японії, події Арабської весни, конфлікти в Ірані та Сирії, вибори в різних країнах світу, сьогоднішні українські події та багато інших. Відповідно до чотирьох теорій преси, в демократичному суспільстві традиційні ЗМІ виконують функцію четвертої гілки влади. Можливо, варто акцентувати увагу на тому, що в інформаційному та демократичному суспільстві соціальні медіа є п’ятою владою.

 

 Право на зображення належить: Shawn Campbell / Flickr Cc

 

Print Friendly

Tags: , , , , , , , , ,

Send this to friend