Японські газети програють онлайн

жовтня 25, 2014 • Бізнес-моделі для медіа, Медіаекономіка • by

Відвідувачу з Європи може видатися, що японські новинні медіа процвітають. Газетні наклади високі, передплати на друковані видання ростуть, а ньюзруми наймають дедалі більше журналістів.

Тим не менш, справи йдуть не так добре, як здається. Нещодавно я здійснив короткий візит до Токіо, де відвідав низку новинних організацій. Однією з моїх цілей було знайти відповіді на деякі з численних питань, що постали на основі даних з Японії, зібраних в рамках Звіту Інституту Ройтерз про цифрові новини в 2014 році. В першу чергу, чому країна, що має один з найвищих рівнів читацької аудиторії газет у світі, водночас є країною, в якій новинне середовище було найбільш порушене з появою нових цифрових гравців? З-поміж десяти досліджених нами країн Японія була єдиною, в якій агрегатор новин — в даному випадку, “Yahoo Japan” — склав понад 50% щотижневого використання новин онлайн.

Почнемо з позитиву. Японські газети все ще неймовірно сильні, маючи такі наклади, про які багато хто на Заході може тільки мріяти. Впливові газети, такі як “Asahi Shimbun” та “Yomiuri Shimbun”, видаються накладом 7 і майже 10 мільйонів відповідно. І це не тому, що японські газети є всеохопними продуктами, які максимізують охоплення аудиторії, займаючи нейтральну, центристську позицію. Насправді, найбільші видання зазвичай мають чітко окреслені позиції. Подібно до Великобританії, це може призвести до боротьби деяких газет між собою. Наприклад, на даний момент кілька консервативних видань критикують редакційні помилки лівоцентристської “Asahi Shimbun”, помилки, що коштували роботи її виконавчому редактору на початку цього місяця.

Крім того, як і у Великобританії, в Японії є дуже популярна компанія суспільного мовлення, “NHK”. Вона намагається подавати новини об’єктивно, але критикується прихильниками правих поглядів за підсвідому прихильність до лівих сил.

Навіть у сфері ділових новин така організація, як “Nikkei” має величезні продажі преси, в даному випадку, близько 2,7 мільйонів щодня. Навіть з поправкою на те, що населення Японії приблизно вдвічі більше, ніж у Великобританії, ця цифра еквівалентна продажу 1,4 мільйонів примірників “Financial Times у Великобританії — тобто, приблизно в 15 разів більше, ніж поточні продажі цього друкованого видання у Великобританії.

Для журналістів друкованих видань усе це виглядає як хороша новина. Я відвідав 5 новинних організацій зі штатом 1-2000 журналістів, які продовжують наймати працівників. Одна з відвіданих нами газет наймає 100 журналістів цього року. Складно назвати хоч одну усталену західну новинну організацію, яка б набирала на роботу хоча б частку від цієї кількості. І більшість все ще пропонують роботу на все життя.

Чому ж тоді у таких успішних японських газет настільки погані справи в онлайн просторі? Здається, сталося так, що газети роками не звертали уваги на інтернет, або за відсутністю інтересу, або через страх різкого зниження продажів своїх друкованих видань. Деякі не переймалися створенням і підтримкою своїх веб-сайтів або розміщували на них надто мало інформації. Ті, що мали веб-сайти, роками охоче надавали дуже дешевий доступ до свого контенту “Yahoo News” та іншим агрегаторам.

В результаті, ці бізнеси допомогли розвинути дуже успішні веб-портали до такого ступеню, що жоден веб-сайт окремої газети не може розраховувати охопити таку аудиторію, як агрегатори, або запропонувати такий широкий вибір новинного контенту, як у них. Компанія суспільного мовлення “NHK” не може заповнити прогалину, оскільки має суворі нормативні обмеження щодо можливостей пропонувати послуги онлайн.

Станом на сьогодні, згідно Звіту про цифрові новини, “Yahoo News” займає частку 59% щотижневого споживання новин онлайн. “Google News” далеко позаду з 17%. Три найбільші газети і “NHK” складають лише 10-14% від щотижневого споживання онлайн новин.

Унікальність сервісу “Yahoo Japan” полягає в тому, що він не просто агрегує, він також намагається підвищити цінність газетного контенту, який він розміщує — шляхом зміни заголовків, щоб спростити їх використання, або прописування посилань на додаткові матеріали та пояснення в кінці статей. Цей сервіс намагається висвітлювати важливі питання, а не лише розважальні новини, і використовує журналістів для відбору своїх 4000 статей на день, але не для створення оригінального контенту.

В той самий час, коли деякі японські газети задумались над тим, як протистояти першій хвилі дестабілізації на чолі з “Yahoo” — і принаймні одна з них нещодавно вилучила свій контент з “Yahoo”, — насувається друга хвиля, що загрожує знову порушити звичний порядок речей. З переходом на мобільне споживання [новин] нові оператори виходять на ринок і відбирають частку ринку в “Yahoo”.

Це погана новина для “Yahoo”, але це також може бути поганою новиною для традиційних новинних організацій, якщо вони не можуть запропонувати мобільні додатки, які забезпечують швидкий доступ до новин онлайн, в порівнянні з новими мобільними провайдерами, такими як “SmartNews” і “Gunosy”. І знов нові технологічні компанії, здається, виграють як завдяки кращому інтерфейсу користувача, так і завдяки об’єднанню провідного новинного контенту, широкого кола новин, покликаного задовольнити всі смаки, політичні погляди та інтереси.

Що ж це означає для всіх цих потужних традиційних новинних організацій? На даний момент, більшість з них прибуткові, деякі навіть дуже прибуткові. Але в довгостроковій перспективі їм слід занепокоїтись, якщо вони не здатні до швидких інновацій — дуже швидких у цифровій сфері. По мірі того, як літні люди, що надають перевагу пресі, поступово вмиратимуть, компанії залишатимуться без нового цифрового бізнесу, щоб замінити друкований.

Деякі медіа-організації докладають всіх зусиль для того, щоб адаптуватися, проте значні витрати в традиційному сегменті роблять адаптацію повільною. Інші все ще доволі байдужі до цифрового простору, поки преса приносить стійкі прибутки. Однак така ситуація може змінитися дуже швидко. Цифрових гравців, готових скористатися моментом, не бракує.

Першою реакцією європейця, який відвідує японські новинні організації, буде заздрість — розміру їхніх редакцій, сильній моделі друкованої передплати і величезним продажам. Проте через деякий час складно не думати, що Японія показує, що може бути щось гірше, ніж жити в країні, де газети переживають кризу. А саме — жити в країні, де продажі преси і доходи від них настільки високі, що практично немає мотивації до інновацій.

 

Переклад з англійської мови статті “Japanese Newspapers: Losing Out Online”.

Право на фото належить: Elvin / Flickr Cc

Print Friendly

Tags: , , , , , , , ,

Send this to friend