Транс(ін)формаційна війна

січня 27, 2015 • Етика та якість, Медіа журналістика • by

В українських медійних колах та соцмережах уже не перший місяць тривають дискусії щодо того, яким терміном журналістам слід позначати події на сході України. Багато оглядачів вказують на відсутність єдиного підходу до визначення подій, що може сприяти дезорієнтації звичайних громадян.

В нашій державі досі офіційно не визнано, що відбувається війна. І хоча навіть Президент Порошенко написав у твіттері, що він Президент миру, і перша новина про це з’явилась після грудневої прес-конференції голови держави, суті справи це особливо не змінює.

Офіційна назва того, що відбувається на сході України – антитерористична операція (АТО), але аж ніяк не війна. Відповідно, медіа мають про це і казати. Однак картинка на телебаченні чи фото в Інтернет-виданні свідчать про те, що там точиться справжня війна. І це все підтверджується відповідним текстом.

Для аналізу використання терміну “війна” щодо військових дій на Донбасі в українських онлайн медіа, було обрано 3 новинні портали: Українська правда, Радіо Свобода та УНІАН. Обраний часовий проміжок – з 13 по 20 число кожного місяця з листопада 2014 по січень 2015. Проведений збір даних показує, за наявності у заголовках та врізах, кількість будь-якої форми слова “війна”. При цьому слова на кшталт “воєнний”, “військовий”, “АТО”, “зброя”, “танки”, “конфлікт” та подібні не включались у вибірку. Цікавило саме використання власне слова війна. Також не враховувалось, чи це була новина безпосередньо з зони конфлікту, чи з цитування якоїсь особи.

Результати невеликого лонгітюдного дослідження показали, що найбільша кількість повідомлень зі словом війна видає УНІАН. На другому місці УП, і відповідно найменше повідомлень з досліджуваним словом у Радіо Свобода. При цьому в УНІАН є окрема тема на сайті, а у Радіо Свободи – однойменний розділ.

Тобто це означає, що українські медіа все ж говорять про війну та ретранслюють всі зовнішні повідомлення, пов’язані з нею. Де-юре війни немає, де-факто медіа про це каже, що прямо впливає на аудиторію читачів. Велика кількість повідомлень, спричинює виникнення інформаційного виснаження (informational fatigue), яке багато хто трактує як психічну хворобу, а воно прямо впливає на підвищення градусу емоційного фону людину і відповідно зміну поведінки. Варто лише згадати минулорічне повідомлення про закриття мостів в Києві: величезні черги біля банкоматів, в магазинах купували неймовірну кількість продуктів, затори на дорогах та просто неконтрольована паніка.

Таким чином, окрім проблеми російської пропаганди, маємо також проблему неузгодженості в українських медіа щодо того, як називати події на Сході. Телебачення використовує “зону АТО” чи “зону конфлікту”, але гроші збираються на військові потреби, техніку, ліки, тобто на фронт. Фронт у зоні конфлікту вже однозначно сприймається як війна. У нас досі потужний волонтерський рух, який постійно збирає кошти для потреб бійців, і ще одна його частина, яка вже займається лікуванням та реабілітацією військових, і про це так само кажуть медіа. То чи не варто говорити про це прямо?

Російська інформаційна пропаганада дуже чітко і уніфіковано створює повідомлення про те, хто воює та де. В той час як командапроекту Stopfake продовжує спростовувати російські новини, український медіа простір досі розпорошений.

За результатами соціологічно дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в жовтні 2014, 83,5% населення України вказали, що джерелом звідки вони дізнаються новини про ситуацію в Україні для них виступає українське телебачення, 31% – Інтернет-сайти, 29% – знайомі та родичі. Це означає, що не варто недооцінювати впливовість висвітлення україно-російського конфлікту в Інтернет-просторі.

Адекватним вирішенням є не уникнення комунікації про війну, але пояснення ситуації, чому Україна не може на офіційному рівні оголосити про воєнний стан. Просвіта – це та функція, яка ніколи не була центральною в українському медіапросторі, але яка є нині нагальною.

Проаналізувати увесь існуючий масив даних, з урахуваннням часового проміжку конфлікту на кордонах, а також кількості інформаційних повідомлень, практично неможливо. Але зі збільшенням кількості інформації необхідність вивчати населення, його ставлення та поведінку ,стає дедалі складнішим і одночасно критичнішим. Відсутність досліджень суспільства у час трансформації подібне польоту на літаку, де ніхто не зважує на показники приладів. Він може летіти ще довго, а може незабаром впасти.

 

Фото: Flickr Creative Commons: Steven Feather

 

 

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , ,

Send this to friend