Бути журналістом у Росії стає все більш складно, каже Галина Тимченко. Не лише через тиск путінського уряду та прокремлівських груп, але й через те, що багато російських читачів хочуть бачити в репортерах “борців за свободу”, а не нейтральних оглядачів.

Російська журналістка має це знати. Торік, після критики з боку уряду, її звільнили з посади шеф-редактора Lenta.ru, популярного новинного сайту, базованого у Москві.

Невдовзі після того Галина Тимченко переїхала до Латвії і створила Meduza.io. Вона сподівалася, що з-поза меж країни журналісти “Медузи” зможуть висвітлювати російські новини об’єктивно та безперешкодно.

Але через шість місяців після започаткування сайту (і через два місяці після виходу Meduza English) Тимченко виявила, що читачі не завжди потребують незалежного голосу.

Намагаючись залишатися нейтральними у країні, розрізненій політичними крайнощами, “Медуза” стала жертвою критики з усіх сторін, каже Тимченко. Деякі читачі скаржаться, що сайт є антикремлівським, інші – що він прокремлівський. Читачі критикують журналістів за вибір слів у матеріалах про Україну, за висвітлення Володимира Путіна чи за його критику, або ж часто звинувачують у підтримці когось із них.

Тимченко звикла до критики, але наполягає, що це ніколи не вплине на її журналістську незалежність. Вона продемонструвала це у минулому. Вона була звільнена з Lenta.ru власником сайту та союзником Путіна Олександром Мамутом  після того, як російський державний регулятор [Роскомнагляд – ред.] розкритикував сайт за публікацію “екстремістського матеріалу”.  Регулятор виніс попередження на статтю, що містила посилання на інтерв’ю з українською ультра-націоналістичною групою.

Її звільнення стало російською медіаісторією. Коли решта 78 працівників “Ленти” почули про відставку свого редактора, звільнилися майже повним складом. Таке в Росії траплялося вперше і поки що востаннє.

У своєму колективному зверненні, журналісти “Ленти” скаржилися на “драматичне  зменшення” простору російської незалежної журналістики. “Біда не в тому, що нам ніде працювати. Біда в тому, що вам, здається, більше нічого читати”, –  написали вони.

Засновники “Медузи” невідомі. Тимченко підтвердила, що Михайло Ходорковський – критик Путіна та росіянин-вигнанець, який живе у Швейцарії – був первинним інвестором, але відмовилася назвати інших спонсорів. “Їхні імена не будуть відомі нікому. Це суто непублічні люди, яким нема діла до медіа чи політики”, – cказала вона журналу Forbes.

EJO поговорив з Галиною Тимченко про виклики у ході запуску двох новинних сайтів в іншій країні, контр-пропаганду, професійну етику та об’єктивну журналістику.

EJO: “Медузу” заснували у Латвії півроку тому. Чи сприймаєте ви це як успіх? Якщо так, то в чому саме він полягає?

“Медузі” виповнилося шість місяців у квітні. Чи є це успіхом? Я думаю – так. По-перше, ми зростаємо, випереджаючи графік. Досягли у березні 2,7 мільйона унікальних відвідувачів, що швидше, ніж ми коли-небудь сподівалися. По-друге, ми також відповідаємо нашим фінансовим завданням,  рухаємося згідно з бізнес-планом. І, щонайголовніше, ми досягли успіху в тому, що зробили собі ім’я. Попри цензуру, у Росії немає нестачі медіа. Хоча нам довелося починати з нуля, ми змогли привернути увагу.

EJO: Як була сприйнята англомовна версія? На кого вона спрямована?

Коли ми запустили Meduza English у лютому, ми не думали про видання, а про сервіс. Ми хотіли впевнитися, що якісні новини та інші медіаматеріали з Росії завжди доступні для тих, хто стежить за Росією, науковців та журналістів. Ми знали, що багато людей читало “Медузу” за допомогою Google Translate, і хотіли спростити їм життя. Через два місяці здається, що нам це вдалося. Хоч і навряд чи багато людей читають російські новини щоденно, вони знатимуть, де їх шукати, якщо знадобиться.

EJO: Meduza English виправдала ваші сподівання. Хто читає сайт і чи плануєте розширювати його?

Meduza English у березні мала понад 200 000 переглядів і залучила майже 118 000 унікальних відвідувачів. В той час, як частина трафіку походить із Росії, більшість читацької аудиторії склали користувачі зі США, Сполученого Королівства та Німечини.

Першопочатково Meduza English готував переклади продукції російської “Медузи”, обираючи історії, які, на нашу думку, цікавили іноземну аудиторію та забезпечували необхідним контентом. Однак англійська версія також готує оригінальні матеріали, в тому числі опитування, інтерв’ю, довгі матеріали та живі блоги.

EJO: Чи були у вас коли-небудь проблеми із сайтом у Росії? Погрози закрити його? Критика з боку держави чи громадськості?

Дотепер – ні. “Медузу” буквально під час виходу блокували у Казахстані у зв’язку із матеріалом про життя тамтешньої російської меншини. У Росії в нас не було жодних погроз чи вказівок на неминуче блокування. Однак, ми знаємо напевно, що кожен державний орган знає про нас і стежить за нами. Йдеться про Роскомнагляд (російський державний медіарегулятор), Слідчий комітет, Генпрокуратуру та Міністерство внутрішніх справ.

EJO: Чи складно сайтові зберігати об’єктивність?

Не дуже. Ми – команда професіоналів, і одна з ідей, що стоять за “Медузою”, – це завжди дотримуватися стандартів професії. Я наполегливо протестую проти пропаганди у будь-якому вигляді, байдуже: пропутінська вона чи антипутінська.

EJO: Як читачі /аудиторія реагували на вашу заяву “це не особисте, це лише факти”? Чи думаєте Ви, що російська публіка вважає, що журналістика більше не має бути об’єктивною?

Звісно, ми користуємося певним кредитом довіри, що базується на нашій репутації ще з часів, коли ми працювали у Lenta.ru. Тому,  в певному сенсі, нам це було простіше, ніж більшості.

Багато людей чекали, коли ми нарешті запустимося. Але, як з’ясувалося, велика частина аудиторії воліла б бачити у нас скоріше борців за свободу, ніж журналістів. Нас часто критикують за те, що не приєднуємося до “боротьби з режимом”.

Ми отримуємо багато електронних листів, і люди частіше розділяють нашу нейтральну позицію щодо підтримки когось зі сторін. Наприклад, відомо, що російські читачі сварили нас за те, що називаємо бійців  “Донецької Республіки” “сепаратистами”, а не повстанцями чи ополченцями.

Українські читачі, з іншого боку, вважають, що ми повинні називати їх бойовиками чи терористами. Радикалізація призводить до багатьох таких конфліктних понять. Інколи вживання прізвища у заголовку – наприклад, Навального чи Ходорковського – спонукає деяких читачів думати, ніби ми підтримуємо їх, якщо вирішили писати про них.

Те саме про Путіна. Якщо ми повідомляємо (у бездоганно нейтральний спосіб) про подію, де згадується президент, ми обов’язково отримаємо критику щодо своєї прокремлівськості. З іншого боку, люди нас все-таки читають.

EJO: Низка нових медійних платформ були започатковані поза межами Росії спеціально для “протидії російській пропаганді”. Що ви про це думаєте?

На мою думку, робота проти чогось є непродуктивною. Це, по суті, підхід оборони, який навіть здається зайвим. Медіа, за визначення, є антипропагандою, якщо дотримуються професійних норм та етики. Навіщо така метушня довкола чогось самоочевидного?

EJO: Ви досі наймаєте лише російських журналістів? Чи складно знайти російського журналіста в Росії, який би працював для вас?  Чи існують якісь ризики для журналістів, які дописують до “Медузи”?

У нас є іноземні журналісти та редактори, які працюють на англомовній версії. На російській версії, на жаль, – ні. Російський соціо-політичний ландшафт надто складний.  Потрібен інсайдер, який би міг зрозуміти щось із того, що  там відбувається. Це саме те, чого бракує іноземним журналістам.

Немає страху, всі журналісти живуть у Росії і дуже добре знають про ризики та проблеми.

EJO: На початку ваш веб-сайт був скоріше агрегатором, зараз він збирає все більше й більше оригінального матеріалу. Яким надалі буде баланс між власним і чужим контентом?

Ми сказали з самого початку, що наша платформа має бути дуже гнучкою. Тому,  коли наші колеги в Росії припиняють висвітлювати складні теми, ми робимо крок уперед, посилюючи наші власні матеріали. Коли ми відчуваємо, що інші роблять добру роботу, агрегуємо їхній контент.

EJO: Чи маєте ви плани запустити Meduza TV?

Ми думаємо про це. На жаль, навіть в онлайні виробництво якісного відео чи телебачення коштує дорого. Зараз ми неготові до таких витрат.

EJO: Чи веб-сайт покриває якось свої витрати?  Чи ваші спонсори фінансують сайт повністю?

Я не чула про медіапроект, який досяг би самоокупності за п’ять місяців, це просто так не працює. Як я вже сказала раніше, ми маємо бізнес-план і наразі відповідаємо нашим фінансовим завданням.

EJO: Чи знаєте ви інших російських журналістів чи медіаплатформи, які залишили Росію або, можливо, планують це зробити, щоби продовжити працювати журналістом об’єктивно/безпечно?

Я не можу сказати, що я знаю про такі намагання. Я справді знаю кілька громадських організацій, що планують переїхати, але вони не є медіа у традиційному сенсі.

Переклад з англійської мови інтерв’ю “Reporting Russia: Censorship, Propaganda And Objectivity”

Право на зображення належить: Meduza