Геї у заголовках: порівняння Росії та Німеччини (дослідження)

липня 9, 2015 • Головне, Медіа і політика, Нещодавнє • by

Якщо ви спробуєте набрати у найпопулярнішому російському пошуковику “Яндекс” терміни “гомосексуальність” чи “гей”, ви не побачите жодних результатів. Читачам створюють враження, що ці теми  у тамтешніх медіа не існують, хоча це і далеко від правди. Журналістські матеріали про гомосексуальність час від часу публікуються, хоч найбільший пошуковик Росії, очевидно, запрограмований таким чином, аби ці історії ніколи не з’являлися у ньому.

Коли людина набирає ‘Homosexualität’ у німецькій версії Google, отримує розмаїття лінків на десятки нещодавно опублікованих статей, включно з головними німецькими медіа, як-от BILD, Die Welt, FAZ та Berliner Morgenpost. Німецькі матеріали представлені у широкому діапазоні (від дуже толерантних до таких, що піддають сумніву гомосексуальність), ця тема не є табуйованою, як це відбувається у Росії.

Праведні росіяни борються з грішною Європою

Ну, не зовсім. Але російські медіа закликають громадян відвертатися від того, що у них називається “Гейропою” (комбінація слів “гей” та “Європа”). Термін широко використовується у Росії з намаганням у комічному світлі показати толерантність Європи до гомосексуальності. У ток-шоу цей вираз часто використовується як ключовий аргумент проти Європейського Союзу та його демократичних принципів.

День за днем російські медіа виражають такі думки: Європа – це вмираюча цивілізація; у Європі панує аморальність; там багато збоченців, які хочуть легалізувати інцест, зоофілію та педофілію. Інколи під “Гейропою” розуміють, що в Європі 100% геїв.

Віталій Мілонов, російський політик від путінської партії “Єдина Росія”, став національним героєм завдяки своїм різким заявам. Він має на меті притягнути Мадонну, Rammstein та Леді Гагу до суду за “гомосексуальну пропаганду”. Він також у своїх моральних намаганнях звернувся за допомогою до російського міністра культури: оперу “A Summer Night’s Dream” Бенджаміна Бріттена (Benjamin Britten) вивчали на предмет згадок про гомо сексуальність, педофілію та наркотики.

Незважаючи на абсурдність більшості цих ініціатив, вони супроводжуються широкими медіакампаніями. Результат такий, що “гомосексуальність” стала непристойним словом у свідомості молодих людей та старшого покоління. У громадській свідомості “гей”,“педофіл” та“злочинець” практично нерозрізнені.

Російські газети: переважно негативні асоціації з гомосексуальністю

Дослідження найбільш популярних російських онлайн-газет “Коммерсант”, “Известия”, “Ведомости”, “Комсомольская Прада” за останні два роки показує, що найбільш поширений термін-асоціація з гомосексуальністю – “сексуальна меншина” – є дискримінаційним. У російських медіа цей термін також асоціюється із хворобою, чимось “ненормальним” чи “незаконним” і використовується у гомофобній риториці.

Російський закон 2013 року проти гомосексуальної пропаганди заглушив висвітлення теми

Вражає, що більшість повідомлень про гомосексуальність були опубліковані до 2013 року, доки парламент одноголосно не прийняв закон про пропаганду нетрадиційних сексуальних зв’язків серед неповнолітніх. Відколи закон прийнятий, багато журналістів віддали перевагу не висвітлювати цю тему взагалі.

Новий закон забороняє “гомосексуальну пропаганду” – а це означає будь-які позитивні (чи нейтральні) твердження щодо теми лесбійок, геїв, бісексуалів чи трансгендерів (ЛГБТ) у присутності неповнолітніх.

Так звана “гомосексуальна пропаганда” також не може використовуватися у медіа чи в інтернеті.

Хто не підкоряється, зіштовхується зі штрафом на мільйон рублів (близько 17 тисяч євро). Якщо такі “гріховні” повідомлення сказані у медіа, воно може бути закрите на термін до 90 днів.

Після 2013 року слово гомосексуальність з’явилося у ділових газетах “Коммерсант” та “Ведомости”, але переважно у рубриках про культуру, і концентрувалися в основному в рецензіях на фільми та книги. Найбільші газети країни “Известия” та “Комсомольська правда” часто повідомляли про гомосексуальність, хоча це переважно були гомофонні коментарі знаменитостей, ініціативи Мілонова у російському парламенті та їхнє обговорення, а також наскільки сильно слід карати гомосексуальність.

У російських медіа легко знайти такі вирази: “гомосексуальність – наш внутрішній ворог”, “Росія – остання твердиня моральності”, “кінець содомії”.

Приклад із газети “Известия”: “У фільмі про Ейзенштейна дуже багато інформації про сексуальну орієнтацію радянського режисера. Твір варто переробити”. Або ще один: “Політики застерігають: зізнання Тіма Кука може викликати тенденцію до гомосексуальності серед молоді”. Чи повинні читачі серйозно сприймати такі матеріали? Хтось може сміятися над цим. Але якщо люди читають таке щодня, то втрачають розуміння абсурдності і призвичаюються, навіть схвалюють таку ідею.

Німецькі газети: жодних табу

Гомосексуальність не є табу у найбільших німецьких газетах, де щоденно публікується багато повідомлень з різних аспектів цієї теми. Німецький таблоїд BILD часто показує любовні історії геїв або розповідає про буденне життя гей-родин. І навіть супроводжує фотографії до статей на інші теми “гомосексуальними деталями”.  Наприклад, у статті про вручення премії американської кіноакадемії (“Оскар”) було сказано:““[Ведучий Ніл] Харріс заявив, що він гей у 2006-му, і з того часу багаторазово боровся за свої права та визнання геїв”.

Süddeutsche Zeitung (SZ) на своєму сайті ставила значно гостріші соціальні питання. Про відносини між гомосексуальністю та церквою у “Пастор та його чоловік” та гомосексуальністю та релігією у “Гомосексуальність та іслам – несумісні?” З 2014 року газета започаткувала проект “Наскільки толерантною є Німеччина?”, в рамках якого опитала 3,5 тисяч читачів. Щотижня за допомогою текстів, інтерв’ю, відео та графіки, читачам надавали відповіді на їхні запитання.

Однак, на відміну від SZ, у Frankfurter Allgemeinen Zeitung (FAZ) можна знайти гомофонні статті. Консервативна щоденна газета постійно висловлюється проти пропозицій рівності геїв та лесбійок в державних навчальних планах. Йдеться, серед іншого, про такі твердження як “перевиховання суспільства на гомосексуалів” та “заохочення образи дітей”. Проте, хоч фраза “моральне та ідеологічне перевиховання” з’являється часто, предмет – не є татуйованим.

Сайт Die Welt містить окремий розділ про гомосексуальність. Він пропонує багато новин та розяснювальних статей, наприклад про стиль життя геїв, їхні публічні зізнання, одруження та проблеми з церквою. Видання також повідомляє про гомофонні соціальні тренди у Європі та світі. Наприклад, воно опублікувало звіт про найбільш небезпечні місця подорожей для геїв “Gay Travel Index 2015: The Most Dangerous Travel Destinations for Homosexuals”. Також виходять статті у рамках спільних із German AIDS Help проектів.

Чутливість до термінології

Мова і контекст впливає на суспільні сприйняття гомо сексуальності. На YouTube є відео, у якому журналіст запитує людей на вулиці: “Ви гетеросексуал?” Більшість респондентів реагують з обуренням, вважаючи, що гомосексуальність є чимось неправильним. Не дивно! Справді, хто хотів би, щоб його ідентифікували через термін із медичного словника? З цієї причини геї та лесбійки рідко називають себе гомосексуалами – принаймні не у повсякденному спілкуванні.

Рекомендації щодо термінології для російських журналістів

У 2013 організатори міжнародного театрального фестивалю за права людини “Bok-o-Bok” опублікували брошуру для журналістів у Росії. У ній містилися поради та рекомендації про те, як коректно писати про спільноту геїв.

–”Госмосексуальність” замість “гомосексуалізм” чи “гомосексуаліст” —“ізм” та “іст” натякає на патологію, як-от “алкоголізм”;
– Транссексуали не “змінюють свій гендер”, а виправляють;
– Терміни “неправильна сексуальна орієнтація” чи “сексуальні меншини” – некоректні. Краще вживати “гомосексуал” або просто “гей”.
–”Гетеросексуал” замість “природна орієнтація”. Згідно з Всесвітньою організацією здоров’я, з 1990 року існує три типи сексуальною орієнтації: гетеросексуальна, гомосексуальна та бісексуальна.

Переклад з англійської мови статті Research: Gays In The Headlines, Comparing Russia And Germany”

Вперше вона була опублікована на німецькомовному сайті EJO. З оригіналу на аглійську мову перкалала Рейчел Стерн

Право на зображення належить: Flickr, Marco Fieber

Print Friendly

Tags: , , , , , , , , , , , , ,

  • Наталья

    Протест

    Як
    відповідь на несумісні із християнськими, гуманістичними та навіть –
    просто із розумними поглядами і загальнолюдськими цінностями, заяви,
    наміри і перспективи, проголошені злочинні директиви української еліти,
    які ведуть до духовного виродження нації, тим більше – на фоні вже
    існуючих дикунських якостей сучасної людини, які зросли на
    пострадянському ґрунті.

    Про
    шкідливу природу нецензурщини і примітивних матюків стає все більше та
    більше відомо, і в інтернеті вже не бракує статей на цю тему із все
    виразнішим поглибленням і діапазоном фактів та досліджень. Тому зараз
    можна сказати просто – див. в інтернеті тему і російською, і
    українською.

    Ще
    одна дикунська риса людини – воювати, тобто вбивати собі подібних як
    ворогів, а себе вважати героєм (як людина, так і держава), теж
    досить-таки добре вже викривається і політиками, і творчими людьми, і
    різними суспільними діячами.

    Це
    грубі порушення і Божого, і суспільного закону, і зустрічають все
    більше та дієве засудження в суспільстві, до того ж «добре» вже
    випробувані практично у нашій давній і недавній історії.

    І
    ось зараз виголошуються не менш злочинні речі, які засуджені навіть у
    Десятислові – короткому зконцентрованому Божому Законі, Десяти
    Заповідях, котрі були і є основою Конституцій багатьох демократичних
    держав. І виголошуються – як взірець, як п’єдестал.

    І
    якщо у західних держав є ще виправдання, чому вони дійшли у тих
    питаннях до явного збочення, не тільки виправдання, а навіть –
    закономірності, то в України таких виправдань абсолютно немає.

    Мова
    йде про одностатеві відносини, також – про фільми жахів, також – про
    фільми (та ін.) із грубо відвертими сексуальними сценами. Хтось , може,
    скаже, що занадто багато тем на купу, треба в усьому розібратись і
    поскладати по поличках. То ще й виявиться, що і поганого ніде немає.

    Але
    саме ці теми компактно прозвучали 26 липня ц.р. по Першій програмі
    Національної Радіокомпанії, в передачі «Громадської студії» (після 21-ої
    години) як гарні, прогресивні, демократичні, цивілізовані директивні
    напрямки Української держави, яка прямує у Європу. І прозвучало відверте
    і «справедливе», «гідне» і принципове засудження усього, що стоїть на
    заваді цих «безперечних демократичних цінностей», без яких вхід до
    цивілізованої європейської спільноти міцно закритий. Не зупиняючись на
    тому, яку – цивілізовану (публікації) чи дику (побиття і ті ж матюки) –
    реакцію ці явища зустрічають у нашому ще «нецивілізованому», із погляду
    на цей взірець, суспільстві (із перелічених вище – особливо перший, хоча
    всі – одного поля ягоди).

    Прозвучало також, що церква не має морального права втручатись у такі «свободи» і права людини (а законодавчого і так не має).

    Тому цей Протест звучить і як Настанова до України, до її еліти та політикуму

    Моя рідна країно, схаменись і розсуди:

    Свого
    часу, ще багато століть тому, Європа здійснила Реформацію, церковну і
    суспільну, яка вплинула на весь світ, і реформаторські (протестантські)
    країни стали демократичними, розвиненими, розумними і багатими. Європа
    довго зріла і боролась, і визріла як добрий плід Христа, який пройшов по
    ній як Слово. А Воно веде за собою і все інше як добрий додаток.

    А
    коли плід стає стиглим, наступною його стадією є гниття. Що, власне, і
    закономірно. І стають перші останніми, а останні – першими.

    Ти
    ж, моя рідна земле, окрім релігії (окрема тема. В Європі йшла довга
    війна між нею та протестантами, і саме по тих подіях Всесвітня історія
    офіційно розділена на Древній світ, Середні віки, два періоди Нового та
    Новітній час, і перша поділка – 5-й вік Нашої ери), Христа іще не знала,
    як слід Його пізнати. За винятком першооснови хрещення Русі та
    всенародного християнського пробудження у 20-х роках минулого століття в
    Західній Україні (тоді ще – Польща).

    І
    ти є ще і ненародженим зародком, духовним ембріоном, і віруючих ще
    обзиваєш сектантами, і заявляєш, що усі біди – від них. От тільки війна
    збила цю тему, що тобі не до «сектантів» зараз. Ще й виявиться, що і не
    до «жидів» буде. А ще і те буде, що зовсім переміниш пріоритети і
    станеш із голови на ноги у цих питаннях.

    І
    любить тебе Господь і Творець всесвіту, не по достойних справах, а по
    Своїй благодаті. І призначає тобі зараз провідну роль у величезному
    духовному пробудженні, і стати із останніх – першою.

    Також
    і визначає наступний політичний устрій на твоїх теренах. І не
    капіталізм, як у Європі, бо двічі в одну воду увійти не можна, але –
    народовладдя, з теократичним напрямком (із багатьма документованими
    підтвердженнями під час Майдану. А ще – книга Ісаї 23:8-18, Священне
    Письмо). І що Європа прийде повчитися у тебе тій справі.

    Тому,
    Розумнице, не виставляй себе на посміховисько, хоча б і на своїй землі
    (і на всіх пострадянських), і не давай поганого приводу тим, хто шукає
    приводу (вже досить і без того). А краще стань взірцем і для Європи,
    допоможи їй новою силою, притоком нової крові – не братовбивчої війни, а
    приєднанням до Тіла Господа, яке є Церквою.

    Господь тобі, кохана, допоможе перемогти війну – не у війні, але – саму війну.

    Заради всього Божого і всього доброго по-людськи.

    В ім’я нашого Господа Ісуса Христа. Амінь.

    Трохи поглиблений додаток.

    Якщо
    вивчати природу такого явища як гомосексуалізм, можна зауважити, що під
    час радянської влади осіб з такою «природою», тобто особливою
    орієнтацією, не було помітно. Чули про таких, як про якесь рідкісне
    явище у природі, подібно, як про якихось мутантів, які трапляються так
    само рідко, як сіамські близнюки, наприклад.

    Тому
    вже можна припустити, що це явище є скоріше набутим, аніж вродженим.
    Великим підтвердженням тому є досвід ув’язнених в місцях позбавлення
    волі. Люди там часто набувають таких схильностей, хоча не мали їх до
    того.

    Маю
    власні спостереження за однією знайомою. Вона була заміжня, проте
    недовго, і взагалі у неї дуже трудно складались відносини з чоловіками.
    Вона їх просто стала ненавидіти. І чим далі, тим більше виявляла свою
    схильність до нетрадиційної орієнтації, все більше і більше її
    декларуючи.

    В
    Священному Письмі зазначено, що така схильність – це Боже покарання
    гріхом за людську гордість та небажання мати Бога в душі як Творця, не
    дякувати Йому за все і не шанувати Його. Якщо так, то це покарання
    навіть народам, які відійшли від Нього. І щоб позбутися таких
    схильностей, які теж ведуть до суду Божого, треба розібратись у своєму
    житті, можливо, навіть – спадкових наслідках гріха.

    Загалом
    це різновид розбещеності, вказаний у Новому і Старому Заповітах разом
    із скотоложництвом як особливі збочення внаслідок розбещеності.

    А
    влаштовувати гей-паради – це вже верх такого явища. Суспільство
    поступово відходить загалом від норм моралі настільки, що втрачає щораз
    попередні береги, загалом далеко-далеко відійшовши від першопочаткових
    Божих берегів. Хоча, здавалося б, і не так іще давно, особливо у селах,
    все те ще зберігалося: ніяких тілесних контактів до шлюбу, що зараз це
    вже абсолютно неймовірно навіть і у селах.

    Блуд
    (тілесні стосунки до шлюбу, чи без шлюбу, у самотніх) і перелюб (такі –
    поза шлюбом) однаково засуджується Письмом, і суд – вогняне озеро. І
    те, що на екрані бачимо, далеко відійшло від першооснови. Та навіть якби
    показували сцену близькості чоловіка і жінки у шлюбі, це також було б
    розбещенням і збоченням. Бо то є тайна, яка має бути тільки між двома –
    чоловіком і жінкою, і ніхто того не має бачити, також і діти – хоча б –
    наготу батька чи матері.

    І
    щодо шляху Європи протягом багатьох століть. Тепер на такий часу немає,
    і це не визначено ні для кого – повертатись назад. Завжди іде процес
    розвитку суспільства. Навіть якщо є певні спіралі його.

    Тому треба пізнавати Божу волю на цей час. Вона не є далеко і не недосяжна, щоб виправдатись в тому, що пізнати її неможливо.

    Бо милосердний є Господь. І Сам є шлях, істина і життя.

Send this to friend