Якщо ви спробуєте набрати у найпопулярнішому російському пошуковику “Яндекс” терміни “гомосексуальність” чи “гей”, ви не побачите жодних результатів. Читачам створюють враження, що ці теми  у тамтешніх медіа не існують, хоча це і далеко від правди. Журналістські матеріали про гомосексуальність час від часу публікуються, хоч найбільший пошуковик Росії, очевидно, запрограмований таким чином, аби ці історії ніколи не з’являлися у ньому.

Коли людина набирає ‘Homosexualität’ у німецькій версії Google, отримує розмаїття лінків на десятки нещодавно опублікованих статей, включно з головними німецькими медіа, як-от BILD, Die Welt, FAZ та Berliner Morgenpost. Німецькі матеріали представлені у широкому діапазоні (від дуже толерантних до таких, що піддають сумніву гомосексуальність), ця тема не є табуйованою, як це відбувається у Росії.

“Праведні росіяни борються з грішною Європою”

Ну, не зовсім. Але російські медіа закликають громадян відвертатися від того, що у них називається “Гейропою” (комбінація слів “гей” та “Європа”). Термін широко використовується у Росії з намаганням у комічному світлі показати толерантність Європи до гомосексуальності. У ток-шоу цей вираз часто використовується як ключовий аргумент проти Європейського Союзу та його демократичних принципів.

День за днем російські медіа виражають такі думки: Європа – це вмираюча цивілізація; у Європі панує аморальність; там багато збоченців, які хочуть легалізувати інцест, зоофілію та педофілію. Інколи під “Гейропою” розуміють, що в Європі 100% геїв.

Віталій Мілонов, російський політик від путінської партії “Єдина Росія”, став національним героєм завдяки своїм різким заявам. Він має на меті притягнути Мадонну, Rammstein та Леді Гагу до суду за “гомосексуальну пропаганду”. Він також у своїх моральних намаганнях звернувся за допомогою до російського міністра культури: оперу “A Summer Night’s Dream” Бенджаміна Бріттена (Benjamin Britten) вивчали на предмет згадок про гомо сексуальність, педофілію та наркотики.

Незважаючи на абсурдність більшості цих ініціатив, вони супроводжуються широкими медіакампаніями. Результат такий, що “гомосексуальність” стала непристойним словом у свідомості молодих людей та старшого покоління. У громадській свідомості “гей”,“педофіл” та“злочинець” практично нерозрізнені.

Російські газети: переважно негативні асоціації з гомосексуальністю

Дослідження найбільш популярних російських онлайн-газет “Коммерсант”, “Известия”, “Ведомости”, “Комсомольская Прада” за останні два роки показує, що найбільш поширений термін-асоціація з гомосексуальністю – “сексуальна меншина” – є дискримінаційним. У російських медіа цей термін також асоціюється із хворобою, чимось “ненормальним” чи “незаконним” і використовується у гомофобній риториці.

Російський закон 2013 року проти “гомосексуальної пропаганди” заглушив висвітлення теми

Вражає, що більшість повідомлень про гомосексуальність були опубліковані до 2013 року, доки парламент одноголосно не прийняв закон про пропаганду нетрадиційних сексуальних зв’язків серед неповнолітніх. Відколи закон прийнятий, багато журналістів віддали перевагу не висвітлювати цю тему взагалі.

Новий закон забороняє “гомосексуальну пропаганду” – а це означає будь-які позитивні (чи нейтральні) твердження щодо теми лесбійок, геїв, бісексуалів чи трансгендерів (ЛГБТ) у присутності неповнолітніх.

Так звана “гомосексуальна пропаганда” також не може використовуватися у медіа чи в інтернеті.

Хто не підкоряється, зіштовхується зі штрафом на мільйон рублів (близько 17 тисяч євро). Якщо такі “гріховні” повідомлення сказані у медіа, воно може бути закрите на термін до 90 днів.

Після 2013 року слово гомосексуальність з’явилося у ділових газетах “Коммерсант” та “Ведомости”, але переважно у рубриках про культуру, і концентрувалися в основному в рецензіях на фільми та книги. Найбільші газети країни “Известия” та “Комсомольська правда” часто повідомляли про гомосексуальність, хоча це переважно були гомофонні коментарі знаменитостей, ініціативи Мілонова у російському парламенті та їхнє обговорення, а також наскільки сильно слід карати гомосексуальність.

У російських медіа легко знайти такі вирази: “гомосексуальність – наш внутрішній ворог”, “Росія – остання твердиня моральності”, “кінець содомії”.

Приклад із газети “Известия”: “У фільмі про Ейзенштейна дуже багато інформації про сексуальну орієнтацію радянського режисера. Твір варто переробити”. Або ще один: “Політики застерігають: зізнання Тіма Кука може викликати тенденцію до гомосексуальності серед молоді”. Чи повинні читачі серйозно сприймати такі матеріали? Хтось може сміятися над цим. Але якщо люди читають таке щодня, то втрачають розуміння абсурдності і призвичаюються, навіть схвалюють таку ідею.

Німецькі газети: жодних табу

Гомосексуальність не є табу у найбільших німецьких газетах, де щоденно публікується багато повідомлень з різних аспектів цієї теми. Німецький таблоїд BILD часто показує любовні історії геїв або розповідає про буденне життя гей-родин. І навіть супроводжує фотографії до статей на інші теми “гомосексуальними деталями”.  Наприклад, у статті про вручення премії американської кіноакадемії (“Оскар”) було сказано:““[Ведучий Ніл] Харріс заявив, що він гей у 2006-му, і з того часу багаторазово боровся за свої права та визнання геїв”.

Süddeutsche Zeitung (SZ) на своєму сайті ставила значно гостріші соціальні питання. Про відносини між гомосексуальністю та церквою у “Пастор та його чоловік” та гомосексуальністю та релігією у “Гомосексуальність та іслам – несумісні?” З 2014 року газета започаткувала проект “Наскільки толерантною є Німеччина?”, в рамках якого опитала 3,5 тисяч читачів. Щотижня за допомогою текстів, інтерв’ю, відео та графіки, читачам надавали відповіді на їхні запитання.

Однак, на відміну від SZ, у Frankfurter Allgemeinen Zeitung (FAZ) можна знайти гомофонні статті. Консервативна щоденна газета постійно висловлюється проти пропозицій рівності геїв та лесбійок в державних навчальних планах. Йдеться, серед іншого, про такі твердження як “перевиховання суспільства на гомосексуалів” та “заохочення образи дітей”. Проте, хоч фраза “моральне та ідеологічне перевиховання” з’являється часто, предмет – не є татуйованим.

Сайт Die Welt містить окремий розділ про гомосексуальність. Він пропонує багато новин та роз’яснювальних статей, наприклад про стиль життя геїв, їхні публічні зізнання, одруження та проблеми з церквою. Видання також повідомляє про гомофонні соціальні тренди у Європі та світі. Наприклад, воно опублікувало звіт про найбільш небезпечні місця подорожей для геїв “Gay Travel Index 2015: The Most Dangerous Travel Destinations for Homosexuals”. Також виходять статті у рамках спільних із German AIDS Help проектів.

Чутливість до термінології

Мова і контекст впливає на суспільні сприйняття гомо сексуальності. На YouTube є відео, у якому журналіст запитує людей на вулиці: “Ви гетеросексуал?” Більшість респондентів реагують з обуренням, вважаючи, що гомосексуальність є чимось неправильним. Не дивно! Справді, хто хотів би, щоб його ідентифікували через термін із медичного словника? З цієї причини геї та лесбійки рідко називають себе гомосексуалами – принаймні не у повсякденному спілкуванні.

Рекомендації щодо термінології для російських журналістів

У 2013 організатори міжнародного театрального фестивалю за права людини “Bok-o-Bok” опублікували брошуру для журналістів у Росії. У ній містилися поради та рекомендації про те, як коректно писати про спільноту геїв.

–”Госмосексуальність” замість “гомосексуалізм” чи “гомосексуаліст” —“ізм” та “іст” натякає на патологію, як-от “алкоголізм”;
– Транссексуали не “змінюють свій гендер”, а виправляють;
– Терміни “неправильна сексуальна орієнтація” чи “сексуальні меншини” – некоректні. Краще вживати “гомосексуал” або просто “гей”.
–”Гетеросексуал” замість “природна орієнтація”. Згідно з Всесвітньою організацією здоров’я, з 1990 року існує три типи сексуальною орієнтації: гетеросексуальна, гомосексуальна та бісексуальна.

Переклад з англійської мови статті “Research: Gays In The Headlines, Comparing Russia And Germany”

Вперше вона була опублікована на німецькомовному сайті EJO. З оригіналу на аглійську мову перкалала Рейчел Стерн

Право на зображення належить: Flickr, Marco Fieber