Хто написав сценарій Brexit?

червня 27, 2016 • Головне, Медіа і політика • by

27264765303_ba45a25243_z

На фото: Борис Джонсон. Flickr CC

Втретє в своєму житті я пережив момент, коли твориться історія. На відміну від 9 листопада 1989 та 11 вересня 2001-го, Brexit базується на демократичному рішенні. Щоправда, референдум був і медійним дійством. Попри шум, генерований засобами масової інформації, небагато уваги приділялося тому, яку важливу і сумнівну роль вони самі відіграли у процесі прийняття цього рішення.

По-перше, дослідження Інституту Ройтерз із вивчення журналістики при Оксфордському університеті підтверджує: багато британських медіа були сильно залучені в кампанію за Brexit. По-друге, представник консервативної партії Борис Джонсон (Boris Johnson) зіграв особливо помітну і двозначну роль — ще задовго до того, як номінально очолив кампанію за вихід із ЄС. Будучи журналістом і брюссельським кореспондентом Dailly Telegraph два десятиліття тому, він часто висвітлював Євросоюз поверхово, напівправдиво. Щоправда, це завжди були соковиті, розважальні статті, що встановлювали стандарти і для газет-конкурентів. За словами колишнього колеги, на той момент Джонсон уже посилив антиєвропейський сентимент у Британії.

По-третє, демократичні рішення, яким медіа приділяють увагу лише після голосування — це абсурд. Адже найімовірніші дані голосування були відомі задовго до 23 червня. Чому люди похилого віку мають вирішувати за молоду генерацію? Чому англійське рішеннязалишатися в ЄС чи ні — має домінувати над шотландським та північноірландським? Можливо, такі далекоглядні “історичні” рішення мають приймятися двома третинами голосів — як того вимагається для прийняття змін до Конституції, наприклад, в Німеччині? Хоча б для того, щоб переконатися, що меншість, яка приймає остаточне рішення не може диктувати іншим шлях без виходу.

Як не дивно, кілька журналістів після голосування за Brexit зазначили, що демократія — це не просто влада більшості та плебісцит. Законодавчі умови, цивільний “етикет”, захист меншин та свобода преси — це також ключові речі. Свобода преси має здійснюватися у відповідальний спосіб — що є одним із найсуттєвіших обмежень висвітлення Brexit у Британії, де багато медіа сварять владу. Звісно, є винятки на зразок the Guardian, the Financial Times, the Economist чи BBC. Однак, схоже, що вони мають дуже малий вплив на хід суспільної дискусії.

Це – частково видозмінена версія статті, що вперше була опублікована 27 червня у Der Tagesspiegel

Право на фото: Cogito ergo imago Flickr CC (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/)

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , , , , ,

Send this to friend