Чи справді зникають журналісти-міжнародники?

вересня 12, 2016 • Головне, Медіадослідження, Сфери висвітлення • by

4860800927_003ecbe23e_z

Реалії сучасного життя, такі як величезна кількість інформації звідусіль та її тиск, а також очевидна взаємозалежність країн у світі, роблять потребу у фахових журналістах-міжнародниках дуже актуальною. Але парадоксально, що ця професія перетворюється на якийсь рідкісний вид, що зникає. 

Принаймні, так, на думку, Гамільтон і Дженнер (Hamilton JM. and Jenner E.), відбувається в англомовному світі. “Мірило, яке вже не працює” – приблизно так описали вони журналіста-міжнародника у статті «Переосмислення міжнародної журналістики» (Redefining foreign correspondence), опублікованій у 2004 році в журналі Journalism.

Чи посилився цей тренд 12 років по тому? І, чи справедливо це для іншомовних медіа-сегментів, наприклад, для німецького? Таке питання поставили перед собою дослідники п’яти різних університетів Швейцарії, Німеччини, Австрії та Нідерландів (University of Zurich, Zurich University of Applied Sciences, LMU Munich, University of Vienna, University of Amsterdam) і дійшли трохи неочікуваного висновку у статті Diverging worlds of foreign correspondence: The changing working conditions of correspondents in Germany, Austria, and Switzerland.

У фокусі нещодавнього дослідження, проведеного Мікаелем Брюггеманом (Michael Brüggemann), Гвідо Кеелем (Guido Keel), Томасом Ганішем (Thomas Hanitzsch), Герітом Гьотценбрюкером (Gerit Götzenbrucker) та Лаурою Шахт (Laura Schacht), опинилися три країни: Австрія, Швейцарія та Німеччина.  “Є розходження між тим, що дослідники вважають трендами у сфері міжнародної журналістики, та тим, що вдалося виявити у трьох досліджуваних країнах”, – заявляють автори. Сама ідея журналіста-міжнародника не є вигідною з економічної точки зору: значно дешевше обійтися матеріалами агенцій чи роботою на відстані. Але це – питання престижу, тому ЗМІ різних країн вкладали величезні ресурси у якісну та актуальну картинку з віддалених частин світу. І, як свідчать результати згаданого дослідження, попри невтішні прогнози, цей тренд так і не змінився.

Опитування понад 200 журналістів-міжнародників в Австрії, Німеччині та Швейцарії свідчать, що до їхньої когорти входять переважно високоосвічені досвідчені чоловіки сорока з чимось років. Схожі результати отримували і автори інших подібних досліджень у країнах Європи та у США. При цьому самі дослідники були здивовані тим, як багато міжнародників відправляють до Австрії та Швейцарії, країн, які, здавалося б, з огляду на їхні розмір та вплив, не потребують аж такої кількості. Втім, сама Швейцарія журналістів цікавить менше, радше йдеться про всі ті міжнародні організації, які в ній базуються. Звідки до цих країн приїжджають журналісти? Не дивно, що ці країни-сусідки цікавляться одна одною. Трохи більш неочікувано те, що, наприклад, Японія надсилає у регіон більше журналістів, ніж США. Це може свідчити і про економічне значення цих країн для решти світу, і про незацікавлення європейськими справами з боку Вашингтона. Мовляв, і новин з агенцій вистачить.

Самі ж дослідники дивуються ще одному своєму висновку: опитані журналісти не вважають, що їхня професія занепадає, а їхні місця вже займають місцеві-аматори, так звані “діячі парашутної журналістики” (parachute journalists) чи редактори, які сидять біля моніторів у країнах мовлення і не бувають у місцях, про які пишуть. Журналісти-міжнародники не лише виживають, але й непогано почуваються, заявили опитані. Це суперечить результатам дослідження, опублікованого Гамілтоном і Дженнером в 2004 році, які оголосили сутнісні зміни у світі міжнародної журналістики. Так, ті тренди, про які вони писали, існують, але і через декаду після того дослідження вони все ще не зачепили більшості з опитаних журналістів.

І нарешті, зовсім не дивує висновок дослідників про те, що журналістам-фрілансерам у світі міжнародки ведеться не так добре, як їхнім колегам, які працюють в одному ЗМІ. Фрілансери загалом більше переживають щодо своєї роботи та заробітку. Тоді як найкраще у світі міжнародки почуваються працівники транснаціональних новинних агенцій, саме вони, йдеться в дослідженні, винаймають «преміум-кореспондентів».

Самі автори підсумовують своє дослідження закликом уникати загальних фраз на кшталт «журналісти-міжнародники у країні….», стверджуючи, що це  зовсім неоднорідна група, в якій існують різні світи, на які впливають різні фактори.

Право на фото: Flickr CC Kim Nowacki Ліцензія: creativecommons.org/licenses/by-nd/2.0/

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , , ,

Send this to friend