Соцмережі, телефонні дзвінки, прес-конференції: яким джерелам інформації довіряє аудиторія?

жовтня 5, 2016 • Головне, Етика та якість • by

9367248857_e5d19fafca_z

Читачі схильні менше довіряти журналістським матеріалам, де джерелом інформації є соціальні мережі. Більш надійними вони вважають тексти, де використовуються традиційні способи збору інформації. Про це свідчить дослідження, проведене в Університеті Амстердама. 

Результати своєї роботи Санне Крюкемеєр (Sanne Kruikemeier) та Софі Лехелер (Sophie Lecheler) описали у статті «Сприйняття споживачами новин нових журналістських технік пошуку інформації» (“News consumer perceptions of new journalistic sourcing techniques”).

Численні попередні дослідження виявили, що онлайн-джерела аудиторія медіа вважає менш надійними, ніж традиційні, «офлайнові». Крюкемеєр та Лехелер вирішили дослідити, наскільки це відповідає дійсності і чи зрівнюється вагомість традиційних і нових джерел, якщо читачі знають, що інформація перевірена.

Для цього авторки використали поширений у психології метод віньєток: учасникам дослідження пропонували оцінити журналістські тексти з різними  сценаріями роботи над ними. За легендою, журналіст отримав завдання написати статтю про нинішні політичні проблеми Нідерландів. Проблема стосувалася конфлікту між парламентом і Секретарем з освіти, культури і науки, а саме: йшлося про парламентську пропозицію щодо захисту приватних даних у молодшій школі. Парламент вважав, що таку інформацію не можна використовувати з комерційною метою, Секретар з питань освіти, культури та науки мав протилежну думку. В кожній новині чітко вказувалося, яким джерелом користувався журналіст і чи перевіряв він інформацію. Всього було згадано 12 джерел інформації: Facebook, Twitter, Wikipedia, веб-сайт, Google, електронна пошта, інтерв’ю, стеження, прес-конференція, інформаційне агентство і телефонна розмова.

“Загалом, ми виявили, що онлайнові техніки збору інформації,  а особливо використання соціальних медіа як джерел новин, сприймалися як менш надійні, ніж традиційні джерела”, – пишуть автори. Зокрема, використання таких платформ як Twitter чи Facebook при підготовці журналістських текстів виявилося, з точки зору читачів, найменш надійним, в тому числі порівняно з іншими онлайновими джерелами (приміром, веб-сайтами).

Таким чином, традиційні способи отримання інформації вважаються більш вагомими.  Особливих відмінностей у ставленні до різних традиційних технік дослідники не виявили. Щоправда,  авторитетність таких джерел як інтерв’ю і стеження аудиторія оцінила найвище.

Якщо говорити про вплив факту перевірки інформації на сприйняття інформації її як достовірної, то загалом згадка про те, що дані були перевірені збільшувала рівень довіри до тексту. Це стосується майже всіх технік пошуку інформації, в тому числі Facebook, веб-сайтів, інтерв’ю та інших. Винятком є Twitter – попри згадку про перевірку журналістом інформації, цю платформу читачі продовжували вважати ненадійним джерелом.

Санне Крюкемеєр та Софі Лехелер зауважують, що ці результати не можна вважати універсальними, адже в країнах з гіршим становищем свободи преси люди можуть загалом не довіряти журналістам. Крім того, результати можуть різнитися залежно від ступеню проникнення інтернету в країні.

Автори вважають, що їхнє дослідження вказує на важливі практичні аспекти. На їхню думку, журналісти мають активно використовувати соціальні медіа для презентації своїх доробків. “Однак, сліпе використання популярних тем, твітів та ретвітів у новинних текстах не рекомендується”, – кажуть вони. Звертають також увагу на той факт, що журналісти, як правило, сприймають перевірку інформації як звичну процедуру і не згадують про це у своїх текстах. Натомість, на думку дослідниць, цю процедуру варто зробити “більш видимою” для читачів, що б сприяло більшій довірі.

Право на фото: Flickr Stanjourdan Ліцензія: creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0

Print Friendly

Tags: , , , , , , , , , ,

Send this to friend