Приховані камери та гроші від інформаторів: як журналісти ставляться до суперечливих професійних практик

червня 30, 2017 • Етика та якість, Нещодавнє • by

Журналісти у менш демократичних країнах частіше толерують деякі із контроверсійних професійних практик, а саме платню за конфіденційні дані та отримання грошей від джерел. Найчастіше це вважають прийнятним журналісти, що працюють в умовах авторитаризму. Таку тенденцію окреслила професорка фінського Університету Ювяскюля (The University of Jyväskylä) Епп Лаук (Epp Lauk), презентуючи попередні результати свого дослідження «Ставлення до етично-контроверсійних практик серед журналістів Скандинавських країн та країн Центрально-Східної Європи» на конференції CEECOM-2017, що відбулася 15-17 червня у Любляні (Словенія).

У своєму дослідженні Епп Лаук шукає відповідь на запитання, як контекстуальні чинники впливають на професійні цінності та етику журналістів і порівнює ситуацію у різних країнах. Для цього пані Лаук використовує дані із глобального дослідницького проекту Worlds of Journalism, порівнюючи ситуацію у п’яти Скандинавських та дев’яти Центрально- та Східноєвропейських країнах. Перша група об’єднує держави з високим рівнем демократії, журналістського професіоналізму та сильними механізмами саморегуляції медіа – Швецію, Фінляндію, Норвегію, Ісландію, та Данію. До другої належать країни, які за останні десятиліття переживають суттєві трансформації і поки що не мають розвинутих механізмів підтримки збалансованої журналістики і професіоналізму журналістів – Румунія, Молдова, Латвія, Угощина, Естонія, Чехія, Хорватія, Болгарія та Росія.

Загальні етичні орієнтації, на які спирається у своєму дослідженні Епп Лаук, варіюються від абсолютистської (“журналіст повинен дотримуватися кодексів професійної етики завжди, незалежно від обставин”) до виняткової (“моральними стандартами можна знехтувати, якщо того вимагають екстраординарні обставини”).

Із презентації Епп Лаук

У всіх аналізованих країнах, крім Росії, журналісти переважно погоджуються із абсолютистською орієнтацією. Серед cкандинавських країн, особливо активно підтримують цю позицію шведські та норвезькі медіапрактики; у другій групі країн вирізняються Латвія, Хорватія та Естонія.

Із презентації Епп Лаук

“По всьому світу найбільше підтримки цій позиції надали журналісти у США та країнах Центрально-Східної Європи. Це цікаво, бо, фактично, журналісти зі слабкими чи відсутніми механізмами відповідальності (етичні кодекси та прес-ради) високо оцінюють їхню важливість”, – додає Епп Лаук, порівнюючи ситуацію із глобальними даними Worlds of Journalism. Лише у Росії точка зору про абсолютність етичних принципів знаходить мало прихильників, і журналісти тяжіють до ситуативного та виняткового підходу.

Порівнюючи дані про етичні орієнтації із рівнем демократії у досліджуваних країнах, Епп Лаук не виявила прямої взаємозалежності між розвиненою демократією та високою оцінкою етичних правил. “Лише у випадку авторитарного режиму, який у дослідженні представила Росія, є сильний зв’язок між низьким індексом демократії та згодою із позицією «що є етичним – залежить від ситуації»”,  – зазначає дослідниця.

Окрім загальних орієнтацій, вона порівнювала ставлення до етично-контроверсійних практик у згаданих країнах. У дослідженні Worlds of Journalism, дані з якого використовує пані Лаук, журналістів запитували: “Працюючи над важливим матеріалом, що із переліченого нижче вважаєте виправданим у певній ситуації і що б ви не схвалили у будь-якому випадку?”. Журналісти також мали обрати, що є виправданим завжди, що у певному випадку, а що – невиправдане за жодних обставин. В опитуванні журналістам пропонували оцінити 10 практик: отримання грошей від джерел; платню за отримання конфіденційної інформації; публікацію матеріалів із неперевіреним контентом; використання персональних документів; здійснення тиску на неохочих інформаторів; видавання себе за когось іншого;  використання інсценування; влаштовування на роботу, щоби здобути інсайдерську інформацію; використання прихованих мікрофонів чи камер; використання конфіденційних документів.

Авторка дослідження виявила, що і в Скандинавських і в Центрально- та Східноєвропейських країнах найменше підтримують такі практики як платня джерелам чи отримання грошей, публікація неперевіреної інформації та порушення приватності (використання персональних документів або здійснення тиску на джерела). “Хоча ситуації ті самі (в різному порядку), скандинавські журналісти більш одностайні у своєму ставленні до контроверсійних етичних практик, ніж в інших країнах”, – каже Епп Лаук. Це, за її словами, можна пояснити відмінностями у професійних культурах і  наявністю у північних країнах традиції дотримання етичних кодексів, що підкріплена наявністю прес-рад чи прес-омбудсмена. У решті аналізованих країн ситуація інша, додає вона.

Співставляючи отримані дані із індексом демократії, дослідниця виявила таке: журналісти у сильних демократіях явно “не толерують монетарні відносини”, в той час як 55% журналістів, що працюють в авторитарному режимі, яким є Росія, вважають платню джерелам прийнятною у певних випадках, і 14%  – вважають прийнятною завжди. “14% – це наче і небагато, але у нордичних країнах це 1% чи навіть менше”, – зазначає Епп Лаук. Дослідниця також додає, що попередні результати її дослідження відповідають на запитання “що?”, а не “чому?”, і щоб отримати глибше розуміння причин виявлених тенденцій необхідне якісне дослідження.

Фото: Pixabay

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , , , , , , ,

Send this to friend