Журналістика 65+

жовтня 22, 2012 • Цифрові медіа • by

Журналісти на пенсії створюють вебсайти новин, стаючи конкурентами колишніх роботодавців.

Схоже на те, що традиційні медіа не навчились використовувати потенціал досвідчених журналістів-пенсіонерів. Протягом останніх двох років швейцарські журналісти створили дві онлайн-платформи, які підтримують в основному журналісти похилого віку. Вебсайт Journal21 з’явився восени 2010 року. З того часу на сайті було опубліковано понад 2400 статей про політику, бізнес, культуру та суспільство. Ще один подібний вебсайт, Infosperber, з’явився на ринку півроку потому. За цей час на сайті було опубліковано 1100 статей.

Обидва проекти мають схожу філософію. “Нас бомбардують новинами та інформацією. Але для того, щоб її осмислити, потрібен глибший аналіз, коментарі та інформація про бекграунд новин”, говорять представники Journal21. “Ми свідомо уникаємо сенсаційної журналістики. Ми пишемо для вимовгливих читачів…Ми не хочемо плавати у мейнстримі”, продовжує Journal21.

Засновники Infosperber також прагнуть “визначати та висвітлювати теми, відповідно до їх значимості для політики та суспільства”, “зосереджуватись на забутих контекстах і проігнорованих точках зору” та протистояти “піар-інформації, представленій в інших медіа”. Дописувачі Infosperber стверджують, що пропонують те, що інші медіа недобачають. Разом з тим, вони не мають на меті конкурувати з провідними медіа; натомість, прагнуть доповнювати їх. Саме тому Infosperber велику увагу відводить сфері медіа критики, яка часто залишається в тіні уваги мейнстримних медіа.

Обидві платформи доводять, що відповідають високим стандартам, які самі встановили. Вони визначають себе як політично та релігійно нейтральні. Безсумнівно, фахівці на пенсії, які керують вебсайтами, більш незалежні від “економічних, політичних чи релігійних інтересів”, порівняно з їхніми колегами-штатниками або фрілансерами. З іншого боку, тут спостерігаємо свободу самоексплуатації, адже ані Journal21, ні Infosperber не платять гонорари. Infosperber також очікує від своїх авторів, щоб ті фіксували “потенційні конфлікти інтересів щодо теми” наприкінці кожного матеріалу.

Хайнер Хаг (Heiner Hug), колишній директор Tagesschau, найважливішої програми новин на швейцарському телебаченні, зазначає, що “команда Journal21 налічує 80 досвідчених журналістів, які працювали у великих швейцарських та німецьких ньюзрумах. Багато хто з них були чи є головними редакторами, редакторами відділів, кореспондентами чи викладачами. Всі працюють заради задоволення і всі розуміють, що глибока журналістика може вижити тільки тоді, коли її плекати”.

Команда Infosperber значно менша, зараз сюди дописує 40 журналістів. Близько чверті з цих журналістів постачають “один матеріал принаймні раз на два тижні, ще четверть – час від часу”, говорить Урс Гаше (Urs P. Gasche), відомий тележурналіст. Гаше ініціював створення Infosperber разом з медіа консультантом Крістіаном Мюллером (Christian Müller) та Робертом Руоффом (Robert Ruoff), який відповідав за освітню програму швейцарського громадського мовника SF DRS. Основа команди, яка складає фундаційну раду проекту, залишається незмінною від початку проекту. З 14 членів ради лише троє не проявили активності. П’ять журналістів керують редакцією, один залишив проект.

Як здійснюється координація роботи редакції? Journal21 практикує щотижневі телефонні конференції та щомісячні зустрічі редакторів. Крім того, команда з 6 випускових редакторів, які змінюються за принципом ротації, займається щоденною робочою рутиною. Вони “редагують статті, які надходять, відмовляють авторам або просять внести правки. Редактори також можуть замовити матеріали на конкретну тему”. Така схема роботи є виправданою, на думку Хага.

Infosperber працює подібним чином. Основні питання, що стосуються редакційної політики, організації чи оптимізації вебсайту вирішує команда з 5 головних редакторів під час щоквартальних зустрічей. Схема ротації передбачає, що кожен з цих редакторів займається щоденними справами медіа. “У складних випадках редактор консультується з іншими членами редакційної команди”, зазначає Гаше. Якщо редактор листується з дописувачами чи користувачами, копії електронних листів надсилаються й іншим членам редакційної ради, “щоб усі були однаково поінформовані”. Обов’язки не є чітко інституціоналізованими, однак є відмінності між керівною редакційною командою, звичайними членами команди та фрілансерами. Головні редактори можуть редагувати статті інших дописувачів. Звичайні члени редакції можуть залишати свої матеріали в системі, маркуючи їх як “оффлайн”, “оффлайн для редагування” або викладати їх “онлайн”. Фрілансери також можуть завантажувати свої статті в систему, але вони мають пройти редакційну перевірку перед публікацією онлайн.

Journal21 створений як асоціація (“Verein”), зареєстрована у міжнародному торговому реєстрі. Infosperber захищений Швейцарським фондом сприяння незалежній інформації (Schweizerische Stiftung zur Förderung unabhängiger Information). Відтак,  “ані мільйонер, ні великий газетний траст” не можуть купити його, зазначено на вебсайті.

Враховуючи високу акумульовану експертизу, можна передбачити значний інтерес мейнстримних видавництв у співпраці, адже всі вони переймаються проблемою заробляння грошей онлайн. Але пропозиція про співпрацю надійшла лише від безкоштовної газети 20Minuten. Засновники Journal21 відмовились, пояснивши це тим, що їм точно не потрібен лейбл 20Minuten. Натомість, вебсайт співпрацює з більш серйозними партнерами, як-от: Medienwoche та Monat.

Infosperber прийняв пропозицію про онлайн співпрацю з 20Minuten: онлайн-платформа безкоштовної газети може публікувати матеріали з Infosperber в обмін на рекламу невеликого партнера. Ще одна домовленість про співпрацю була досягнута з TagesWoche, базельським виданням. Обидва партнери домовились публікувати матеріали одне одного, зазначаючи джерело статей кожного разу.

Чому ж тоді Journal21 та Infosperber не об’єднаються або бодай не співпрацюють? “Журналістська концепція подібна”, говорить Гаше. “У Journal21 особливо сильна сторона – подача бекграунду міжнародних новин”.  Візуально Journal21 є швидше блогом, а не інформаційною платформою, пояснює Гаше. Infosperber пропонував співпрацю Journal21 перед запуском, яка би передбачала взаємний вільний обмін статтями, а, можливо, навіть злиття, однак Хайнер Хаг не виявив зацікавленості. Він “хотів створити Journal21 як власний бренд”. Щонайменше четверо дописувачів Journal21 пропонували “поділитись” своїми статтями та коментарями з Infosperber, щоб автори Infosperber, в свою чергу, могли ділитись дописами з Journal21.

“Ми були першими. У нас є велика команда дуже відомих, досвідчених репортерів та редакторів. Ми успішні і плануємо залишитись такими”, зазначає Хаг у відповідь на запитання щодо співпраці. Це трохи нагадує швейцарську ексцентричність. В країні також діють дві конкуруючі асоціації зі схожими цілями, які покликані забезпечувати журналістську якість, – Асоціація за якість в журналістиці (Verein Qualität im Journalismus) та Асоціація медіа критики (Verein Medienkritik). Хоча мета в обох організаціях схожа, самі організації, очевидно, є несумісними.

Ані Journal21, ні Infosperber поки що не були залучені у судові баталії. Втім, деякі матеріали вже викликали “гостру реакцію, особливо, ті статті, які торкались теми Близького Сходу”. Так, наприклад, матеріал Infosperber про Ізраїль спровокував запит на подачу альтернативної точки зору. Оскаржувачу надали можливість висловити свою позицію, зазначив Гаше.

Загальний рахунок за перші півтора роки роботи Journal21 склав 70 тисяч швейцарських франків (близько 58 тисяч євро). Деяку підтримку вже пообіцяли фонди. Крім того, віднедавна сайт закликає здійснити благодійний внесок для функціонування медіа. Протягом перших дев’яти місяців роботи, засновники Infosperber витратили 23 тисячі швейцарських франків (трохи менше 20 тисяч євро). Кошти були спрямовані на оптимізацію вебсайту, рекламу, хостинг та поточні витрати. Три тисячі швейцарських франків надійшли від третіх осіб в якості благодійних внесків.

Поки що рано оцінювати успіх обох платформ, однак сам факт існування Journal21 та Infosperber вказують на ще одну поразку мейнстримних медіа: невміння використати потенціал досвідчених фахівців та інтегрувати точки зору “покоління тих, кому за 65” у своїх медіа продуктах. Ігнорування такого масиву знань та досвіду означає не лише втрату компетенції для суспільства; це й невиправдане невикористання ресурсів для ньюзрумів. Важко зрозуміти, чому інтелектуально яскраві люди, старші 65 років, змушені залишати роботу. Чим більшою є частка людей похилого віку в нашому суспільстві – тим більше журналісти та медіа менеджери мають забезпечити їх адекватне представлення в щоденній журналістській роботі. Боротьба за квоти для жінок та меншин може здаватись “справою вчорашнього дня”, однак, здається, настав час для квоти для пенсіонерів, щоб забезпечити їм суспільну видимість та представництво в ньюзрумах.

Оригінал статті був опублікований у Neue Zürcher Zeitung, 19 червня 2012р.

 

Print Friendly

Tags: , , , , , ,

Send this to friend