Скільки снігу нападало в українських новинах?

березня 29, 2013 • Медіа журналістика, Цифрові медіа • by

«Сніговий колапс», «сніжний апокаліпсис», «52 лютого» та «повний веснець» – таким українці запам’ятали кінець березня 2013 року. За кілька днів стихії ці метафори стали крилатими: вони лунали з телеекранів, перших шпальт газет і заполонили соціальні мережі. Як традиційні ЗМІ співпрацювали з соціальними медіа і хто виявився кращим новинним інформатором, читайте далі.

У п’ятницю 22 березня нечуваний за останні сто років снігопад паралізував Київ і найближчі області. Стихія насувалась з Заходу, де почала хазяйнувати на кілька днів раніше. Сніг і наслідки негоди стали головними ньюзмеркерами протягом найближчого тижня – жартували журналісти.

Онлайн медіа та соціальні мережі відреагували першими на снігову стихію і викликані нею затори. Починаючи з обіду п’ятниці, новинні сайти регулярно повідомляли про ситуацію на дорогах, отримуючи дані з онлайн сервісу «Яндекс. Пробки». Більшість повідомлень супроводжував скріншот програми, що став першою візуалізацією заторів до появи знімків очевидців і фотокореспондентів. До такого способу візуалізації вдались не лише мережеві, а й телевізійні журналісти.

Тим часом у соціальних мережах дедалі частіше з’являлись гнівні статуси автомобілістів. Facebook користувачі з перших рук отримували інформацію про рівень заторів на конкретних вулицях і швидкість руху транспорту. В Instagram переважали фото водіїв за кермом із вказівкою часу, проведеного у заторах, а також зображення міста, захопленого хуртовиною. Проте уніфікований хештег так і не сформувався, на відміну від Москви, де видання «Большой город» пропонувало використовувати хештег «#снегбольшойгород».

За кілька годин повідомлення, пов’язані з негодою, перетворились на топові в усіх ЗМІ. Рубрика «Гаряча тема» з’явилась на кількох новинних сайтах, серед них – «Сегодня.ua» і «Фокус.ua». На «Українській правді» всі червоні заголовки були присвячені сніговій тематиці.

Через фіксований таймінг вечірніх новин телеканали відреагували пізніше, порівняно з онлайн медіа. Новинні випуски відкривали прямі включення журналістів, які попри складні погодні умови доповідали про ситуацію у місті. Ведучі та кореспонденти виступали у ролі безпосередніх учасників події, а не її сторонніх спостерігачів. Це максимально наблизило їх до аудиторії.

Щоденні видання були останніми у висвітленні снігового колапсу. Тема потрапила на першу шпальту суботнього випуску газети «Сегодня» і зайняла лише дві колонки всередині видання. «Комсомольська правда» відвела темі більше уваги – півтори сторінки. Редакції щоденних видань виявились найменш підготовленими до роботи в умовах надзвичайної ситуації. У понеділок у друк не вийшли ані «Сегодня», ані «Комсомольська правда».

Протягом вихідних онлайн медіа працювали безперервно: оновлення з’являлись щогодини. Активно поширювались новини і в соціальних мережах, що випередили онлайн медіа за рівнем оперативності у ніч з п’ятниці на суботу. Facebook був переповнений історіями, відео і фотографіями громадянських журналістів, які постили у режимі реального часу. Аматорські ролики, де пасажири штовхають тролейбус, або сноубордист, причеплений до машини, їде по дорозі, миттєво поширювались через соціальні платформи, збираючи сотні тисяч переглядів і коментарів. Дехто викладав у YouTube нові відео щогодини, знімаючи з вікон своїх будинків. Попри доступність непрофесійних відео і фото Інтернет ЗМІ публікували їх із суттєвим запізненням. На новинні платформи перетворились такі сторінки у Facebook, як «Это Киев, детка!» та «Неинтересный Киев». Вони збирали найцікавіші пости з мережі.

Проте найважливішим було те, що соціальні мережі ефективно транслювали повідомлення від людини до людини без посередництва традиційних медіа. Користувачі публікували координати свого місцезнаходження на дорогах і прохання про допомогу, які активно розповсюджувались завдяки репостам. Facebook користувачі першими дізнались про автобус з дітьми, що застряг у заторі на Кільцевій дорозі без продуктів харчування і теплого одягу, та відгукнулись. За кілька днів у мережі виникли спільноти, де охочі допомогти у період негоди залишали контакти.

Якщо у соціальних мережах хронологію висвітлення можна було відслідкувати за постами і коментарями користувачів, то на новинних платформах дедалі більше публікувались традиційні повідомлення, як наприклад, заяви офіційних представників влади, речників аеропортів, вокзалів, коментарі синоптиків тощо. Facebook користувачі мляво реагували на такі новини. Розголосу у мережі отримували лише ті повідомлення, що виглядали іронічно на фоні погодних умов, як наприклад, новина про виділення коштів на будівництво катків у Києві або робочий візит голови КМДА Олександра Попова до Венеції.

Часом онлайн медіа нагадували міську довідку, де можна було дізнатись про громадський транспорт, який відновлював роботу, магазини, у яких все ще продавали хліб, і вулиці, які варто оминати через затори. Показовим був той факт, що протягом вихідних повідомлення поза сніговою тематикою виявились другорядними. Так, новина про смерть бізнесмена Бориса Березовського не викликала резонансу. Увагу на неї звернули лише на початку тижня, коли з’явились нові деталі.

Інтернет медіа активно використовували краудсорсінг (від англ. crowdsourcing) для пошуку інформації. Журналісти онлайн видань закликали читачів надсилати власні фото або публікувати їх у спеціальних розділах, як наприклад, «Я – кореспондент» на сайті «Кореспондент». У перші дні стихії всі Інтернет медіа розміщували підбірки найяскравіших зображень, а також матеріали, що складались виключно з коментарів Facebook користувачів про «пригоди» у негоду. Згодом онлайн журналісти почали шукати героїв для матеріалів, розміщуючи запитання у соціальних мережах, серед яких: «Хто користувався таксі у ці дні і скільки коштували їхні послуги?» або «Поділіться історіями, як ви чи вам допомогли під час стихії».

У соціальних мережах рівень критики представників влади був значно вищий, порівняно із традиційними медіа. Неабияку роль Facebook як інформаційного джерела доводить історія з фальшивою фотографією снігоприбиральної техніки, розміщеної на сайті КМДА. Вперше вона була опублікована у мережі і лише згодом потрапила до традиційних ЗМІ. Більше того, історія поширилась за межі України завдяки її висвітленню міжнародним інформаційним агентством.

Якщо прослідкувати емоційний настрій у мережевих новинах, то він змінювався з різко негативного протягом п’ятниці і суботи до піднесеного у неділю. Наприкінці вихідних Інтернет заполонили фотографії зимових розваг у місті, надихаючі історії волонтерів і «снігових визволителів» та відео про гірськолижний курорт «Андріївський». Винахідливі сноубордисти з Києва потрапили на першу шпальту американського видання The Wall Street Journal, про що українцям також стало відомо з соціальних мереж. Любителі фотожаб, що стали невід’ємним атрибутом Інтернет життя, не залишили сніговий апокаліпсис без уваги. Десятки іронічних та гумористичних колажів розповсюджувались переважно через Facebook.

Протягом вихідних стихія стала героєм новинних випусків на всіх телеканалах, проте з різним ступенем уваги. Журналісти «ТСН» на каналі «1+1» приділили негоді найбільше уваги: в суботу з 19 новинних сюжетів лише два не стосувались складних погодних умов у Києві та Україні. Завдяки спецефектам у телевізійній студії створили заметіль. Журналісти висвітлювали подію з тих місць, куди змогли дістатись. Про це вони повідомляли глядачам у своїх сюжетах. На відміну від соціальних мереж, що містили новини локального характеру (окремого будинку, вулиці, мікрорайону), телевізійні новини мали ширший масштаб – опис ситуації на залізничному вокзалі, в аеропортах, на міжміських трасах. З’явився також і сюжет, що повністю складався з Інтернет-контенту: скріншотів коментарів з соціальних мереж, відео Facebook користувачів і фотожаб.

У суботніх новинах «Подробности» на телеканалі «Інтер» вийшло всього два сюжети на снігову тематику. Ширша сітка новинного програмування, порівняно із «ТСН», не дозволила перетворити снігопад на головну тему ефіру. Проте не лишилась поза увагою «Подробностей» активність і креативність українців в соціальних мережах: відео з кавером на пісню Ірини Білик «Почему так жесток снег» став абсолютним хітом у всіх ЗМІ.

Вже з понеділка тема снігопаду почала втрачати позиції у всіх медіа, як традиційних, так і соціальних. По-перше, після вихідних, які відзначаються невисокою новинною активністю, з’явились інші, не менш важливі новини. По-друге, новина про снігопад з кожним днем трансформувалась у похідні теми. З початком робочого тижня ЗМІ найбільше цікавили ускладнення руху на дорогах і громадський транспорт, який поступово оживав. У соціальних мережах публікувались фотографії довжелезних черг на маршрутні автобуси і нових заторів. Facebook користувачі оперативно повідомляли про найбільш проблемні маршрути, що дозволяло водіям коригувати свій шлях.

В середині тижня найбільш обговорюваною стала тема паводка, якого очікують з приходом першого тепла. В Інтернеті зображення героїв «Титаніка», які тонуть у сніжній воді Києва, та венеціанських гондольєрів швидко витіснили популярні фотографії сноубордистів на Андріївському узвозі та кілометрових черг на громадський транспорт.

Остання тенденція, спровокована снігопадом в українських медіа – це обговорення потенційної відставки голови КМДА Олександра Попова. По-перше, тема викликана тим, що на думку більшості киян, він не справився з подоланням стихії. По-друге, на 2 квітня опозиція запланувала акцію протесту з вимогою відставки Попова.

Снігова стихія, що розгулялась в Україні, дозволила сформувати рейтинг медіа за їхнім умінням працювати в умовах надзвичайної погодної ситуації. На третьому місці опинились щоденні видання, які друкували «вчорашні» новини. Другу позицію посіли телеканали, а першу – поділили онлайн ЗМІ та соціальні медіа. Після парламентських виборів 2012 року соціальні мережі ще раз довели свою роль як новинної платформи і джерела інформації для традиційних ЗМІ.

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , , , , , , , ,

Send this to friend