“Навчити рибу ходити: п’ять речей, яким старі медіа можуть навчитись у нових медіа” – це назва промови Метью Інґрама (Mathew Ingram), відомого канадійського журналіста, який спеціалізується з теми технологій, та головного спікера на Міжнародному фестивалі журналістики, що відбувся 26 квітня у місті Перуджа (повне відео ви можете переглянути тут).

Інґрам сформулював п’ять основних тез, через які він розповідає історію наших днів та показує, що медіа, журналісти і зрештою редактори можуть і повинні робити, щоб утримати читачів. Його головні ідеї такі: 1) Будьте відкритими. Займайтесь спільною і прозорою журналістикою. 2) Будьте точними. Завжди посилайтесь на джерела та перевіряйте їх. 3) Залишайтесь людиною. Заповніть прірву між репортером і читачем. 4) Новини – це процес, а не продукт. 5) Дотримуйтесь фокусу. Чітко спрямовуйте читачів.

Європейська обсерваторія журналістики поспілкувалась із Метью Інґрамом у Перуджі після його виступу.

Метью, у своєму виступі вранці ви говорили про п’ять головних принципів, що характеризують онлайн-інформацію. Один з них полягає у тому, що журналіст повинен залишатись людиною. Поясніть, що ви мали на увазі?

Я вважаю, що журналісти повинні дотримуватись людяності. Під цим я маю на увазі кілька речей. Наприклад, якщо журналіст робить помилку, то він повинен визнати той факт, що він не є ідеальним і не може бути щоразу точним на 100%. Також не варто розраховувати на власну об’єктивність і неупередженість. Джей Росен (Jay Rosen) говорив про те, що називають «поглядом з нікуди» – такий погляд передбачає, що журналісти завжди повинні бути об’єктивними.

(Росен використав термін з назви книги філософа Томаса Нагела (Thomas Nagel), опублікованої у 1989 році. Нагел теоретизував потребу виходу за межі наших поглядів, уявивши, що ми маємо об’єктивну позицію, позбавлену особистих точок зору – таким чином, ми перебуваємо «ніде».)

Думаю, що у багатьох випадках журналісти краще виконуватимуть свою роботу, якщо казатимуть читачам “Я так вважаю, такою є моя точка зору”. Відповідно, коли журналіст припускається помилки, він може сказати “я так вважав, проте відкрились факти, що доводять мою неправоту (або правоту). Але я так вважав з таких-то причин”. Якщо журналіст залишається людиною зі своїм читачем, то між ними налагоджується міцний особистий зв’язок. І саме такою повинна бути журналістика.

І в цьому полягає одна зі складових “відкритої журналістики”, як ви зазначили вранці під час виступу. Але як відкрита журналістики процвітатиме, коли дедалі більше редакторів віддають перевагу платному доступу до журналістських матеріалів?

Це складне запитання. Я мав довгу розмову із Аланом Русбріджером (Alan Rusbridger) з видання The Guardian щодо його погляду на відкриту журналістику і його думки про те, що існує напруга/протистояння між бажанням відкрити газети читачам, проханням робити свій власний внесок у журналістику і бажанням мати платний доступ до видання, що перешкоджає двом попереднім пунктам. Ви можете привернути найбільшу кількість людей, які б хотіли платити за ваше видання, проте ця цифра завжди буде меншою за кількість тих, хто готовий читати безкоштовні видання. Тому, якщо ви бажаєте мати якомога більшу аудиторію і максимально залучити людей, то слід бути повністю відкритими без будь-яких видів оплати, як наприклад, BBC та National Public Radio (громадські компанії). Проте прибутковим організаціям важче це зробити, відмовившись від звичних доходів. Тож, немає однозначної і швидкої відповіді на це запитання.

Одна з проблем, що постає перед редакторами на етапі переходу від друкованої версії видання до цифрової, полягає у відсутності розуміння нового середовища та шляхів використання його можливостей. Чи є сьогоднішні редактори більш підготованими і гнучкими? Ідея платного доступу до електронної версії видання як “панацея від всіх хвороб” буде кроком назад…

Я переконаний, що на сьогодні цифрові медіа привертають до себе більше уваги. Причина полягає у тому, що редакторська справа переживає кризу, видання втрачають читачів і прибуток, оскільки ринок реклами розділився в епоху Інтернету. Багато компаній вивчають нові можливості, оскільки інакше вони будуть змушені закритись: компанії повинні залучати нових читачів, переконувати їх підтримувати видання та знаходити нові джерела фінансування через рекламу. Мені приємніше думати, що вибір багатьох компаній не зводиться лише до запровадження платного доступу, а що цей крок є частиною ширшої стратегії. Недостатньо просто ввести платний доступ до електронної версії видання і продовжувати працювати, як і раніше. Такий підхід спрацює для The New York Times, проте це не означає, що він працюватиме для всіх медіа. Тому важливо розуміти, що ще видання повинні зробити: платний доступ може підвищити доходи, проте він не може збільшити кількість читачів, що є важливим показником для медіа. Тож, редактори повинні бути більш креативними, аби досягти цієї мети.

Алан Русбріджер, відповідаючи на ваше запитання на Paidcontent live, зазначив, що немає сенсу змушувати читачів платити за контент, якщо інформація доступна безкоштовно на BBC News, AOL чи Sky News…

Я переконаний, що такі новинні компанії як BBC, NPR та багато інших завжди надаватимуть безкоштовний доступ до інформації. Тому ті, хто вирішують надавати платні новини, повинні рахуватись із цим фактом, пропонуючи кращий контент. Думаю, що з цієї причини The Guardian, The Daily Mail та інші видання відмовились від платного доступу до онлайн-контенту. Така компанія, як BBC, є величезною організацією, де працюють тисячі журналістів, з якими важко змагатись. Хто б не вирішив запровадити платний доступ, він має бути впевнений, що зможе надавати унікальний контент, аби привернути велику кількість читачів, які готові платити, незважаючи на безкоштовні новини.

Контекстна реклама (native advertising) є важливим джерелом доходів для видання. Які проблеми, окрім етичних, можуть постати перед журналістикою?

Я думаю, що для того, щоб контекстна реклама (native advertising) була ефективною та етичною, має бути абсолютна прозорість у тому, як її пропонувати. Це питання вимагає довіри аудиторії та громадськості до вашого видання. Якщо ви спробуєте подати рекламу як журналістський матеріал, то читачі помітять це, і рівень їхньої довіри до видання впаде. Читачі хочуть знати, де – реклама, а де – контент. І це не лише питання етики – це проблема, яка стосується взаємовідносин між редактором і читачем. Якщо читачі втратили довіру до видання, вони більше не повернуться до нього, навіть якщо контент там є безкоштовним. Тому, як я вже зазначив, важливо бути чітким і прозорим у визначенні того, що є рекламою, а що – ні. Я вірю, що інформаційний контент має великий потенціал, який може походити з реклами. І якщо такий інформаційний контент є корисним для читачів, то в ньому немає жодної шкоди, за умови, що у матеріалі чітко вказано, що той чи інший контент наданий на правах реклами.

Яким ви бачите розвиток європейських медіа: вони змінюються з часом чи відстають у розвитку?

Щиро кажучи, я не надто досліджував ситуацію в Європі, проте моє загальне враження зводиться до того, що європейські медіа відстають. Дозвольте пояснити чому. Не так давно дехто казав, що всі видання у Німеччині добре розвиваються, проте сьогодні ситуація суттєво змінилась. Я думаю, що у багатьох країнах, як наприклад Німеччина, через мовний бар’єр панує ізоляція та стіна між національним і глобальним медіаринком. Є лише кілька видань, які можна порівняти, наприклад, із виданнями у США, де газетам доводиться конкурувати з будь-якими англомовними джерелами з усіх куточків світу. З одного боку, мовний бар’єр захищає видання від такої конкуренції у короткостроковій перспективі, але у довгостроковій перспективі ситуація є дещо іншою. Конкуренція впливає на газети в усіх країнах, і ті виданні, що не почали змінюватись 5 років тому, сьогодні перебувають у небезпеці, відстаючи від решти.

Переклад з англомовної версії статті “Insegnare al pesce come camminare”

Фотографії зроблені Alessio Jacona