Звіт “Український медіаландшафт-2012”, підготовлений Академією Української Преси за сприяння Фонду Конрада Аденауера та Програми У-Медіа, розкриває особливості розвитку української медіаіндустрії у 2012 році. Огляд здійснювався за тематичними напрямками: медіа право, розвиток різних типів ЗМІ, діяльність громадських організацій у сфері медіа тощо.

Перший звіт, присвячений Україні, було опубліковано у 2010 році. У 2011 році Єреванський прес-клуб підготував документ “Медіаландшафти країн Східного партнерства”, який містив аналіз медіасередовищ шести країн: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України. У цьому ж документі було сформульовано принципи і рекомендації щодо розробки національних звітів у подальшому.

На думку авторів документу, для української медіаіндустрії 2012 рік відзначився такими подіями: парламентські вибори, просування законопроекту про наклеп, спроба запровадити національну прес-карту. Також розробники звіту виділили основні загрози для діяльності ЗМІ в Україні, серед яких: фінансова залежність медіа, напади на журналістів, порушення судових справ проти ЗМІ та журналістів, посилений контроль діяльності медіа з боку податкової та інших служб.

Правове забезпечення діяльності ЗМІ. У зв’язку з парламентськими виборами, 2012 рік відзначився великою кількістю судових позовів між медіа або окремими журналістами і політиками. Так, наприклад, опозиційні кандидати у народні депутати були змушені звертатись до суду, оскільки ЗМІ за вказівкою представників влади відмовлялись публікувати їхні агітаційні матеріали. Суди також розглядали позови, у яких політики вимагали заборонити вихід ЗМІ у зв’язку з порушенням норм виборчого права, проте більшість таких позовів була відхилена. Журналісти звертались до суду у зв’язку з перешкоджанням їхній діяльності – обмеження доступу до засідань виборчих комісій, зустрічей кандидатів у депутати.

Невдоволення серед журналістів викликав законопроект “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини”, внесений на розгляд народним депутатом В. Журавським. Кримінальну відповідальність за дифамацію було скасовано у 2001 році, проте на думку автора законопроекту, повернення цієї норми сприяло б підвищенню рівня свідомості журналістів. Завдяки спротиву журналістів та міжнародної спільноти законопроект було знято з розгляду.

Серед позитивних юридичних новел автори звіту відзначили удосконалення процедури розгляду справ про умисне перешкоджання професійній діяльності журналістів. Хоча досі ця стаття Кримінального кодексу України не розкриває поняття умислу і дій, які підпадають під категорію “перешкоджання професійній діяльності журналістів”. Нова редакція Кримінально-процесуального кодексу України також передбачає посилений захист інформаційних джерел. Речі та документи, які журналіст отримав на умовах нерозголошення джерела інформації, мають обмежений доступ.

Доступ до публічної інформації. Закон України “Про доступ до публічної інформації” розглядається як важливий крок вперед у забезпеченні прозорої діяльності влади. На думку міжнародних організацій “Доступ до інформації в Європі” і “Центр закону та демократії”, український закон посідає 8 місце серед 115 національних законів за рівнем юридичної досконалості.

Закон “Про доступ до публічної інформації” надав можливість громадянам і журналістам отримувати інформацію від органів державної влади та інших установ, передбачених Законом. Попри прогресивний характер Закону, існують проблеми з його реалізацією, викликані неузгодженістю з іншими законодавчими актами. Так, наприклад, різне тлумачення службової інформації створює передумови для маніпуляції державними службовцями і перешкоджання в наданні запитуваної інформації. Згідно з моніторингом, проведеним Інститутом медіа права та Центром політичних студій, лише 50% сайтів органів місцевого самоврядування містять електронну адресу для надсилання інформаційних запитів і 15% – ім’я відповідальної особи. Дослідження Інституту розвитку регіональної преси показало, що найнижчий коефіцієнт прозорості (27%) має Державне агентство України з управління державними корпоративними правами.

Телебачення. Автори звіту виділили такі тенденції розвитку телевізійного сегменту медіа у 2012 році: 1) поява нішевих телеканалів; 2) розвиток телевізійних продуктів соціального напрямку; 3) виробництво і продаж продуктів власного виробництва. Серед нішевих каналів популярними стали дитячі канали. Якщо раніше існували лиши три канали для дітей (“Disney Channel”, “Nickelodeon” і “Малятко TV”), то у 2012 році додалось ще два канали (“Піксель TV” і “Плюсплюс”).

За способом надання телевізійного сигналу у 2012 році показники розподілились таким чином: з 16 мільйонів 585 тисячі домогосподарств 8 мільйонів отримують ефірний сигнал, 5 мільйонів – кабельний, 3,5 мільйони – супутниковий. Порівняно з минулими роками спостерігається зменшення ефірного мовлення за рахунок збільшення кабельного та супутникового.

Серед державних каналів перше місце за покриттям посідає “Перший національний” (98% покриття). Окрім того, “Перший національний” показав найвищу динаміку зростання частки телеперегляду, залишивши позаду ТРК “Україна”, “Інтер”, “СТБ”, “1+1” – зазначається у звіті.

Рейтинг приватних каналів у 2012 році виглядав таким чином: “Інтер”, ТРК “Україна”, “1+1”, “Новий канал”, “СТБ”, “ICTV”. ТРК “Україна” потрапив до рейтингу топових каналів завдяки трансляції футбольних матчів, а також телевізійних продуктів власного виробництва (“Великий футбол”, “Говорить Україна”).

Як і раніше, телебачення отримує найбільше реклами, порівняно з іншими видами ЗМІ. Попри те, що реклама залишається головним джерелом прибутку, автори звіту виділили нові способи отримання коштів, які стають популярними на українському телеринку: спонсорство, приховане рекламування, СМС-голосування. Спонсорство використовують переважно ті компанії, реклама яких заборона (наприклад, виробники алкоголю). Приховане рекламування реалізовується через використання бренду в ефірі, як наприклад, кава “Nescafe” у ранкових шоу “1+1”. СМС-голосування було застосовано у таких проект, як “Голос країни”, “Танцюють всі!”, “Україна має талант”. Шоу “Х-фактор” і “Танцюють всі!” створили однойменні журнали, які не лише приносять додатковий прибуток, а й дозволяють розширювати аудиторію. Збільшується також присутність телеканалів у соціальних мережах.

Дослідники згадали про випадки тиску на телеканали та телевізійних журналістів (позбавлення частот телеканалу “ТВі”, напад на журналіста програми “Гроші” Дмитра Волкова). Той факт, що в Україні телевізійні канали належать бізнесменам, які пов’язані з владою, позначається на новинному контенті, який подається необ’єктивно та незбалансовано. Моніторинг, проведений Академією української преси, показав, що на телеканалах у період після виборів увага провладним політикам приділялась у 2,4 разі більше, ніж опозиційним.

Друкована преса. У звіті зазначається, що протягом 2012 року в Україні було зареєстровано 795 нових друкованих видань. З близько 34 тисяч зареєстрованих видань регулярно виходять приблизно 4 тисячі (60% – газети, 40% – журнали). Відзначається тенденція занепаду щоденних газет, що становлять лише 1% від загальної кількості видань. У регіонах спостерігається тенденція виділення 2-3 потужних видавництв, які перетворюються на монополістів.

Найбільшою популярністю серед читачів користуються інформаційно-розважальні видання, телегіди та жіночі журнали. Лідерами виступають газета “Аргументы и факты”, журнали “Теленеделя” і “Ліза”.

Серед трендів 2012 року автори відзначили створення онлайн-платформ друкованих видань. “Онлайн аудиторія успішних видань перевищує тираж та аудиторію одного номера видання”, – йдеться у документі. З іншого боку, стрімкий розвиток Інтернету призвів і до негативних наслідків у сфері друкованої преси. Протягом 2011-2012 років було закрито близько 100 загальнонаціональних видань. На ситуацію вплинули також несприятливі ринкові умови, тиск з боку медіа власників, експлуатація преси в інтересах політиків. Згідно з даними Української асоціації видавців періодичної преси та Всеукраїнської рекламної коаліції, у 2012 році джинса складала четверту частину рекламного ринку у друкованих виданнях.

Радіо. Дослідження компанії “GfK Ukraine” вказує на те, що 65% українців щодня слухають ефірне радіо, 24% українців слухають онлайн радіо. При цьому спостерігається стійке зростання аудиторії Інтернет радіо.

Серед радіостанцій найбільшою популярністю користуються станції розважального спрямування. До цієї категорії відносять такі формати: “Contemporary Hit Radio” (“Хіт-FM”), “National Adult Contemporary” (“Русское Радио”), “CHR / Dance” (“Kiss-FM”). Ці формати становлять 60% українських радіо станцій, 13% належить формату “Шансон”, 10% – формату “Retro”, решта – формату “Talk”.

Кількість реклами на радіо у 2012 збільшилась на 20%. З метою подальшого розвитку українські радіохолдинги обрали стратегію поєднання різних форматів в межах однієї компанії. “В жодному з холдингів не знайдено радіостанцій з однаковими форматами і брендами – і це типовий підхід до успіху”, – зазначили автори звіту.

Інтернет і соціальні мережі. Станом на 1 січня 2013 року кількість сайтів з доменним ім’ям “.ua” порівняно з попереднім роком зросла на 13% і досягла майже 700 тисяч. 19,7 мільйонів українців мають доступ до Інтернету, з них 43% – це користувачі віком від 15-29 років, 35% – вікова категорія 30-44 років, 23% – вікова категорія старше 45 років. Автори звіту зазначили, що протягом 2012 року на 53% збільшилась кількість Інтернет користувачів, які проживають у сільській місцевості.

У контексті медіаіндустрії в Україні Інтернет перетворився для платформу для необмеженого спілкування та вільного висловлення думок, на відміну від традиційних медіа. З’явились платформи, на яких журналісти публікують результати журналістських розслідувань. Прикладами є сайти “Наші гроші”, “Свідомо”, “Українська правда”.

За критерієм джерела фінансування дослідники виділили три типи Інтернет ЗМІ: 1) комерційні, що отримують прибуток від реклами (“Українська правда”, “Корреспондент”); 2) спонсорські, що існують завдяки внескам зацікавлених осіб і працюють для просування їхніх інтересів (bagnet.net); 3) Інтернет медіа, що функціонують завдяки підтримці громадських організацій і міжнародних фондів (“Свідомо”, sumynews.com).

У 2012 році рекламний ринок в Інтернеті було оцінено у 680 мільйонів гривень, порівняно з 590 мільйонами гривень у 2011 році. Головними конкурентами Інтернет ЗМІ виступають розважальні сайти і соціальні мережі. Понад 8 мільйонів українців користуються соціальною мережею “Вконтакте”, 2,3 мільйони – використовують Facebook. При цьому Україна посідає 59 місце у світі за кількістю користувачів Facebook – вказується у звіті. Високий рейтинг соціальних мереж вимагає присутності ЗМІ на цих платформах. Лідерами за кількістю підписників у Facebook є “Корреспондент” і “Українська правда” (56 і 38 тисяч відповідно).

Діяльність неурядових і міжнародних організацій у сфері медіа. Основним напрямком співпраці громадських організацій з медіа є проведення тренінгів з метою підвищення рівня журналістського професіоналізму і здобуття нових навичок. Активний розвиток онлайн-платформ позначився на тематиці навчальних курсів і майстер-класів – це особливості роботи у соціальних мережах, правила створення мультимедіа тощо. Інший напрям освітніх програм для журналістів – це програми, що присвячені стандартам професійної діяльності журналістів. Проведенням таких тренінгів займаються “Телекритика” та “Інтерньюз-Україна”.

Особливу увагу автори звіту звернули на діяльність професійних об’єднань журналістів. Національна спілка журналістів України, головою якої з квітня 2012 року є Олег Наливайко, запровадила “Гарячу лінію”, де можна було отримати консультації у період виборів. Було ініційовано введення національної прес-карти, що є посвідченням журналіста. Незалежна медіа профспілка, до складу якої входять понад 600 українських журналістів, зосередилась на захисті прав журналістів.

2012 рік також відзначився активізацією інформаційних заходів. Організаторами виступили громадянські рухи “ЧЕСНО” і “СТОП цензурі”, учасниками яких є журналісти та громадські активісти.

Із повною версією звіту “Український медіаландшафт 2012” можна ознайомитись тут.