Перевірка джерел: посібник у часи цифрової епохи

березня 24, 2014 • Цифрові медіа • by

Цифрові журналісти, які значною мірою користуються контентом, що його продукують користувачі, тепер мають новий інструмент для роботи. Європейський центр журналістики (European Journalism Centre) звернувся до групи поважних медіааналітиків, серед яких Ентоні Де Роса (Anthony De Rosa, Circa), Метью Інґрам (Mathew Ingram), Крейг Сілверман (Craig Silverman, Poynter) і Стів Баттрі (Steve Buttry), з проханням написати книгу про те, як можна у найкращий спосіб використовувати контент користувачів. Книга покликана допомогти журналістам, які висвітлюють кризові ситуації, уникнути небезпек, пов’язаних із використанням соціальних медіа як джерела інформації. Книгу “Посібник для перевірки” можна знайти онлайн за ліцензією Creative Commons. Також підручник доступний в форматі електронної книги.

Як випливає з назви, книга є своєрідної інструкцією з перевірки цифрового контенту. У десяти розділах книги пропонуються теоретичні і практичні поради, як ретельно перевірити відео, зображення та інші типи контенту, виробленого користувачами. У книзі також подані кейси: вони пропонують стратегію, яку слід використовувати за різних обставин. Розповідаючи про масштабну гуманітарну кризу у нігерійському місті Джос, Стефані Дюран (Stèphanie Durand, United Nations Alliance of Civilizations) стверджує, що “соціальні медіа консервують дезінформацію, але попри це іноді дозволяють журналістам взаємодіяти з членами громадськості, що становить частину їхньої роботи”. Дюран продовжує свою думку: “соціальні медіа також надають платформу, яку можна використати, аби відповісти на плітки та перевірити інформацію, що зрештою формує атмосферу довіри і прозорості, які дозволяють уникнути ескалації конфлікту».

Одне з ключових правил використання соціальних медіа у період кризи полягає у тому, що вони не повинні завдавати шкоди. Свого часу Мет Гонан (Mat Honan) написав у журналі “Wired”, що найкраща реакція Twitter користувачів, які прямо не залучені у трагедію, – це мовчання. У такий спосіб користувачі не створюють плутанини і не ризикують тим, що важлива та корисна інформація може загубитись у зайвому шумі.

Вміння відсортувати плутанину, яка апріорі присутня у соціальних медіа, є вкрай важливим. У цьому контексті перевірка виступає “сутністю журналістики”. Про це Стів Баттрі (Steve Buttry) пише у своєму розділі, де розглядається еволюція методів перевірки інформації, що відбулась у зв’язку з потребою адаптації до цифрових технологій. Безперечно, нові технології позитивно вплинули на процес створення новин, проте з іншого боку, з їхньою допомогою легше маніпулювати контентом або навіть створювати новий контент з пропагандистською метою. Саме тому, за словами Баттрі, “легкість редагування відео”, – що так само стосується решти цифрових інструментів, – “порушує питання важливості скептичного ставлення”. У цьому контексті цікавими є роздуми Мелахі Браун (Malachy Browne) зі Storyful. У книзі Браун описує, як він перевірив відео вибуху, розміщене на YouTube спортсменом Бостонського марафону. Для перевірки автор використав такі популярні цифрові інструменти, як Google Street View та Twitter.

Метью Інґрам пише про важливість уміння створити мережу надійних джерел на Twitter, з якими можна проконсультуватись у разі потреби. Ще один чудовий приклад навів Енді Карвін (Andy Carvin) з “NPR” у розділі “Twitter ньюзрум”, де йдеться про інформаторів у країнах Близького Сходу, на які вплинула Арабська весна. Карвін слідкував (фоловив) за своїми інформаторами на Twitter, а також сформував відносини взаємної довіри, на основі яких міг отримувати перевірену та надійну інформацію. В одному з випадків фотографія міномету, що вибухнув у Лівії, була надіслана Карвіну і викладена у його мережі Twitter контактів. Інформатори допомогли Карвіну визначити тип зброї та країну її виробництва, дозволивши у такий спосіб довести, що бомба не була ізраїльською. Інґрам називає такий підхід до роботи “відповідальним краудсорсингом”. Цей підхід виявився також корисним для Брауна Мозеса (Brown Moses), англійського блогера, який оприлюднив характеристики зброї, що використовувалась у Сирії. У такий спосіб він став надійним інформатором з цього питання для багатьох міжнародних видань.

Останній розділ підручника містить перелік цифрових інструментів, які журналісти можуть використовувати для перевірки контенту, виробленого користувачами. Перелік складається з трьох категорій: перевірка особистості інформатора; локалізація контенту; перевірка надійності зображень. Це більш ніж повний набір інструментів для перевірки цифрових матеріалів, що є стержнем у журналістській роботі, проте далеко не винятком. Так, “BBC” створили власний Verification Hub.

 

Переклад з англійської мови статті “Verifying Sources, a Handbook for the Digital Age”

 

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , , ,

Send this to friend