Редакційна політика як інструмент медіавласників: аналіз політичних матеріалів журналу “Кореспондент”

травня 14, 2014 • Етика та якість, Медіа журналістика • by

Коли наприкінці минулого року український тижневик “Кореспондент” змінив власника, його редакційна політика опинилась у фокусі уваги оглядачів. Видання, яке роками напрацьовувало репутацію незалежного медіа, опинилось серед активів новоспеченого олігарха Сергія Курченка, який, за свідченнями журналістів та експертів, мав тісні зв’язки з тодішнім президентом України. Продаж журналу “Кореспондент” став одним із тривожних сигналів різкого погіршення свободи медіа в Україні, яка у 2013 році опинилась у категорії “невільних” з точки зору свободи слова країн, згідно зі звітом Freedom House. Які наслідки мала зміна власника для редакційної політики журналу і чи дійсно змінився характер подачі матеріалів на політичну тематику – ці питання стали відправною точкою для контент-аналітичного дослідження видання, результати якого пропонуються вашій увазі нижче.

Дослідження мало на меті з’ясувати, чи змінилася кількість публікацій, що містять політичну аналітику у журналі “Кореспондент” після звільнення редакторського складу та визначити, чи відбулися зміни у оцінках журналом діяльності українських та іноземних політиків. Основними категоріями аналізу при дослідженні стали частота висвітлення політичних питань (збільшилася, зменшилася, залишилась незмінною), модальність висвітлення діяльності провладних та опозиційних політиків (позитивна, негативна,  нейтральна), а також оцінка діяльності закордонних держав: Росії, Білорусії, США та ЄС (позитивна, негативна,  нейтральна). Варто зазначити, що у контексті даного дослідження “провладні” політики визначаються як представники Партії регіонів та наближені до оточення В. Януковича особи, в той час як опозиційними вважаються представники та члени ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода” та УДАРу, як це визначалося під час революційних подій.

Основним емпіричним матеріалом для дослідження стали 8 випусків журналу “Кореспондент”, що загалом налічували 153 публікацій, виданих у період з 15 листопада 2013 року по 17 січня 2014 року. Таким чином, у вибірку включено 2 номери журналу до моменту зміни головних редакторів та 6 випусків після цих подій. Під час збору даних інформація закодовувалася за одиницями аналізу (назва публікації, номер та дата випуску журналу, сторінки) та інформацією, що стосувалася змісту матеріалів (наявність політичної аналітики, оцінка діяльності українських та іноземних політичних суб’єктів, опис подій Євромайдану).

Зсув фокусу на міжнародну політику

Перш за все, шляхом аналізу одиниць рахунку було визначено, чи збільшилася кількість статей на політичну тематику у журналі “Кореспондент”. Загалом, немає підстав говорити про суттєве збільшення чи зменшення кількості статей на політичну тематику: вона залишилася приблизно такою ж, і на 19-20 матеріалів у “Кореспонденті” припадає приблизно 6-8 публікацій, що містять політичну аналітику. Найменша кількість політичної аналітики міститься у виданні №48, – першому номері журналу, виданому після зміни головних редакторів. У ньому міститься три статті, що стосуються одночасно українських політиків та подій Євромайдану та одна стаття про світових політиків (про події у Тайланді). Станом на 6 грудня, коли було видано цей номер, тривав вже третій тиждень масових протестів, але журнал присвятив лише одну статтю безпосередньо подіям Євромайдану (нейтрального характеру); ще одна стаття стосувалася неправомірних дій протестувальників на вулиці Банковій (негативне висвітлення подій, присутнє характерне візуальне зображення агресивних протестувальників та беззбройних і незахищених солдатів внутрішніх військ) та досить нейтральна стаття про візит В. Януковича до Китаю.

Однак надалі спостерігається протилежна тенденція: кількість публікацій, що описують діяльність світових політиків, суттєво зростає, натомість “Кореспондент” майже не пише про політичну ситуацію в Україні. Таким чином, у журналі політичної аналітики як такої стає менше, й навіть статті, які стосуються політичної ситуації, зводяться до опису більш побутових речей, тобто аналізуються не причини протестів чи дії влади, а устрій Євромайдану та побутові розповіді волонтерів.

Влада та опозиція: зміна тональності оцінок

За досліджуваний період було зафіксовано 15 згадувань про діяльність опозиціонерів та 19 повідомлень про діяльність провладних політиків та уряду. Варто зазначити, що кількість очевидно позитивних публікацій щодо дій влади дещо зросла після зміни головного редактора, хоча загалом дії обох політичних сил у матеріалах журналу  висвітлювали переважно нейтрально.

Ще одна характерна особливість журналу “Кореспондент”, яка стала очевидною під час аналізу матеріалів: політична тематика зачіпається у більшій частині публікацій, навіть якщо основна тема матеріалу не стосується безпосередньо політичних суб’єктів та питань управління державою. Наприклад, статті “Вулиця з двостороннім рухом” (від 22 листопада 2013 р.) та “Автопарк складного періоду” (від 22 листопада 2013 р.) загалом стосуються ринку автомобілів й на перший погляд не містять політичної аналітики, проте у цих статтях не раз згадуються негативні наслідки реформ уряду М. Азарова для автомобілістів.

Після зміни редактора такі “вкраплення політики” не зникають: за аналогічною схемою, з’являються неполітичні статті, що описуюють успішність політичних реформ. Наприклад, одна із статей, у якій йдеться про здоровий спосіб життя, наводить втішну статистику про те, що здоров’я українців зміцнюється, а тривалість життя стрімко зростає. Чи має дана стаття на меті мотивувати українців до занять спортом, чи, можливо, її основна ідея – це показати “покарщення вже сьогодні”, – невідомо, однак невтішні статистики захворювань українців у матеріалі замовчуються, а експерти з МОЗ говорять лише про позитивні зміни за останні роки.

Міжнародна політика: посилення лояльності до Росії та Білорусі

Крім того, зафіксовано більш критичне висвітлення діяльності політиків США та Європейського Союзу, однак більш лояльна оцінка країн Митного Союзу. Всього було виявлено 19 статей, що стосувалися “західних політиків” та 12 публікацій, що описували політичних діячів Росії та Білорусі. Як видно з Діаграми 1, публікації щодо проросійських діячів давали переважно позитивну оцінку діяльності політиків, в той час як діяльність “західних” політиків оцінювалася більшою мірою негативно та нейтрально.

При цьому варто зазначити, що останні номери перед зміною редактора  журналу “Кореспондент” містили інтерв’ю з “прозахідними” бізнесменами, описували позитивний досвід Канади у становленні незалежної від США економіки, і в той же час містили статті, що вказували на жорстке недотримання прав людини у Росії та втручання російських політиків у внутрішні справи України.

Діаграма 1. Кількість позитивних/негативних/нейтральних  згадувань про закордонних політиків

Діаграма 1. Кількість позитивних/негативних/нейтральних
згадувань про закордонних політиків

Після зміни редакторів жодна стаття з проаналізованих випусків не містила критики російського керівництва, й жодна стаття не містила однозначно позитивної оцінки діяльності західних політиків (оцінки були переважно нейтральними або негативними). Наприклад, новина про звільнення політичного в’язня та за опозиціонера М. Ходорковського була подана в контексті милосердної діяльності В. Путіна, а самого опозиціонера описували як шахрая-олігарха. Відтак, різка зміна геополітичної спрямованості у текстах журналу “Кореспондент” стала досить очевидною.

Як вже зазначалося раніше, “вкраплення політики” у статті, які на перший погляд не стосуються безпосередньо діяльності політиків, є досить характерним для даного видання. Яскравим прикладом цього є стаття “Хто воює замість США?”, що описує діяльність приватних воєнних компаній або “армії на замовлення”, яку використовує США у воєнних діях. Інформація у цьому матеріалі, розміщеному під тегом “Бізнес”, подана досить нейтрально. Однак опубліковано цю статтю 17 січня 2014 року, у розпал масових протестів та сутичок у Києві на вул. Грушевського, – тобто у той час як проросійські видання та соціальні медіа публікують інформацію про американських найомників, що діють на Майдані Незалежності, журнал “Кореспондент” публікує статтю про американські приватні армії. Відповідно, таку статтю важко назвати політично нейтральною, хоча вона не містить прямої критики чи вказівок на зв’язки між приватними американськими арміями та українською ситуацією.

Ще одним прикладом може слугувати стаття про американську лесбійку, яка добилася зміни у законодавстві США у положенні про шлюб: завдяки їй поняття “шлюб” перестали визначати як союз лише чоловіка та жінки. Отож, нейтральна до політичних процесів стаття, що показує читачам толерантність американського уряду до ЛГБТ-спільноти, – чи справді вона робить позитивний вклад у формування образу США в українського громадянина, наляканого пануючим у суспільстві багаторічним гомофобним дискурсом та плакатами ВО “Українського вибору”?

Окрім цього, варто відзначити зростання кількості матеріалів про Білорусь як країну порядку та добробуту, а також про використання позитивного образу президентів Росії та Білорусі. Відтак, у одному з номерів журналу ледь не головною новиною, розміщеною на перших сторінках, був матеріал про дружній хокейний поєдинок перед початком Зимової Олімпіади в Сочі, в якому взяли участь Олександр Лукашенко та Володимир Путін (звичайно ж, перемогла саме та команда, у якій вони грали). Позитивний образ Білорусі підсилює також стаття “Партизанська тропа” (від 17 січня 2014 р.), розміщена у туристичній рубриці, у якій мандрівники захоплюються порядком та порівнюють доглянуті та реставровані архітектурні пам’ятки Білорусії із занедбаними та покинутими пам’ятками Західної України. Отож, знову прослідковуються політичні оцінки у зовсім неполітичній статті щодо туристичних маршрутів.

Таким чином, проведене дослідження дало змогу довести, що відбулися певні зміни у політичній спрямованості матеріалів, опублікованих у журналі “Кореспондент”. Варто зазначити, що кількість публікацій на політичну тематику не зазнала суттєвих змін, проте матеріалів про українську політичну ситуацію було менше, ніж таких, що описували світову політику. Це дає підстави говорити про “замовчування” проблем та реальних обставин протестів у країні, однак для доказу цієї гіпотези варто проаналізувати, чи змінилася кількість матеріалів про політичну ситуацію в країні у інших виданнях, – це може слугувати додатковим завданням для продовження даного дослідження.

Також у ході дослідження здобула підтвердження гіпотеза щодо більш лояльного та некритичного висвітлення подій, що стосувалися діяльності українського уряду та урядів Росії та Білорусі. Крім того, мала місце певна тенденція до висвітлення політичних процесів у матеріалах на “неполітичну” тематику, однак дане припущення також потребує більш детального аналізу й більшої вибірки для дослідження. Проте загалом, гіпотези про зміну політичної спрямованості матеріалів у контексті зміни редактора та власника підтвердилися у ході дослідження.

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , ,

Send this to a friend