Flickr, CAFOD Photo Library

Відразу після публікації на початку вересня фотографій тіла мертвого хлопчика на турецькому пляжі західноєвропейські газети стали набагато співчутливішими до біженців. Однак, впродовж тижня більшість повернулися до звичної редакційної позиції, а до кінця місяця – всі були менш позитивно налаштованими до них, ніж на початку. У Східній Європі (в тому числі Україні) та країнах Балтії газети не друкували фотографій хлопчика і майже не висвітлили цю історію. Про це свідчать результати нещодавнього дослідження висвітлення міграційної кризи.

Перший детальний аналіз того, як щоденні газети восьми європейських країн писали про 750 тисяч людей із Близького Сходу, що цього року прибули до Європи, виявив різні національні тренди та політичні упередження щодо  висвітлення теми. Аналіз засвідчив, що західноєвропейські ЗМІ були загалом більш співчутливими до становища мігрантів (термінологія є дещо дискутивною, тож варто зазначити, що у межах цього дослідження термін “мігрант” використовується позначення як мігрантів загалом, так і біженців зокрема) порівняно зі східноєвропейськими та балтійськими країнами, що загалом залишаються “негативними, неемоційними та і такими, що виступають проти ЄС”.

Міжнародне дослідження, проведене Європейською обсерваторією журналістики (EJO) у Чехії, Німеччині, Італії, Латвії, Польщі, Португалії, Великобританії та Україні мало на меті виявити, як три газети у кожній країні (що представляли у широкому сенсі лівий, правий та таблоїдний сегмент) – висвітлювали три ключові події міграційної кризи у вересні. Йдеться про  появу фотографій тіла трирічного хлопчика Айлана Курді (2 вересня); день, коли Німеччина оголосила про прикордонний контроль (13 вересня); саміт ЄС, що мав на меті узгодження єдиного підходу до кризи (23 вересня). Окрім дати самої події, було проаналізовано два дні до і два – після неї.

Дослідники ранжували висвітлення історій за темами (гуманітарні, внутрішньодержавні, європейські питання), а також за тональністю висвітлення. Приміром, гуманітарні історії позначалися як позитивні, якщо вони були співчутливі, сконцентровані на людських історіях; як негативні – коли  біженців зображували як “нелегальних мігрантів”, через призму тероризму, жорстокості, бандитизму тощо; як об’єктивні – коли факти висвітлювалися нейтрально. Історії, що стосувалися політики ЄС, ранжувалися як позитивні, коли вони підкреслювали, що члени Євросоюзу працюють разом для того, щоби подолати кризу, негативні – якщо наголошувалося на невдачах членів ЄС чи політики до співпраці, прийняття квот тощо.

Тіло хлопчика-біженця на пляжі

Щоденні газети у Західній Європі (Німеччині, Італії, Португалії та Великобританії) присвячували значно більше уваги кризі і висвітлювали її більш детально. Всі країни цієї групи публікували зображення Айлана Курді (окрім німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung).

В Німеччині, Італії та Португалії позитивні гуманітарні історії про біженців зросли у кількості утричі відразу після появи фотографій хлопчика. Щоправда, до 11-12 вересня кількість позитивних гуманітарних історій знизилася майже до того самого рівня, що був до появи знімків. Це, за припущеннями аналітиків, свідчить про те, що хвиля співчутливого висвітлення після появи зображень не означала довготермінової зміни у переконаннях медіа, а була короткотерміновою емоційною реакцією на історію Айлана Курді.

Досліджувані газети Східної Європи та країн Балтії присвячували кризі значно менше уваги. Тут статті фокусувалися переважно на внутрішньодержавній чи європейській політиці, а не гуманітарних проблемах. Вони також тяжіли до більш негативної позиції, особливо стосовно ЄС. Лише три із 12 газет у цій групі опублікували фото Курді. Деякі видання критикували Німеччину та ЄС за “надмірну емоційність” щодо кризи.

Жодна з латвійських газет, що досліджувалися, не опублікувала ні фотографій тіла хлопчика, ні навіть не згадувала історії, окрім одного коментаря, що діти часто використовуються як потужний засіб пропаганди.

“В цілому, ставлення щодо біженців у латвійських газетах було негативним. Для обґрунтування цього у публічних дебатах використовувалося три найпоширеніші думки: економічний аспект; культурні відмінності й можливі бар’єри у зв’язку з тим, що більшість мігрантів походять із культур та релігій, з якими ми не пов’язані; острах перед ще однією невдачею державної інтеграційної політики (оскільки ми вже маємо приклад, коли за понад 20 років незалежності російська меншина у Латвії не інтегрувалася), адже чому ми думаємо, що цього разу буде інакше”, – пояснює Ліга Озоліна, редакторка латвійського сайту EJO.

Українські газети (“День”, “Сегодня” та “Факты”) присвятили темі міграційної кризи значно менше уваги, ніж видання в країнах ЄС. У межах вибірки цього дослідження лише газета “Факты” опублікувала фотографію Айлана Курді. Загалом, висвітлення кризи в аналізованих українських виданнях було переважно неемоційним та нейтральним. Попри те, що велику частину матеріалів можна маркувати як об’єктивні, дуже мало з них аналізували ситуацію глибоко та детально. Гуманітарні матеріали переважно фокусувалися на подорожах мігрантів та діях влади й поліції щодо них, а умови життя, емоції мігрантів були представлені значно менше.

Відразу після публікації фотографії Курді позитивних статей щодо мігрантів та державної політики щодо них у західноєвропейських країнах стало більше. Однак, як із позитивними гуманітарними історіями, зростання кількості таких матеріалів було скороминучим. Це особливо помітно на прикладі Великобританії та Португалії.

У британських газетах кількість позитивних статей (приміром, “ми робимо замало для них, уряд має давати більше допомоги”) на внутрішньодержавні теми зросла від нуля (за два дні до публікації фото Курді) до семи – через два дні після появи фотографій. Однак, через тиждень таких історій було опублікували дві, а через два тижні – 24-25 вересня – їх знову не було.

У Португалії кількість “внутрішньодержавних позитивних” статей перед появою фотографій становила нуль, а після – вісім. Та через тиждень  кількість знову зменшилася до одного матеріалу.

Історії про мігрантів як внутрішньодержавну проблему у Німеччині – країні, що погодилася прийняти найбільшу кількість біженців – були надзвичайно позитивними до фотографій Курді і залишалися такими впродовж усього вересня. Хоча наприкінці місяці кількість позитивних статей у Німеччині почала зменшуватися.

Політичні орієнтації редакцій були особливо помітні не в гуманітарних історіях, а тих, що мали стосунок до політики (внутрішньої чи політики ЄС). Консервативні газети Європи більш негативними у висвітленні можливого впливу мігрантів на їхню власну країну, а також того, як ЄС реагує на кризу.

Впродовж досліджуваного періоду італійська газета правого спрямування Il Giornale була особливо негативно налаштованою щодо мігрантів у внутрішньодержавному контексті. Інші “праві” газети, як-от The Daily Mail та The Telegraph у Великобританії, Frankfurter Allgemeine Zeitung у Німеччині, Mlada fronta Dnes у Чехії та Rzeczpospolita у Польші, також тяжіли до негативного висвітлення “внутрішньодержавних” наслідків міграційної кризи і того, як їхній уряд її вирішує.

Газети лівого спрямування, як-от британська The Guardian,  німецька die Tageszeitung (taz) та італійська La Repubblica загалом дотримувалися більш співчутливого, про-біженського висвітлення. Як пояснює редактор італійської EJO Філіп Ді Сальво, в Італії спостерігається сильна традиційна політична поляризація преси. “Це стало навіть очевиднішим під час висвітлення міжнародних проблем із сильним політичним та культурним підтекстом”, – каже він.

Здивував аналітиків німецький таблоїд Bild. Його редакційна лінія традиційно розглядалася як войовнича, така, що розпалює упередження щодо мігрантів, біженців та шукачів притулку. Проте впродовж вересня вони опублікували велику кількість співчутливих гуманітарних історій. Тіна Беттельс-Шваббауер, редакторка німецького сайту EJO, каже, що у медіа помітний скептицизм щодо того, як довго триватиме ентузіазм Bild щодо мігрантів. “Цей скептицизм виправданий,  – каже Беттельс-Шваббауер, – до початку жовтня заголовки Bild повернулися до відображення їхньої більш типової позиції. Наприклад,  ‘Очікується півтора мільйона біженців – включно з родинами це може становити 7 мільйонів’. Це можна вважати однією із перших ознак, що таблоїд знову змінює свою точку зору”.

Німеччина оголошує прикордонний контроль

Друга ключова подія у рамках дослідження – оголошення Німеччиною прикордонного контролю 13 вересня – також спровокувала відчутно негативні реакції у багатьох країнах і розділила точки зору за політичними лініями.

Аналіз статей на тему Євросоюзу (про політику, стратегію ЄС, співпрацю між країнами-членами)  показує, що у Великобританії після 13 вересня загалом збільшилася кількість негативних статей про те, як ЄС управляє кризою і про здатність членів ЄС співпрацювати, аби її вирішити.

У період з 11-12 вересня три британські газети (The Guardian, Telegraph та Daily Mail) містили лише дві негативні і дві позитивні історії про ЄС та його відповідь на кризу. 14-15 вересня цифри були інакші: нуль позитивних, 12 негативних та 2 об’єктивні історії. Висвітлення вирішення кризи Європейським Союзом залишалося у британській пресі сильно негативним аж до кінця місяця. Прикметно також, що газета The Guardian змінила тональність висвітлення ЄС із загалом позитивної до загалом негативної  після 13 вересня. Пишучи про “хаос” у Євросоюзі, один колумніст The Guardian констатував, що криза “зіграла на руку євроскептикам”.

Після запровадження прикордонного контролю 13 вересня спостерігалося також значне зростання кількості негативних історій про ЄС у Польщі та Чехії. Обидві країни послідовно відкидають пропозиції Німеччини про квоти на мігрантів. Статті у польській консервативній щоденній газеті Rzeczpospolita переважно критикували німецький уряд та ЄС за тиск на польський уряд стосовно квот. Газета також містила статті, у яких звинувачувала ЄС та Німеччину за надмірну емоційність щодо ситуації із мігрантами.

Рішення Меркель відновити контроль на австрійському кордоні вплинуло також на висвітлення кризи біженців у Чехії, “перехідній країні”, що межує із Німеччиною. Чеські газети залишалися особливо негативними щодо Меркель та ЄС із 13 вересня до кінця місяця. Редактор Чеської EJO Роман Хайєк (Roman Hajek) каже, що висвітлення було негативним, неемоційним та анти-європейським. “Криза дозволила медіа (та політикам) посилити критику ЄС”, – каже він і додає, що фотографії Айлана Курді в аналізованих виданнях не публікувалися, а історія хлопчика майже не висвітлювалася.

Німецькі газети продовжували писати позитивно на тему мігрантів навіть після запровадження прикордонного контролю. Однак, після цієї дати вони стали більш негативними. Всі німецькі ресурси публікували негативні статті про те, як країни ЄС вирішують кризу, про їхнє небажання співпрацювати та прийняти більше біженців.

Саміт Євросоюзу 23 вересня

Всі газети публікували менше позитивних статей у кожній з аналізованих тематик (гуманітарній, внутрішньодержавній та європейській) до третьої ключової події місяця – саміту ЄС 23 вересня. Всі джерела опублікували вдвічі менше позитивних гуманітарних історій, порівняно із початком місяця, до фотографій Курді (окрім України, де впродовж місяця історії на гуманітарні теми не мали позитивного забарвлення).

У всіх країнах до кінця місяця спостерігалося зменшення активності у висвітленні кризи біженців. В останній аналізований період більшість (38 із 48 видань) публікували від нуля до чотирьох історій на день (24-25 вересня). Тобто у західноєвропейських країнах зниження становило 50-80% порівняно з періодом відразу після публікації фотографій тіла хлопчика на пляжі. Винятком, знову ж таки, були дві німецькі газети, TAZ та Frankfurter Allgemeine Zeitung, де висвітлення залишалося активним упродовж всього місяця. Щоправда, третя німецька газета Bild  публікувала відчутно менше  статей до кінця місяця: від 22 через два дні після фото Айлана Курді до двох статей у період 24-25 вересня.

Послаблення у висвітленні може відображати те, що газети перейшли від гуманітарних історій до деталей щодо політики ЄС, а також, що набули більшого значення інші теми, як-от “дизельний” скандал довкола Volkswagen.

Це дослідження стало результатом співпраці між вісьмома сайтами мережі “Європейська обсерваторія журналістики”. Дослідники: Роман Хайєк (Roman Hajek), Чеська EJO; Керолайн Ліс (Caroline Lees), Англійська EJO; Тіна Беттельс-Шваббауер (Tina Bettels–Schwabbauer) та Анна Каріна Заппе (Anna Carina Zappe), Німецька  EJO; Філіп Ді Сальво (Philip Di Salvo), Італійська EJO; Ліга Озоліна (Liga Ozolina), Латвійська EJO; Адам Шинол (Adam Szynol) та Міхал Кусь (Michal Kuś), Польська EJO; Ана Пінто Мартіньйо (Ana Pinto Martinho), Португальська EJO; Галина Будівська, Українська EJO.

Газети, аналізовані в рамках дослідження:

Україна: “День”, “Сегодня”, “Факты”

Латвія: Latvijas Avīze, Diena, Vesti Segodņa

Чеська Республіка: Mladá fronta Dnes, Právo, Blesk

Великобританія: Telegraph, Guardian, Daily Mail

Німеччина: Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ), Bild, taz

Польща: Gazeta Wyborcza, Rzeczpospolita, Fakt

Італія: Corriere della Sera, La Repubblica, Il Giornale

Право на фото: Flickr, CAFOD Photo Library