Як Facebook поглинув журналістику

березня 23, 2016 • Нещодавнє, Цифрові медіа • by

Screen-Shot-2016-03-08-at-14.28.55-296x300

Нова кнопка для вираження смутку у Facebook

Щось справді драматичне відбувається з нашим медіапростором, публічною сферою і журналістською індустрією, майже без нашого відома і, звичайно, без належної перевірки та обговорення з боку громадськості.

В останні п’ять років екосистема наших новин змінюється більш стрімко, ніж, можливо, за будь-який період у минулі п’ять століть. Ми бачимо величезний стрибок у технічних можливостях – віртуальну реальність, прямі відео-трансляції, новинних роботів, миттєвий обмін повідомленнями і веб-додатки для чатів – і масштабні зміни  в управлінні, фінансах, які призвели до того, що майбутнє нашої видавничої системи опинилося в руках кількох осіб, які її контролюють.  

Соціальні мережі не просто поглинули журналістику, вони поглинули все

Вони поглинули політичні кампанії, банківські системи, особисті історії, індустрію розваг, роздрібну торгівлю і навіть уряд та безпеку. Телефон в кишені – наше вікно в світ. Думаю, хоч загалом він ознайомлює нас із надзвичайно цікавими можливостями для навчання, отримання інформації і спілкування, його використання передбачає численні екзистенційні ризики..

Чи повинні ми йти на ці ризики? Чи чітко ми усвідомлюємо їх? Чи працюємо ми достатньо старанно, щоб перевіряти нові системи влади такого рівня, що можуть кинути виклик урядові, але свідомо непрозорі і непідзвітні нічому, окрім ринку.

Тож я хочу вивчити, як впливовість інтернету, а особливо соціальних мереж, змінила журналістику.

Розпочнімо з актуальної історії

Початок цього місяця був вдалим для публічного образу журналістики. “В центрі уваги” (Spotlight), белетризована розповідь про те, як Boston Globe розслідувала заяви про жорстоке поводження з дітьми в католицькій церкві в 2002 і 2003 роках, отримала Оскар за кращу кінострічку.

“В центрі уваги” – це ідеальна історія для журналістського розслідування. Стрічка має явну перевагу, бо заснована на реальних фактах. Однак, в той час у Boston Globe відбувалося багатоінших інших журналістських історійї. За десять років до викриття скандалу власники The New York Times викупили Globe більш ніж за $1 мільярд. В 2013, через десять років після того, як Globe отримала Пулітцерівську премію за цю історію, вона знову була продана, цього разу Джону Генрі (John Henry), власнику The Red Sox і Liverpool FC, за $70 мільйонів.       

Тобто за двадцять років сторічна газета  втратила понад 90% від своєї вартості, попри зростання майстерності та журналістські досягнення. У вересні 2002, одразу через кілька тижнів після того, як команда Spotlight опублікувала перші серйозні звинувачення священиків у жорстокому ставленні до дітей, запустили Google News.

Фактично у пост-скриптумі до “В центрі уваги” ми вказали на парадоксальний ефект веб-технологій на журналістику: історії поширювалися швидше і все на більші відстані, заохочуючи людей до розслідувань та викриттів по всьому світу. Саме інтернет більшою мірою дав змогу Globe вийти на міжнародний рівень, хоча ще в 2003 році видавці Globe кусали лікті через невизначеність своєї основної бізнес-моделі.

Тепер Boston Globe не сама у цій справі. The Washington Post, де сьогодні редактором працює Марті Бейрон (Marty Baron) (грав Ліва Шрібера (Liev Schrieber) у фільмі “В центрі уваги”) 2013 року також була продана – підприємцю, засновнику Amazon Джефу Безосу (Jeff Bezos).

Видатні американські родини видавців, Сальцбергери (the Sulzbergers) – власники the New York Times, і Ґрехеми (the Grahams) – власники the Post, просто не могли забезпечити перехід двох брендів у цифрове майбутнє. Тут, у Великобританії, нам добре знайоме це відчуття. The Independent перестає друкуватися цього місяця, і ще більше ніж три сотні таких видань зникло за останні десять років.

Інтернет і соціальні мережі дають журналістам змогу виконувати значний об’єм праці, але в той самий час такий розвиток подій робить друковану журналістику невигідним вкладенням.

Те, що трапилося із журналістикою за останні п’ять років через вплив соціальних медіа вважають таким же великим переворотом, як і той, що стався п’ятнадцять років тому, коли ми думали, що ніколи вже не відбудеться більших змін, ніж поява широкодоступного веб-простору.

За цей час відбулися дві важливі речі, яким ми не надали достатнього значення:

По-перше, видавці втратили контроль над поширенням інформації.

Ця функція перейшла до соціальних медіа та інших платформ, які б видавці ніколи не створили, якби навіть прагнули цього. Інформація фільтрується спеціальними алгоритмами і нпзрозумілими та непередбачуваними платформамиї. Новинний бізнес намагається прийняти це, компанії, що від заснування були цифровими, як-от BuzzFeed, Vox і Fusion були створені з розрахунку на те, що працюватимуть в рамках цієї системи, а не проти неї.  

По-друге, неминучим результатом цього є збільшення впливу компаній соціальних медіа.

Найбільші з інтернет-платформ, Google, Apple, Facebook, Amazon, і навіть другорядні компанії, такі як Twitter, Snapchat і нові додатки для миттєвого обміну повідомленнями, стали надзвичайно впливовими з точки зору контролю, хто що кому пише, і як публікації монетизуються.

З цієї точки зору  концентрація влади спостерігається набагато більша, ніж коли-небудь раніше. Мережі сприяють економії на масштабах, тому зникає обережне управління плюралізмом медіаринків, як-от у Великій Британії. Ринкова динаміка та антимонопольні закони, на які покладаються американці, не працюють.

Значною мірою за цим стоїть мобільна революція

Внаслідок мобільної революції, кардинально збільшилася кількість часу, який ми проводимо онлайн, кількість справ, які ми робимо онлайн і сама увага до інтернет-платформ. У Великобритані час, який ми проводимо в інтернеті, за останнє десятиліття подвоївся: із 10 годин на тиждень у 2005 році до 20 годин – зараз. Хоча на піку розвитку телебачення люди проводили за його переглядом по 24 години на тиждень, але тоді не було альтернативних електронних розваг.

Ще два роки тому час, який ми проводили дивлячись на свої мобільні телефони, і час, який ми проводимо у браузері свого ПК, співвідносився як 50/50, порівняно із теперішніми 60/40 на користь мобільного телефона. Це так само важливо, як і дизайн та функціонал наших телефонів (спасибі, Apple), улюблені додатки, що стимулюють іншу поведінку. Нещодавно Google недавно провів дослідження платформи Android, яке показало: на наших телефонах одночасно встановлено близько 25 додатків і лише 4-5 ми використовуємо кожного дня. Найбільше часу користувачі проводять у соціальних медіа. Популярнішу за будь-яку іншу платформу є Facebook.

В Америці це виражено більш яскраво, ніж в Європі

Більшість дорослих американців є користувачами Facebook, і значна їх частина регулярно отримує звідти певного роду новини. За даними Pew Research Center, 40% дорослих американців загалом вважають Facebook надійним джерелом новин.

Оскільки час, який проводимо у мобільних додатках, зростає, ми знаходимо все нові шляхи поширення новин як через додатки соцмереж, так і через зовнішні джерела. Наприклад, кожного ранку новинний бот надсилає мені посилання через аккаунт в Facebook Messenger. Фінансовий сайт Quartz розробив додаток для обміну новинами на зразок звичайного чату. З цього можна зробити висновок: он воно, майбутнє. Facebook, що володіє додатками WhatsApp і Messenger, посідає в ньому важливе місце.  

Підсумовуючи, можна сказати:

  1.   Люди все частіше використовують свої смартфони для всього.
  2.     Це відбувається переважно через мобільні додатки, а особливо соціальні додатки і чати, такі як Facebook, WhatApp, Snapchat і Twitter.
  3.    Змагання за те, щоб посісти місце одного з таких додатків, тривають. Конкурентоспроможність платформ визначається їх здатністю втримати своїх користувачів. Чим більше часу люди приділяють вашому додатку, тим більше ви про них дізнаєтесь, тим більше інформації можете використати для продажу реклами, і, відповідно, тим більші ваші доходи.

Журналістика і поширення новин стали важливою частиною в цій битві за увагу до мобільних пристроїв. Людям цікаво знати про все, що зараз відбувається в світі: про результати матчів, погоду, чим займаються їхні друзі і як там Дональд Трамп (Donald Trump) і Super Tuesday.

Боротьба за увагу публіки – запекла. Google, Facebook, Apple і Amazon –  ніби “чотири вершники апокаліпсису” (п’ять, якщо враховувати Microsoft), яких втягнули у тривалу і жорстоку війну за те, чиї технології, платформи чи навіть ідеології переможуть. Це така ж люта конкуренція, як та, що була між газетами у 60-ті чи між кабельними телеканалами  в 70-ті, тільки тут на карту поставлено значно більше. Торік журналісти і видавці раптом помітили, що цей конфлікт для них – виграшний.

Цей текст є уривком з публічної лекції Емілі Белл (Emily Bell), гостьової професорки Центру дослідження мистецтва, соціальних наук та гуманітаристики в Університеті Кембріджа (Centre for Research in the Arts, Social Sciences and Humanities, Cambridge University).

Повний текст можна прочитати тут.

Переклад з англійської мови статті “How Facebook Swallowed Journalism

Tags: , , , , , ,

Send this to a friend