Журналістських розслідувань в Україні стає більше, та фігурантів не карають

листопада 30, 2016 • Головне, Медіа і політика • by

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-%e2%84%961

Спікери форуму “Я – громадянський журналіст” зліва направо: Євген Лісічкін, Денис Бігус, Алім Алієв та Ігор Черняк.

Після останнього Майдану в українському медіапросторі з’явилося більше журналістських розслідувань. Нині «Схеми», «Слідство.Інфо» та «Наші гроші» регулярно публікують історії про нечесні тендери, свавілля посадовців та крадіжки з держбюджету. Журналістських розслідувань, що розплутують корупційні схеми, в Україні стає все більше, на відміну від випадків притягнення до відповідальності “героїв” цих історій.. Про причини цієї тенденції під час форуму “Я – громадянський журналіст” у Харкові  говорили Денис Бігус, Алім Алієв, Євген Лісічкін та Ігор Черняк.

“Три роки тому, журналістських розслідувань не було зовсім”, – каже Денис Бігус, ведучий програми “Наші гроші”. Після Майдану їх стало в рази більше, змінилася реакція на них влади і суспільства.

Журналіст умовно розділяє розслідування на три категорії: кейси, для вирішення яких потрібні правоохоронні органи; кейси, для вирішення яких не потрібні правоохоронні органи; кейси політичного й морального характеру. Найбільшу ефективність, за його словами, мають розслідування щодо ситуацій, для втручання в які не потрібні правоохоронні органи. “Уявімо, що журналісти помітили корупційну складову під час проведення певного тендеру. Потім вони її описали й розповіли про це громадськості. Скоріше за все, цей тендер скасують. При чому зробить це розчерком пера той заступник міністра, який його призначив, а не прокуратура чи НАБУ”, – каже Бігус.

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-%e2%84%962

На фото Денис Бігус

Гірша ситуація –  коли нечесний тендер все-таки встигли провести. Тоді порушення треба буде доводити в суді. “На жаль, правосуддя у нашій країні немає. Навіть ті кейси «Наших грошей», щодо яких були відкриті кримінальні провадження, закінчилися, по суті, нічим”, –  коментує журналіст. До такого антирейтингу можна зарахувати “Топ 10 нікудишніх справ проти мерії Кернеса”. За його словами, “усе, що можуть розслідувачі,  – це розкрити корупційну схему, викрити нелегальний тендер, звільнити якого-небудь упиря”. “Посадити його ми не можемо. Крім того, з великою вірогідністю на його місце  прийде новий. Ротація упирів – це наша національна забава”, – зазначає Денис Бігус.

Мають потенціал і розслідування політичного й морального характеру. Проте вони працюють у накопичувальному форматі. Постійно розповідаючи про нечесного депутата, ви поступово знижуєте його рейтинг. А тому є вірогідність, що за нього все ж не проголосують на наступних виборах.  Однак, найбільший наслідок цих розслідувань – це репутаційні втрати для їхніх фігурантів. “У нашій країні страх опинитися за гратами набагато менший від страху нечесно заробити”, –  каже ведучий “Наших грошей”.

На думку організатора проекту “Крим SOS Аліма Алієва, проблема полягає в тому, що в нас коротка історична пам’ять. “Мій друг харків’янин вважає Кернеса гарним мером, який так багато робить для своїх містян. Я запитав, що він думає про корупційні скандали навколо цього «господаря».  Мій друг відповів «геніальною» фразою: «Так то ж було колись. Ти подивись, що він зараз робить»”. На думку Аліма, репутаційні ризики для українських посадовців  – дуже тимчасові. Люди забувають минулі скандали й знову наступають на та самі граблі.

Ігор Черняк з Харківського антикорупційного центру вважає, що Україна – одна з найбільш відкритих країн. У нас великі об’єми інформації стали публічними, контролювати владу стало простіше, з’явилися сервіси, які дозволяють перевірити використання бюджетних коштів, не відриваючи пальців від клавіатури (Є-Data та 007). Переглянути електронні декларації чиновників нині можна не встаючи з-за столу. Наприклад, розширення ЗнайДекларацію для браузера Chrome, дозволяє шукати інформацію про статки чиновників, не заходячи на сайт НАБУ – достатньо ввести ім’я у полі пошуку. Тому для проведення власного розслідування буде достатньо мати комп’ютер, доступ до інтернету та діяти за певною схемою. Можна застосовувати реєстри до різних людей, співставляти правила здійснення торгівлі до різних тендерів й описувати ті епізоди, у яких вони не збігаються.

%d1%81%d0%ba%d1%80%d1%96%d0%bd%d1%88%d0%be%d1%82-%e2%84%961

Попри це, жанр розслідування досі оповитий пеленою таємничості, хоч на думку Дениса Бігуса, є одним з найпростіших для журналіста. Якщо для гарного репортажу треба талант творити метафори та свіжий погляд на проблему, то для гарного розслідування досить зрозуміло описати те, що вдалося розкопати, переконаний він. Крім того, дістати інформацію зараз простіше, ніж три роки тому. Раніше для того, щоб дізнатися, хто є власником певної фірми, треба було піти в районну адміністрацію, заповнити там декілька анкет та вистояти кілька годин у черзі – і це для того, щоб подати заявку. Для отримання відповіді процедуру треба було повторити, а щоб встигнути подати сюжет до ефіру – приносити службовцям адміністрації шоколадки, зізнається журналіст.

“Водночас треба розуміти, що робота журналіста закінчується на публікації”, – каже Денис Бігус. І додає, що люди часом цього не розуміють, ставлячи журналістам запитання: “Де ваші групи захоплення? Чому досі не провели обшук?”  “Ми б були не проти команди з п’ятдесяти громадських організацій, які б після наших матеріалів писали заяви, а потім слідкували за процесом протягом декількох років. Але таких людей у нас немає, і власної тюрми в підвалі теж нема”, – відповідає журналіст. За його словами, громадськість переважно залишається лише пасивним глядачем програми “Наші гроші”, а не біжить писати заяви в прокуратору.

Те, що притягнення до відповідальності правопорушника – це  завдання відповідних органів державного апарату доводить приклад статті у Wall Street Journal про тодішнього голову адміністрації Севастополя Олексія Чалого. Розслідування американського журналіста публікують у четвер зранку, а того ж дня по обіді США заявляють про офіційні санкції проти цієї людини. В Україні досі не створено внутрішнього списку людей, на яких би поширювалися санкції.

Найбільша проблема сьогодні в тому, що навіть після того, як журналісти розказують, показують, пояснюють, доводять факт корупції і навіть пишуть заяву в прокуратуру (бо більше ніхто цього не робить) – критично малий відсоток людей ставить питання депутату й тим більше розвішує по району листівки з написом “Не голосуй за нього на виборах!”

Форум «Я – громадянський журналіст», що відбувся у Харкові 24-26 листопада, організував соціально-політичний медіапроект «Накипіло» спільно з Deutsche Welle Academie.

Право на фото: Ігор Лептуга, скріншот розширення ЗнайДекларацію

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , , ,

Send this to friend