Максим Саваневський у KMArt Yard

Як розвиток технологій вплине на майбутнє новинних ЗМІ? Чому аудиторія не цікавиться новинами і їх витісняють соціальні мережі, розважальні ресурси, реклама та інший “інформаційний шум”?  Про це під час зустрічі зі студентами Києво-Могилянської академії у креативному просторі KMArt Yard 31 травня говорив експерт з онлайн-комунікацій, керівний партнер групи компаній PlusOne, засновник видання Watcher та співзасновник Українського кризового медіа центру Максим Саваневський. EJO пропонує найцікавіші тези з його виступу.

Те, що ми знаємо сьогодні, не працюватиме через декілька років

Інтернет, безперечно, змінив контент, змінив насамперед те, як ми його споживаємо. Усі заходять в інтернет, але читають новини рідко, за статистикою 90 відсотків користувачів читають лише заголовки. Існує своєрідна медіапіраміда, на зразок піраміди Маслоу, у якій, замість реальних потреб людини, відображені її основні зацікавленості у мережевому контенті. Споживання новин, на жаль, не є пріоритетним, а іноді новина стає популярною та відомою завдяки якомусь іншому чиннику. Насправді, цей чинник зазвичай затьмарює саму новину. Для прикладу пригадаємо відео BBC,  де дітлахи репортера випадково потрапивши у кадр Skype-розмови і перетворили новину про Південну Корею на мегапопулярний відеоролик.

Куди “ходять” українці в інтернеті

Найпопулярнішими інтернет-платформами для україніців є Wikipedia, Google, Facebook, VK. Статистика подає ресурси Google, VK, YouTube, Yandex, OK.ru як “топові” за популярністю та використанням. Таким чином, основними функціями, що оцінюються користувачами при використанні інтернету, є пошук інформації, соціалізація та використання поштової скриньки. Проте, відповідно до нещодавніх подій (заборони VK, “Однокласники”, “Яндекс” та інших ресурсів – EJO) рейтинги  російських сайтів значно впали. Число користувачів VK, наприклад, зменшилося з 21,5 млн до 10 млн. Тимчасом, кількість користувачів Facebook за останній тиждень зросла  на 1,5 млн.

Глобальна боротьба за увагу людей

Час, який кожен з нас проводить в інтернеті є доволі обмеженим, а інформаційний шум посилюється, подразників стає все більше. Тому медіа конкурують з Netflix, порно, гіфками, фотографіями племінників. Насправді, романтичний період захоплення соціальними платформами вже давно завершився: людям байдуже на лайки. Зараз, якщо хочете мати охоплення — платіть.  Віртуальна аудиторія все частіше “висить” у Facebook, і цілком провалюється в його середовище. Продавати час — ось основна функція соціальних мереж зараз, тому Facebook та реклама стали невід’ємним атрибутами один одного. Соціальна мережа чемно “підкладає” нам контент навіть без нашого відома. Для прикладу, усім відомий алгоритм Edge Rank був надзвичайно потрібним пристроєм для функціонування Facebook. Саме він визначав, які новини будуть відображені у стрічці новин користувачів. Якщо раніше люди вводили назву сайту, аби знайти потрібну інформацію, то зараз для виконання цього завдання існують закладки, або ж користувач вводить у пошуковій системі лише декілька перших літер.

Медіа виготовляють клікабельний контент

Варто пригадати проблему “золотого мільярду”. Уся ця група людей, грубо кажучи, крутиться в середовищі, де найкраще розміщувати новини. Дві платформи – Facebook i Google – зацікавлені, щоби медіа розміщували контент у їхньому просторі. Таким чином, переходи із соцмереж на інші сайти відбуваються зі швидкістю лише одного кліка. Виникає явище миттєвих статтей: новина підвантажується, поки користувач крутить стрічку. Те саме робить і Google: коли користувач щось шукає, то бачить супровідні лінки. Facebook і Google поступово тиснуть на видавців, щоби контент був розміщений на їхніх платформах, а люди, тимчасом, починають менше користуватися сайтами ЗМІ.

Через 5 років ЗМІ матимуть мало спільного з сьогоденням

Покоління батьків — це телевізор, а Facebook —  це наше нове телебачення. Медіа давно втратили монополію на нашу увагу, тепер вони все більше залежні від Facebook. Телебачення помирає, а час, витрачений на перегляд, значно зменшується. Соціальна мережа з’їдає весь наш час, на який претендує медіа, телебачення, месенджери. Час обмежений, інфошум поширюється, а платформи все ще борються за нашу увагу. Нові формати безжалісно “вбивають” старі.

Чим більше знаків, тим швидше закриваються тексти

“Лонгрід”, або просто довгий текст, рідко є читабельним. Люди більше орієнтуються на короткі відео і картинки, аніж на велику кількість тексту. Як уже було зазначено, телебачення помирає, час витрачений на його перегляд значно зменшується. Але не забуваймо про поняття Second Screen. Це ситуація, коли людина дивиться телебачення чи фільм, і час від часу зиркає на телефон. Зараз це ще більше посилилося, споживач відкрито “зависає” у ґаджеті, у той час як фільм слугує фоновим зображенням. Телебачення як дистрибутор контенту помиратиме, втрачатиме ринок. Але як виробник, безперечно, продовжуватиме існувати.

Персоналізація

Що таке персоналізація інформації? Ви і ваш друг отримуєте різний контент. Інакше кажучи, стрічка повністю підлаштовується під вас. Змінюються самі новини: не зміст, а вигляд, як їх подаватимуть. Глобальна персоналізація контенту наразі є дуже важливою, бо наше майбутнє — це підлаштовування контенту під конкретну особу. Згодом залишиться лише те, що цікавить конкретно вас, втручання людей у формування контенту зменшуватиметься. Виробникам контенту доведеться адаптуватися до того, як людина споживає його.

Медіабізнес вже давно є технологічним. Цифри, а не загальні уявлення стають основою для прийняття стратегічних рішень. Говорячи про монетизацію, варто зазначити, що раніше реклама розміщувалася через ЗМІ. Зараз це відбувається через Google, що власне і руйнує медіакомпанії. Легкість маніпуляції, відповідно, збільшується. Таким чином, варто чекати на нові методи дистрибуції, нові типу контенту, нові методи монетизації, і як наслідок – нові медіа.

Право на фото: Дар’я Бондаренко