«Та Могилянка»: як команда студентів робить лоукост-телебачення

січня 22, 2018 • Головне, Цифрові медіа • by

Скріншот із випуску “Та Могилянка”. Ведучі Іван Супрун та Дар’я Бичкова

Як створити студентське онлайн-телебачення, завоювати аудиторію та вести успішний проект без грошей?  Команда EJO дізнавалася відповіді в учасників проекту «ТА Могилянка»,  відео-блогу про життя Києво-Могилянської академії.

Сьогодні телепроект, що регулярно виходить у соцмережах і над яким працює до двох десятків людей, добре відомий студентам НаУКМА і має постійну аудиторію. А почалося все з ідеї студента третього курсу Леся Якимчука випробувати новопридбану камеру під час фестивалю «Могилянське весілля» у вересні 2013 року. Так і вийшов перший випуск проекту «Та Могилянка», де автор зібрав інсайдерські моменти та коментарі учасників студентської події. «Люди просто не знали, що відбувається в академії. Тому я вирішив у жартівливій формі доносити до всіх події та ініціативи. Надалі ще й за допомогою ТОЇ можна було актуалізувати окремі соціально важливі питання», — ділиться Лесь.

Лесь Якимчук та Вікторія Сидоренко

Через два роки він стає студентом Могилянської школи журналістики, і разом з одногрупницею Вікторією Сидоренко починає працювати над повноцінним телепроектом, поступово залучаючи людей до команди. За словами засновників, у той час дуже допомогла Могилянська школа журналістики: підтримавши ідею та дозволивши користуватися технікою, в тому числі телестудією.

Розказати про університет, прокоментувати все, що турбує, і таким чином викликати внутрішню дискусію, пожвавлення спільноти — результат, на який націлена команда студентського проекту. У пріоритетах команди була не лише ідея роботи над «рідним» продуктом, а й популяризація інформації, обговорення актуальних питань та пошук найоптимальніших рішень наріжних проблем. «Та Могилянка» стала не тільки додатковою комунікацією, а й ресурсом постачання необхідних новин.

Процес створення

Зібрати команду виявилося одним із найголовніших завдань на початковому етапі. «Спочатку я сам придумував, що знімати, сам ішов, знімав, сам це монтував і додавав анімацію, сам озвучував, сам себе записував як ведучого», — коментує Лесь. Згодом приєдналося більше учасників, проект став більш схожим на повноцінну редакцію. Сьогодні продюсери і редактори слідкують за загальною концепцією і якістю матеріалів, а журналісти придумують теми і планують їх реалізацію. Спочатку створюється чорновий варіант випуску, що пізніше віддається на фінальний монтаж. Паралельно відбувається запис у студії і потім режисер монтажу зводить все докупи, аби випуск був готовий до презентації.

«Процес відео-виробництва – дуже складна штука, якщо дивитися з точки зору кількості необхідних навичок і часу, – коментує Лесь Якимчук. – Але, як виявилося, є люди, які готові незважаючи ні на що створювати гідний контент. Натхнення до роботи зазвичай дають глядачі. Коли бачиш 5 тисяч переглядів і вдячні коментарі, розумієш, що недоспані ночі були недаремні».

У команди проекту є так звані п’ятихвилинки, віртуальні чати, найчастіше – у Facebook. Учасники спершу планують випуск, потім – обговорюють зроблений продукт, пропонують варіанти,  як його покращити.  Загалом студентське телебачення за рівнем якості контенту, оригінальності тем, і найголовніше — ентузіазмом співробітників – не відстає від регіональних телеканалів.

Команда

Зараз у складі команди працюють головна продюсерка Альона Барановська, режисер  Антон Герасимов, ведучі Дар’я Бичкова, Іван Супрун, Валерія Козяренко та Іван Білаш, оператор Михайло Таран, журналістка Олександра Панченко; Галина Рудик допомагає як редактор і координатор Facebook-сторінки. Також є команда журналістів і операторів, котрі є взаємозамінними і можуть виконувати роботу різного характеру.  Загалом команда налічує до двадцяти учасників, однак її склад є мінливим: усе залежить від конкретного випуску та обраної теми. Кожного разу вирішується, кого саме слід залучити до певного етапу створення «медійного продукту».

За словами команди, аудиторію цікавить здебільшого розважальний контент. Однак, теми сюжетів варіюються: від інтерв’ю з президентом Могилянки чи останніх новин до опитування студентів жартівливими питаннями у рамках рубрики «Ask Grave». Команда намагається подавати інформацію динамічно, цікаво та з гумором. «Не завжди наш гумор розуміє адміністрація, але ми намагаємось знайти баланс. Нас підтримує президент, Андрій Мелешевич, завжди надає коментарі для наших сюжетів», — коментує продюсерка проекту Альона Барановська.

Методи популяризації контенту

Щоби контент максимально поширився серед зацікавленої аудиторії потрібна висока якість матеріалу, вважає Галина Рудик. «Коли виникають складнощі з технічним забезпеченням, це вдвічі складніше, адже без нормальної камери —погана  картинка, без диктофона  — поганий звук. Попри оригінальність та цікавість теми — усі звикли хоча б до певного рівня якості. Тому потрібний і якісний контент завжди “знайде” свою аудиторію», – розповідає Галина.

Сьогодні у Facebook-сторінки «Та Могилянка» нараховується понад 1400 підписників,  у YouTube-каналу — близько тисячі. Кількість переглядів роликів у середньому становить півтори тисячі. З огляду на кількість студентів НаУКМА – це чи не кожен четвертий. Відгук аудиторії для авторів є надзвичайно важливим: як критика, так і позитивні відгуки.  Учасники проекту  кажуть, що будь-яка реакція — це мотивація до подальшого зростання і, звісно, підтвердження, що робота зроблена недарма.

Нові знання та досвід

Попри тривалу історію існування, проект розвивається, поповнюється новими учасниками та ідеями. За словами продюсерки Альони Барановської, «Та Могилянка» — це величезний досвід роботи з командою і «перша вагома спроба доєднатися до медійного світу». Студентське телебачення в команді інтерпретують як маленький місток до регіонального чи навіть всеукраїнського, можливість краще розуміти галузь та навчитися створювати оригінальній медійний продукт.

«Я йшла туди, щоб отримати нові знання та багато практики, адже бажаю пов’язати своє життя з журналістською діяльністю, – пояснює свою мотивацію учасниця Анастасія Раєвська. – Студентське телебачення потрібне, адже це дає можливість спробувати себе у різних сферах та ролях (оператор, режисер, журналіст, монтажер, ведучий) і  остаточно переконатися у правильності вибору».

Фото: “Та Могилянка”

Можливо, вас зацікавить:

Читати інформаційні медіа чи сторонитися їх: як молодь отримує новини

Пропонуємо підписатися на щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа від “Європейської обсерваторії журналістики”

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , ,

Send this to a friend