Чому і як Сполучені Штати опинилися там, де вони є зараз – таке запитання в наш час лунає часто.  Відповідей на нього – багато. Дехто стверджує, що це вина ботів та дезінформації на різноманітних медіаплатформах.  Інші звинувачують зусилля компаній, які призводять до суперечливих наслідків. Прикладом цього є, вже ліквідована, Cambridge Analytica. Багато хто вбачає головний фактор у російському втручанні, що дотепер був добре задокументований.

Проте, як пишуть автори звіту «Мережева пропаганда» Йохай Бенклер (Yochai Benkler), Роберт Фаріс (Robert Faris) та Хал Робертс (Hal Roberts), відповідь – значно ближче до США. Їхня книга пропонує одне із найбільш узагальнених досліджень американської медійної екосистеми довкола виборів 2016 року. Автори говорять про тривожне становище у політичній інформації.

Бенклер з колегами досліджували публічний дискурс довкола виборів 2016 року через діаграми соціальних мереж, які базувалися на вражаючому і унікальному аналізі близько 4 млн онлайн-повідомлень (з 2015 до 2018 року), веб-сайтів, друкованих, цифрових, теле- та радіомовних медіа. Розглядаючи, хто з ким пов’язаний (а це можна вважати мірою впливу), троє гарвардських дослідників виявили асиметричну, поляризовану медійну екосистему, через яку згодом обговорювали президентську кампанію і згодом – президентство Трампа.

З одного боку є традиційна, мейнстримна мережа, що включає від правоцентристських (як Wall Street Journal), центристських та лівоцентристських (як  NYT і Washington Post) – до явно лівих медіа та голосів на зразок Mother Jones. Названі медіа сильно пов’язані між собою. З іншого боку, як стверджують Бенклер та колеги, є ще одна, більш асиметрична та ізольована медійна мережа правого і праворадикального крила. Як пояснив один із авторів звіту Хал Робертс, ці джерела «існують у власному медійному світі». Згідно з результатами, які отримав дослідник, праве крило загалом значно замкнутіше, радикальніше та ідеологічніше, ніж їхні  конкуренти – і це має драматичні наслідки.

Ця модель демонструє один приклад асиметричної поляризації у топ-100 найбільш цитованих медійних ресурсів. Синій колір відповідає за медіа лівого спрямування, зелений – центристського, і червоний – правого.

У той час як мейнстримна мережа переважно дотримується журналістських стандартів, мережа правого спрямування регулярно передає чутки, теорії змови, напади та дезінформацію. Це за допомогою емпіричних даних демонструють Бенклер та колеги.

Згідно з дослідженням, один із найгірших порушників –  це Fox News Руперта Мердока, що навряд чи здивує.

Коли помилки чи поширення пропаганди трапляється (хоч і рідко) у мейнстримній мережі, на це, скоріше за все, швидко відреагують і виправлять інші «гравці». У правому середовищі це не так, кажуть автори. Навпаки, актори правої мережі, що прихильно ставиться до таких радикальних медіа, як Breitbart і  The Drudge Report, цілком приймають тактики  відволікання, дезорієнтації та маніпуляції, щоби просувати консервативну праву чи праворадикальну ідеологію – і тим самим кладуть край стандартним методам і практикам журналістики.
Як наслідок, медіасфера розколюється надвоє. З одного боку – пошук правди. З іншого – медіасистема, де меседжі не настільки перевірені на  правдивість, як на їхню відповідність їхній власній екосистемі. Кінцевий результат можуть побачити всі.

Дослідження “Network Propaganda” опубліковане видавництвом Oxford University Press і знаходиться у вільному доступі

Переклад з англійської мови статті «Network Propaganda: How A Right-Wing Media Ecosystem Helped To Radicalise America»

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа