Як медіа маніпулюють аудиторією, як цим маніпуляціям протистояти та чому важливо платити за контент – говорили під час панельної дискусії на освітньому симпозіумі «Роль освіти в епоху дезінформації та технологічного прогресу», що відбувся у Києві 7 жовтня і був організований міжнародною організацією IREX та партнерами.
В обговоренні взяли участь голова правління ГО «Громадське радіо» та Комісії з журналістської етики Андрій Куликов, заступниця головного редактора KyivPost Ольга Руденко та генеральна продюсерка регіонального мовлення ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Марія Фрей. Модерував обговорення професор, президент Академії української преси Валерій Іванов.
Вміння ставити запитання як протидія дезінформації
«Ми створюємо порядок денний нашими заголовками, нашими повідомленнями, нашими репортажами», – каже Андрій Куликов, зауваживши, що українські медіа сьогодні нерідко «із засобів масової інформації перетворюються на засоби масової дезінформації». Пишуть новини із заголовком на зразок «Том Круз приїхав до Києва зніматися в Слузі народу», посилаючись всього лише на фейсбук-допис очевидця, який нібито бачив американського актора в метро. Або ж підштовхують читачів клацнути на новину інтригуючим заголовком «Президент звільнив главу адміністрації», а за лінком – історія про Казахстан, на яку за інших умов український читач навряд чи натрапив би.
На думку Марії Фрей, у нинішній ситуації, коли як соціальні, так і традиційні медіа стають джерелом маніпуляцій, чи не найголовнішим завданням медіаосвіти та освіти загалом є навчити людей ставити запитання. «Якщо зупинитися на трьох простих речах: хто, коли і чому передає нам це повідомлення – уже можна зупинити потік дезінформації, – каже Марія. – Хотілося б щоби ми докорінно змінили підхід до навчання. Щоб ми вчили дітей, студентів, майбутніх журналістів ставити правильні запитання, а не шукати готових рішень». На її думку, найкращий спосіб боротьби з дезінформацією – це кожній людині стати фільтром.
Нести відповідальність – ключова ознака медіа
Поширюючи інформацію, ЗМІ впливають на життя людей, додає Марія Фрей: «Що мають робити медіа? Яке їхнє завдання? Якщо просто передавати інформацію, тоді в нас кожна людина – це медіа. А якщо завдання – нести відповідальність за те, яка інформація передається, то це вже інша розмова».
Як зауважує Андрій Куликов, несправжні, брехливі повідомлення існують у будь-якій країні; колись і Пулітцерівську премію присудили за вигадану історію: «Ми програємо порівняно з західноєвропейськими країнами, США і Канадою, тому що не встигли дійти у розвитку наших засобів масової інформації до тієї стадії, на якій перебувають вони. Ми переживаємо становлення інформаційного суспільства. Подолаємо це обов’язково, просто у нас на це піде більше зусиль у короткому історичному проміжку».
На думку Марії Фрей, сьогодні в Україні вплив соціальних медіа та лідерів думок на порядок денний набагато більший, ніж вплив традиційних ЗМІ. «Але в той же час у критичні моменти в суспільстві треба мати куди звернутися, потрібна “швидка допомога”, точка відліку для прийняття рішення. В такі моменти хотілося б, щоб люди зверталися до медіа, яким можна довіряти», – каже вона. Однак, додає, що сьогодні рейтинги свідчать про протилежне – українці обирають розважальний контент.
Дотримання професійних стандартів сприяє творенню більш якісної та цікавої журналістики, вважає Андрій Куликов. І попри те, що українська аудиторія довгі роки не мала цього якісного продукту, у журналістів є обов’язок перед суспільством пропонувати його: «Аж поки люди не подивляться і скажуть, що це знання врятувало їм життя, навчило заробляти гроші чи будувати стосунки. Наша функція – це безпека суспільства. “Основи безпечної життєдіяльності” можна знайти і в якісній журналістиці».
За якісний контент треба платити
За словами Валерія Іванова, появу Web 2.0 на Заході розглядали як загрозу для традиційних ЗМІ, але тоді люди продовжили підтримувати медіа, бо знали, що журналісти перевіряють інформацію. Це досі актуально, а надто – в Україні.
На думку Андрія Куликова, українській аудиторії варто допомагати низовим ініціативам, дрібним, але якісним незалежним медіа, адже це – внесок у побудову громадянського суспільства. За його словами, українці вже зараз нерідко долучаються до фінансування ЗМІ, коли ті просять про допомогу. Зокрема, його «Громадське радіо» просить підтримки в аудиторії – і отримує її.
На думку Ольги Руденко, навіть на рівні шкільної освіти треба пояснювати, що якісний контент – не безкоштовний: «Якщо ти не платиш за новини, за це платить хтось інший».
Фото надані IREX
Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа
Tags: Андрій Куликов, Валерій Іванов, Марія Фрей, Ольга Руденко, стандарти журналістики