листопада 8, 2020 • Головне, Медіадослідження • by Scott Brennen and Felix Simon

30 вересня New York Times написала про новий звіт Корнельського Альянсу за науку про дезінформацію на тему COVID-19. У дослідженні зазначено, що президент Трамп є найбільшим рушієм “інфодемії” та дезінформації про коронавірус. Статтю активно поширювали в соціальних медіа і подавали як доведення підозр, які давно висували журналісти, експерти, науковці й частина громадськості.

Ми – дослідники у галузікомунікацій, які активно пишуть як про журналістику, так і про дезінформацію на тему COVID-19 – занепокоєні і маємо серйозні запитання щодо застосованого методу дослідження, тверджень, зроблених у звіті, і, що більш важливо, як вони були висвітлені New York Times.

Головна проблема полягає в тому, що обрані методи не відповідали ні висновкам у звіті, ні твердженням у статті New York Times. Хоч заява про те, що президент Трамп є “найбільшим двигуном” дезінформації про коронавірус інтуїтивно здається правдивою, тягар наукового доведення подібного висловлювання високий. Цього в розглянутому досліджені виконано не було.

Оскільки дослідники поспішають осмислити президентські вибори в Америці, ми, без сумніву, побачимо ще багато таких звітів, що публікуються без рецензування іншими дослідниками в тій же галузі (відомі в академічних колах як “нереферовані” або “нерецензовані”).

Як правило, ми не заперечуємо такої практики, доки дотримуються певні стандарти. Однак, висвітлення соціальних наук може й має бути кращим. Те, як New York Times подали звіт Корнельського альянсу за науку, спонукає подумати, як інформаційні видання повинні висвітлювати нерецензовані роботи як в науці загалом, так і в соціальних науках зокрема.

Очікувати неочікуваного

ЗМІ несуть велику відповідальність за висвітлення нерецензованих досліджень. Це особливо помітно в таких випадках, як згадана стаття New York Times (де єдиний звіт чи дослідження подають як щось революційне) або коли доходять радикальних висновків на основі одного джерела, а не більшого обсягу робіт.

Висвітлюючи звіт Корнельського альянсу за науку, в New York Times, очевидно, доклали недостатньо зусиль, аби кваліфікувати, оцінити, порівняти чи перевірити його висновки. Звіт стверджує, що надає емпіричні докази чогось, що здається правдивим. Можливо, це і є частиною проблеми.

Насправді, дані часто дивують. Дослідження можуть як захоплювати, так і розчаровувати. Таким чином, перевіряти очікувані результати так само важливо, як і підтверджувати несподівані. Почасти тому експертна оцінка залишається важливою.

Уникнення хибних висновків

Врешті-решт, усі науки є соціальними. Соціальні процеси співпраці, реплікації і валідації є фундаментальними для функціонування науки. Рецензування, незважаючи на всі його помилки та недоліки, покращує дослідження. Крім того, ризик неточності та  хибних висновків ще більше зростає, коли ми пришвидшуємо публікацію висновків для широкої аудиторії, жертвуючи рецензуванням.

Ми не стверджуємо, що журналісти мають перевіряти й рецензувати наукові звіти. Багатьом не вистачає підготовки, часу і місця, щоб це зробити. Однак, як мінімум, журналісти мають критично оцінювати дослідження, про які пишуть та розповідають. Якщо вони не в змозі це виконати, то мають залучити до цього завдання тих, хто може. Це усталена й ефективна практика в науковій журналістиці, яку варто переймати усім медіа.

Це не означає, що нерецензовані дослідження або мейнстримне висвітлення досліджень – неодмінно погані. Ми на власні очі бачили позитивні приклади, коли все було виконано як слід.  Є нерецензовані дослідження, що містять ретельний аналіз, внутрішнє рецензування та зобов’язання зробити свою роботу скрупульозно, подати все точно і чітко вказати на обмеження.

Що варто робити

Беручи до уваги напружене висвітлення виборів та пандемії COVID-19, пропонуємо кілька рекомендацій для новинних агенцій, як краще  висвітлювати нерецензовані дослідження.

• Дійте обережно, коли публікуєтесерйозні заяви про причини і наслідки чогось на основі одного нерецензованого звіту. Те ж саме стосується і рецензованих робіт. В обох випадках необхідно проконсультуватися із зовнішніми експертами, які можуть оцінити їхню якість та впевнитися, що ці роботи засновані на глибшому дослідженні.
• Оцініть масштаби й ефективністьзастосованих науковцями методів. Для цього можна провести інтерв’ю з незалежними експертами, які знайомі з порушеними темами і застосованими підходами і можуть перевірити й пояснити контекст результатів дослідження.
• Дайте читачам зрозуміти, що дослідження не пройшло рецензування, і належним чином кваліфікуйте представлені результати.
• Будьте обережні з вибором заголовката поясненням причинно-наслідкових зв’язків. У соціальних науках перешкоди для встановлення причин дуже великі. Висвітлення досліджень має відповідати цим стандартам.
• Наймайте журналістів з підготовкою та/або досвідом в галузісоціальних наук.
• Подумайте проновинну цінність наукового чи аналітичного звіту й запитайте себе, чи не висвітлюєте ви його тільки через репутацію джерела.

Враховуючи проблеми й підводні камені наукових публікацій, ми вважаємо, що існує потреба в новій платформі або цифровому медіа, яке збиратиме рецензії на аналітичні звіти та нереферовані наукові статті. Подібна платформа не тільки допомогла б оцінити, контекстуалізувати і кваліфікувати звіти, що часто привертають значну увагу медіа, але й допомогла би нам осмислити висновки досліджень та зробити їх більш придатними для широкого застосування.