Українські журналісти мирно волають про допомогу: на вулицях і навіть на очах у Президента.

“Газетний конгрес в гостях у “ворога преси” Януковича”, – написало видання Deutsche Welle. Та проте, як виявилось, не лише преси, а й більшості українських ЗМІ взагалі. На відкритті 64-го Всесвітнього газетного конгресу у Києві представники різних українських медіа мовчки підняли вгору плакати з написом “Стоп цензурі”, якраз в той момент, як Віктор Янукович запевняв міжнародну спільноту, що “Україна пройшла шлях від тотальної цензури до відкритого суспільства”.  Насправді не пройшла, а зупинилась трохи нижче, ніж посередині.

У підсумку, на запит “Journalists protest Ukraine leader’s press speech” пошуковий сервіс Google видав близько 11 000 (!) посилань по всьому світі. Журналіст видання «Українська правда» Мустафа Наєм відслідкував у своєму блозі, що про акцію “Стоп цензурі!” під час конгресу розповіли практично всі світові медіа: Washington Post, The New York Times, ABCNews і Reuters . Написали про Віктора Януковича навіть в Індонезії. The Jakarta Post дав одну із найрозширеніших версій новини, де серед іншого було зазначено, що “після обрання Януковича, опозиційні партії практично не мають доступу до телебачення, більшість телеканалів контролюється медіамагнатами, лояльними до влади, а журналісти скаржаться на зростання кількості нападів, які залишаються безкарними”. В Ірландії новину опублікував сайт Breakingnews.ie, в якому окремо відзначено, що ані Віктор Янукович, ані його адміністрація не побажали реагувати на акцію журналістів.

Президент говорив, журналісти мовчки тримали плакати, а гості конгресу – видавці, редактори і журналісти, безперервно фотографували, постили і твітили. В результаті про “перервану промову Януковича” й підтвердження давно існуючої проблеми свободи слова в Україні світ дізнався миттєво.

Та цим усе не закінчилось. Одразу через декілька днів після закриття конгресу з акцією підтримки телеканалу ТВі на вулиці найбільших обласних центрів України вийшли тисячі людей. У резолюції мітингу, крім заклику відновити мовлення ТВі лунали вимоги “припинити репресії проти незалежних ЗМІ”, “відправити у відставку членів Нацради з питань телерадіомовлення”, “припинити цезуру у ЗМІ та забезпечити мовникам рівний доступ до поширення телесигналу”. Наразі ж ТВі припинили транслювати в більш ніж 60 кабельних мережах у всій Україні. Керівник телеканалу Микола Княжицький неодноразово заявляв, що відключення ТВі в регіонах відбувається за прямою вказівкою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Масла у вогонь додав також законопроект, поданий на розгляд, про повернення до радянської практики покарання за наклеп і карати за поширення неправдивої інформації не тільки штрафами, але й тюремним ув’язненням на строк до п’яти років. У законодавстві України також зазначається, що інтерв’юйований є співавтором матеріалу, як і журналіст. Відтак він претендує не лише на половину гонорару, а й на можливість редагувати своє інтерв’ю до друку і вимагати видалення усіх незручних для нього реплік.

Незадоволення журналістів станом свободи слова в Україні ні для кого не новина. Наразі ми на 116 місці (4) у рейтингу за даними організації “Репортери без кордонів”. Погіршення стану медіа свободи, а також посилення загроз свободі слова в Україні зафіксував і Індекс сталого розвитку ЗМІ-2011 (Media Sustainability Index) IREX. Міжнародна правозахисна організація “Репортери без кордонів”2 вважає, що і в 2012 році ситуація зі свободою ЗМІ в Україні різко погіршилася в порівнянні з минулими роками. Загалом за шість місяців 2012 року зафіксовано 35 випадків побиття, нападів та залякування журналістів, а також 35 випадків перешкоджання професійній діяльності та цензури. Такі дані подає щомісячний моніторинг ІМІ “Барометр свободи слова”.

“Якщо вони роблять це перед нами, то що збираються зробити з тобою, коли ти вийдеш звідси?” – запитав одного з протестуючих журналістів Анетт Новак – член правління Всесвітнього форуму редакторів і один з організаторів заходу. І хоч усі протестуючі вийшли з зали цілими та неушкодженими, покращення ситуації в скорому часі чекати не варто. Насправді обидва журналістські протести були адресовані не Президенту Януковичу, а міжнародній спільноті. І поки вона думатиме, як допомогти, їм залишається лише одне: надалі з впертістю та наполегливістю мирно волати про допомогу.