Джерело зображення: Wikimedia Commons

У моєму місті є газети-зомбі. І, можливо, у вашому теж. Газета-зомбі — в народі відома як газета-привид — це видання, яке, на перший погляд, виглядає як незалежна газета, але не має власної редакції. Статті для неї надходять або з іншої, очевидно, конкурентної редакції, або від політичних чи бізнес-лобістів. Вони часто є результатом — чи, радше, симптомом — виникнення новинних пустель.

Коли газета втрачає тираж, її іноді купує політик або компанія і використовує як рекламний носій, іноді маскуючи рекламу під об’єктивні новини. В інших випадках видавець купує видання і закриває оригінальну редакцію, щоб заощадити гроші, шляхом злиття двох редакцій в одну. Результатом обох практик є імітація медіарізноманіття та позірна різноманітність місцевих новин, якої насправді не існує. Це, своєю чергою, може призвести до втрати суспільної довіри, що знижує попит на місцеві новини та створює замкнене коло.

Водночас газети та інші місцеві медіа продовжують занепадати, здебільшого через брак економічної життєздатності в умовах зниження доходів від реклами та зменшення кількості людей, готових платити за місцеві новини. Тому очевидно, що потрібні інноваційні рішення для подолання проблеми інформаційної пустелі в Європі. Яким би очевидним не був цей висновок, дискусія про інформаційні пустелі є відносно новим явищем, особливо в Європі, де цей термін був практично невідомий ще менш як десять років тому.

Новинні пустелі — звідки вони беруться та як поширюються

Вперше ми помітили новинні пустелі в США. Там вони, як правило, зустрічаються в сільській місцевості, де немає місцевих медіа або є лише одна регіональна газета, яка висвітлює новини для великої кількості громад. Такі інформаційні пустелі часто є наслідком низької щільності населення, оскільки в місті проживає недостатньо людей, щоб зробити економічно життєздатним спеціалізований засіб масової інформації.

У Європі новинна пустеля зазвичай має інші причини, хоча щільність населення та економічні міркування все ще відіграють певну роль. В Іспанії джерела новин слідують за громадянами, які все частіше переїжджають із сільської місцевості до великих міст. Як наслідок, сільське населення, що залишилося, не має доступу до достатньо різноманітної медіапропозиції, через що майже чверть населення країни живе в інформаційних пустелях.

У Німеччині багато газет припиняють випуск друкованих версій і натомість доступні лише в Інтернеті (або принаймні публікуються «спочатку в Інтернеті»). Це означає, що люди похилого віку та люди, які не мають надійного доступу до інтернету, мають менший доступ до новин. Водночас у друкованих редакціях, що залишилися, спостерігається тенденція до злиття газет. Зазвичай це є результатом корпоративного поглинання, коли велике місцеве видавництво скуповує своїх конкурентів, закриває їхні редакції та замінює місцеві репортажі на репортажі власної редакції. Цей процес монополізації не обов’язково призводить до повного зникнення місцевої журналістики в регіоні, але він зменшує плюралізм думок та різноманітність репортажів. Це, своєю чергою, може призвести до недовіри серед читачів, через що вони споживають менше місцевих новин, що, і собі, сприяє виникненню інформаційних пустель.

У Чеській Республіці, одній з країн, яким найбільше загрожує «розруха», спостерігається той самий механізм. Ситуація ускладнюється браком місцевих новин, навіть онлайн, і повною відсутністю громадянських медіа. Довіра тут є особливо важливим фактором, оскільки Чеська Республіка має один з найнижчих рівнів довіри до новин у світі. Відсутність довіри призводить до зниження попиту на місцеві новини, навіть там, де вони доступні, що, своєю чергою, призводить до закриття більшої кількості медіаорганізацій. Лише в кількох великих містах взагалі є місцеві новини, і навіть там важко знайти більше одного джерела місцевих новин.

​​Погляд у майбутнє: США як негативний приклад

Для того, щоб оцінити небезпеку пустель новин та їх поширення в Європі, корисно поглянути на ситуацію, що склалася в США. Саме там пустелі новин були вперше помічені та вивчені, і процес «спустошення» там набагато більш просунутий, ніж в Європі. Дві третини всіх округів США не мають щоденної газети. Майже половина взагалі не мають місцевої газети. І наслідки цього дуже серйозні. Дослідження показує, що втрата місцевої журналістики сприяє політичній поляризації громад. Це також зменшує участь у виборах та волонтерство, а також усуває один з рівнів підзвітності уряду.

Як своєрідний «фундамент» для спільних знань та інформації, про яку можуть говорити місцеві жителі, місцеві новини є важливим фактором у розбудові громади та обміні думками. Якщо місцеві новини, які формують основу для обміну знаннями та досвідом, зникають, сусіди з політично чи соціально протилежними поглядами втрачають важливу платформу для шанобливого та об’єктивного обміну думками. Як наслідок — громади, члени яких втрачають можливість говорити один з одним, що призводить до утворення «бульбашок фільтрів», розриву комунікації та, зрештою, до радикалізації.

Оцінка ймовірного розвитку подій в Європі

Ризик для показника «Деталізація місцевої медіа-інфраструктури» в усіх 27 країнах ЄС. Джерело зображення: Європейський Союз (Creative Commons)

Навіть якщо ситуація в Європі ще не така погана, як на більшій частині території США, ми вже можемо спостерігати висхідну політичну поляризацію і прагнення до простих рішень, особливо в сільській місцевості з низьким рівнем освіти. Звичайно, втрата місцевих новин — далеко не єдиний фактор, який тут відіграє роль. Але брак місцевих новин, які долають розрив між членами громади та пояснюють складні питання у простий і зрозумілий спосіб, сприяє виникненню цих проблем. Оскільки інформаційна пустеля також більш поширена в сільській місцевості та регіонах з низьким рівнем освіти, ці дві проблеми взаємно підсилюють одна одну. Якщо ми не розробимо стратегії розпізнавання та боротьби з інформаційними пустелями, коли вони виникають, їхнє існування стане дедалі серйознішою загрозою для наших демократичних цінностей.

Дослідження, опубліковане Інститутом Європейського університету менше ніж пів року тому, має на меті забезпечити всі країни ЄС необхідними інструментами для цього. Дослідження під назвою «Ризики та можливості для місцевих і громадських медіа в ЄС» складається з аналізу загроз, які несуть «новинні пустелі» в кожній окремій країні, починаючи з огляду ситуації з місцевими медіа в країні в цілому, після чого дається оцінка ризиків за п’ятьма показниками:

• Деталізація місцевої медіаінфраструктури (наявність та пропозиція місцевих та громадських медіа);
• Ринок та охоплення (економічні умови, потенціал розвитку та стійкість місцевих та комунальних медіа);
• Безпека місцевих журналістів (безпека праці та фізична безпека; переслідування);
• редакційна незалежність (незалежність від політичного та економічного тиску);
• соціальна інтеграція (обсяг і якість новин для меншин і маргіналізованих груп та про них).

Далі у звіті обговорюються інноваційні практики та конкретні проєкти, спрямовані на покращення становища місцевих медіа та зменшення ризику виникнення інформаційних пустель. Звіт завершується оглядом ситуації в Європі загалом, а також рекомендаціями для держав та органів влади, журналістів, які працюють в ЄС, та науковців щодо покращення кожного з п’яти вищезгаданих індикаторів.

З 27 проаналізованих країн ЄС Чеська Республіка має найвищий середній показник ризику – 77,4%. Особливе занепокоєння викликає індикатор «ринок та охоплення», який має ризик 94%, оскільки багато традиційних рекламодавців відкликали своє фінансування під час пандемії COVID-19, що призвело до падіння доходів приблизно на 40%. У поєднанні з великими медіаконцернами та муніципальними джерелами новин, які часто конкурують з місцевими новинами на рекламному ринку, а також тим фактом, що дві третини населення Чехії не готові платити за новини, існує надзвичайно високий економічний ризик для публікації місцевих новин, що може призвести до закриття або злиття багатьох місцевих медіа.

Менше підписок у Німеччині

З іншого боку, Німеччина отримала найнижчий середній бал ризику – «лише» 24,6%. Цифра, яка може здатися менш драматичною, на перший погляд, але є досить тривожною, якщо врахувати, що жодна інша країна в Європі не отримала оцінку ризику менш як 25%. Показник «ринок та охоплення» також є найвищим у Німеччині. На рівні 44% він більш ніж удвічі вищий за будь-який інший показник і майже втричі вищий за показник редакційної незалежності (16%).

Однак причини високого економічного фактора ризику відрізняються від причин у Чеській Республіці. Хоча доходи від реклами тут також знижуються, це насамперед проблема місцевого радіо, яка дещо пом’якшується законодавчим регулюванням доступності місцевого радіо. Більшою проблемою, особливо для місцевих газет, є постійне зменшення кількості передплатників. Однією з причин цього є втрата довіри до місцевих медіа, спричинена злиттями та об’єднанням колективів, але зміни в методах розповсюдження (наприклад, централізований збір замість доставляння додому або повне припинення розповсюдження друкованих видань на користь суто онлайнових моделей) також називаються як додаткові причини зменшення кількості читачів газет і зниження готовності платити за місцеві новини.

Відсутність гарантій зайнятості в Іспанії

Іспанія знаходиться приблизно посередині, із середнім показником фактора ризику 46,2%. Найвищим фактором ризику (54%) є безпека місцевих журналістів, що у випадку Іспанії пов’язано насамперед із низькими доходами, високим навантаженням і відсутністю гарантій зайнятості. Високе навантаження, яке частково пов’язане з необхідністю працювати на кількох роботодавців, щоб компенсувати низьку заробітну плату, призводить до особливих проблем. При швидкому темпі роботи може постраждати час, доступний для кожної статті, а разом з ним і якість звітності. У поєднанні з невеликою кількістю економічно і політично незалежних роботодавців це може призвести до явища, відомого як «міражі новин»: може здаватися, що в регіоні є доступ до місцевих новин, але їхня якість настільки низька, що це майже не має значення.

Як видно з наведених прикладів, фактори, що призводять до виникнення інформаційних пустель в ЄС, різняться від країни до країни, і небезпека є різною. У звіті також зазначається, що медіасистеми в Європі дуже відрізняються, що призводить до дуже різних результатів для кожної країни та ускладнює надання загальних порад, які можна застосувати до всіх. Однак один висновок виділяється як переважно послідовний: У більшості проаналізованих країн не існує справжньої публічної дискусії про «інформаційні пустелі». У кращому випадку, деякі країни посилаються на академічні кола або саму новинну індустрію, які обговорюють це питання. Однак у більшості країн навіть цих дебатів немає, а громадськість практично ніколи не бере участі в обговоренні проблеми «інформаційних пустель».

Однак причиною цього не може бути те, що в Європі немає новинних пустель, адже очевидно, як місцеві новини в Іспанії відступають із сільської місцевості, як редакції в Німеччині зливаються, а чеські місцеві новини за межами Праги ледве виживають навіть сьогодні. Здається, що ми, як континент, проспали цей розвиток подій, і це вже саме по собі є небезпекою. Тому трохи дивно, що рекомендації дослідження не включають дослідження чи поширення інформації про інформаційні пустелі. Натомість поради зосереджуються насамперед на інноваціях у поєднанні із заходами забезпечення якості.

Що ми дізналися та що можемо зробити

Рекомендації дослідження можна умовно поділити на дві категорії:

• Запровадити/вдосконалити методи збору даних про журналістські інновації та журналістику загалом
• Інновації та урізноманітнення місцевих медіа на всіх рівнях через експерименти та адаптацію.

Одна з конкретних пропозицій — випробувати нові технології, такі як штучний інтелект або альтернативні канали розповсюдження, наприклад, через соціальні мережі, поекспериментувати з різними форматами або дослідити нові методи розповіді історій, щоб збільшити залучення аудиторії. Хоча дослідження вказує на високий інтерес аудиторії до онлайн-журналістики та її доступність, воно також попереджає, що високі стандарти якості та прозорість в онлайн-журналістиці та інноваційних технологіях мають першорядне значення, оскільки відсутність належної ретельності може призвести до ще більшого зниження довіри до місцевих медіа та чистої втрати залучення аудиторії.

Деякі інші способи інновацій вже були випробувані в США з різним ступенем успіху. Для європейського новинного ландшафту чотири з цих підходів можуть становити особливий інтерес, оскільки вони зосереджені саме на економічній життєздатності та утриманні аудиторії — двох факторах ризику, які, як показало дослідження Європейського університетського інституту, є особливо високими майже в усіх країнах ЄС.

Неприбуткові медіаорганізації (НМО) та державне фінансування — одна з таких пропозицій. Головною перевагою НМО є високий рівень довіри до них з боку аудиторії завдяки їхній економічній незалежності. Оскільки вони не залежать від надходжень від реклами або передплати, вони також уникають багатьох найсерйозніших проблем, з якими стикаються місцеві новини в Європі. Поки громада є достатньо малою, щоб відносно невелика кількість медіапрофесіоналів могла надійно надавати новини всьому населенню, ця модель є дуже стійкою і має додаткову перевагу в тому, що дає меншинам і маргіналізованим групам можливість висловитися через участь аудиторії. У таких країнах, як Німеччина, де НУО отримують фінансові пільги, наприклад, податкові канікули, це може бути життєздатною стратегією. Крім того, пряме або непряме державне фінансування також є варіантом, принаймні в країнах, де населення не надто скептично ставиться до такого типу фінансової підтримки.

Об’єднання сил та ресурсів

Ще однією можливою інновацією в умовах економічного спаду є співпраця між редакціями. Особливо в таких країнах, як Іспанія, де найбільшим фактором ризику для місцевих новин є велике навантаження і низька заробітна плата журналістів, особливо тих, хто змушений працювати фрилансером через брак незалежних роботодавців. Об’єднуючи свої ресурси та обмінюючись даними й інформацією, журналісти та цілі редакції можуть заощаджувати час та гроші, що призводить до підвищення заробітної плати та збільшення часу на добре досліджені сюжети.

Це може навіть поєднуватися зі створенням НМО. Завдяки більшій фінансовій незалежності та можливій підтримці з боку держави, вони, ймовірно, можуть дозволити собі більше (технологічних) інновацій, ніж «традиційні» редакції. Спільне використання цих досягнень з іншими місцевими редакціями дасть їм такі ж можливості для експериментів та інновацій, але з набагато меншим економічним ризиком, ніж в іншому випадку. Очевидною проблемою є те, що така співпраця може зайти надто далеко, як ми бачимо на прикладі німецьких газет-привидів. Коли співпраця переходить від обміну технологіями, інноваціями та інформацією до обміну цілими історіями або статтями, плюралізм медіаландшафту ще більше зменшується, що не йде на користь місцевим новинам.

Однак зомбі-газети також можуть представляти можливість. У регіонах, де меншини особливо страждають від інформаційної пустелі, низові ініціативи можуть збільшити різноманітність і доступність новин і, таким чином, зміцнити місцевий медіаландшафт. Зазвичай для цього потрібна програма, яка надає місцевому населенню можливість самостійно висвітлювати події та спілкуватися, щоб привернути увагу до новин, які стосуються їхньої громади. Ще одним важливим фактором успіху цих низових ініціатив є те, що люди за межами громади дізнаються про її проблеми та прислухаються до них. І саме тут можуть бути корисними «газети-привиди» та «газети-зомбі». Замість того, щоб просто дублювати місцеві новини, опубліковані в одному засобі масової інформації, доручаючи тій самій редакційній команді публікувати ті самі новини в другому виданні, редагування цього другого видання можна було б передати в руки місцевої низової ініціативи. Це не збільшило б витрати видавця, який купив друге видання, але дало б маргіналізованим громадам доступ до більшої аудиторії. Це також збільшило б плюралізм у висвітленні місцевих новин, активно сприяючи створенню здорового новинного ландшафту, який краще протистоїть утворенню новинних пустель.

Нарешті, в таких країнах, як Чеська Республіка, де екстремальний економічний тиск і майже повна втрата доходів від реклами роблять публікацію місцевих новин у традиційний спосіб майже неможливою, потрібні більш радикальні підходи до інновацій. Тут гібридні бізнес-моделі можуть забезпечити фінансову стабільність, необхідну для створення місцевих джерел новин за межами центральних населених пунктів.

Основна відмінність між некомерційними та комерційними організаціями полягає в тому, що перші зосереджуються на соціальних питаннях та їхньому впливі на суспільство, тоді як другі — на фінансовому зростанні. Ідея гібридної бізнес-моделі полягає в тому, щоб поєднати ці два підходи в одній організації. Звітний аспект цього бізнесу уможливить безплатне (тобто без передплати) розповсюдження та повторне використання його контенту, щоб максимізувати соціальний вплив та охопити якомога більше членів громади. Щоб зробити це фінансово життєздатним, не покладаючись на пожертви чи рекламу, інший напрямок діяльності зосереджується на здобутті коштів і максимальній видимості, наприклад, у сферах професійного навчання, організації заходів чи послуг з аналізу даних. Очевидним ризиком тут є конфлікт інтересів, який може виникнути через те, що один напрямок діяльності генерує (майже) все фінансування, що може призвести до однобокого розподілу ресурсів всередині організації. Щоб зменшити цей ризик, особливо важливо дотримуватися рекомендацій Інституту Європейського університету щодо пріоритетності прозорості та якісної звітності в усіх аспектах інноваційної діяльності.

Зрештою, такі складні проблеми, як різні фактори, що сприяють виникненню інформаційних пустель, неможливо вирішити за допомогою простих патентних засобів захисту. Кожна країна і, можливо, навіть кожен окремий видавець у Європі повинні знайти унікальний підхід до боротьби зі чимраз більшою загрозою «новинних пустель». Більше даних і спільних знань, безумовно, допоможуть знайти відповідні рішення для кожної окремої ситуації. Але ми можемо діяти лише тоді, коли зрозуміємо проблему, з якою зіткнулися. Тому нашим першочерговим завданням має бути підвищення обізнаності про «інформаційні пустелі» та політичні та соціальні розбіжності, які вони спричиняють. Таким чином, ми можемо сподіватися, що зможемо запобігти їхньому поширенню, поки не стане занадто пізно.

Verza, S., Blagojev, T., Danielle, D. C. L. B., Kermer, J. E., Trevisan, M., & Della Venaria Urbano, R. (2024). Uncovering news deserts in Europe : risks and opportunities for local and community media in the EU. Cadmus EUI. https://doi.org/2870/74139810.

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 27 серпня 2024 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook.