Фото: Марко Верч/ Ліцензія: CC-BY 2.0

Йоганна Мак, Сара Намусога-Каале, Мерл ван Беркум, Енох Сітоул та Сюзан Фенглер

Хоча зміна клімату визнана однією з найбільших глобальних проблем, а її висвітлення є пріоритетом для медіа в багатьох країнах, ця тема все ще не займає належного місця в журналістській освіті по всьому світу.

У нашому нещодавньому дослідженні, яке було проведене спільно Європейською обсерваторією журналістики (EJO) та Африканською мережею викладачів журналістики (AJEN), дві третини міжнародних викладачів журналістики повідомили, що їхні навчальні заклади не пропонують курсів, присвячених висвітленню зміни клімату [1].

Це призводить до нестачі необхідних навичок серед журналістів, що може негативно позначитися на роботі редакцій та публічних дебатах. Медіапрофесіонали, які не мають глибокої підготовки та знань, можуть бути більш уразливими до стратегічної комунікації з боку різноманітних національних і міжнародних груп інтересів, включаючи промислові компанії та неурядові організації.

Наші висновки підтверджуються як для Європи, де індустріальні країни є основними забруднювачами та де все частіше трапляються катастрофи, пов’язані з кліматом, так і для Африки, де проживає значна частина населення, яке безпосередньо відчуває наслідки зміни клімату. В Африці зміна клімату часто стає причиною міграції людей.

Хоча більшість викладачів журналістики вважають, що тема зміни клімату достатньо представлена в медіа їхніх країн (європейські респонденти частіше погоджувалися з цим, ніж африканські), учасники опитування відзначили, що ця проблема ще недостатньо висвітлюється в журналістській освіті. Лише 35% респондентів повідомили, що їхні навчальні програми включають курси або модулі, присвячені висвітленню змін клімату, тоді як 64% відповіли, що це не так. Ці цифри майже однакові в Європі (64%) та Африці (68%).

Чи достатньою мірою враховується зміна клімату під час підготовки журналістів у вашій країні?

Коли питання висвітлення зміни клімату було включено до навчальних програм, воно частіше зустрічалося на рівні бакалаврату, а не магістратури. У 60% випадків це була частина обов’язкових курсів, а в 40% — факультативних. Частково ці курси мали загальний характер, наприклад, з репортажу чи мовлення, але також включали більш спеціалізовані теми, такі як наукова журналістика, журналістика розвитку або екологічні дослідження. Крім того, ця тема часто викладалася запрошеними лекторами або на спеціальних семінарах.

Перешкоди та причини ігнорування

Серед причин недостатньої інтеграції теми респонденти зазначали відсутність гнучкості в навчальних програмах, недостатню підготовку викладачів та брак ресурсів. Також було зазначено відсутність інтересу з боку медіа та студентів, обмежену політичну свободу та, зрештою, той факт, що зміна клімату є лише однією з кількох важливих тем, які можна було б висвітлювати в журналістській освіті.

Дослідження EJO/AJEN підтверджує попередні висновки д-ра Мерле ван Беркум (2024), яка проводила дослідження в Міському університеті Лондона і зараз працює в Інституті міжнародної журналістики імені Еріха Броста. Її дослідження показують, що браку знань і підготовки є постійною проблемою при висвітленні теми зміни клімату, а також відзначається нестача ресурсів. Журналісти з Нігерії, Південної Африки, Німеччини та США повідомили, що обмеженість ресурсів є значною перешкодою для всебічного висвітлення кліматичних проблем.

Африканські медіа у фокусі: висвітлення COP29 в Уганді

Зустріч COP29 у Баку, що нещодавно завершилася, є прикладом того, наскільки важливою є тема зміни клімату для політики в Африці та Європі. Такі події політичного значення зазвичай не лише викликають пік висвітлення питань зміни клімату (Brüggeman та ін., 2018, с. 22), але й виявляють проблеми, з якими стикаються медіа під час висвітлення цієї теми.

Наприклад, преса Уганди активно висвітлювала конференцію COP29. У двох провідних щоденних газетах (New Vision та Daily Monitor) протягом 12 днів було опубліковано 24 статті. Серед них були новинні матеріали, авторські колонки та листи до редактора. Теми варіювалися від дебатів про кліматичне фінансування до коментарів щодо того, на чому Уганді слід зосередити увагу під час COP29. Газета New Vision, яка належить уряду, навіть запровадила власний ритм висвітлення подій COP29.

Прикметно, що більшість статей (17) надійшли від міжнародних інформаційних агентств, тоді як лише кілька (8) були написані місцевими журналістами. Це може свідчити про те, що редакції в Африці, зокрема в Уганді, не можуть дозволити собі відряджати журналістів на міжнародні заходи, такі як COP29, але також вказує на те, що східноафриканські журналісти намагаються висвітлювати тему зміни клімату (Oliver, 2023). За словами Лідубві та Вамвеа (Lidubwi and Wamwea, 2023), це видно в новинних репортажах, які використовують узагальнені історії та глобальну перспективу замість локального ракурсу. Крім того, журналісти не мають доступу до експертів з питань зміни клімату і, що ще важливіше, їм бракує необхідної підготовки для спеціалізації у висвітленні кліматичних та екологічних проблем на місцевому рівні.

Брак «кліматичної грамотності»: нагальна потреба для особливо вразливих груп населення

Науковий аналіз висвітлення кліматичних питань в Африці підтверджує цю ситуацію. Дослідження показують, що зміна клімату часто висвітлюється неналежно засобами масової інформації та іншими суб’єктами, такими як уряди, неурядові організації, приватний сектор та наука. Африканські журналісти навіть називають екологічну журналістику «полем бідняків», оскільки вона страждає як від браку фінансової підтримки, так і від недооцінки (van Berkum, 2024, с. 169). Ці дефіцити призводять до неадекватного висвітлення подій. Непідготовлені журналісти можуть подавати науково складні теми спотворено. Висвітлення кліматичних питань вимагає не лише базових ресурсів, але й передових «яскравих методів розповіді» (так само), щоб передати складність науки доступним і зрозумілим способом.

Розуміння громадськістю питань зміни клімату залишається відповідно низьким у багатьох країнах. Згідно з дослідженням African Climate Wire (травень 2024 року), рівень грамотності щодо зміни клімату в 33 африканських країнах становить від 23% до 66%. Особливо вразливі групи, такі як бідні верстви населення та жінки, мають найнижчий рівень кліматичної грамотності. Доктор Енох Сітхоле, виконавчий директор Інституту комунікації з питань зміни клімату в Південній Африці, зазначає: «Комунікація про зміну клімату на континенті дуже низька, тому розуміння громадськості також дуже низьке. Ми маємо приголомшливі дані тут, у Південній Африці: Лише 12% населення можуть легко говорити про зміну клімату, тоді як 52% кажуть, що ніколи не чули про неї», — йдеться в неопублікованому дослідженні Ради з досліджень у галузі гуманітарних наук (HSRC, 2022).

Низький рівень кліматичної грамотності значною мірою пов’язаний з недостатнім висвітленням цієї теми в медіа. Дослідження, такі як робота Сітхоле (2023), показують, що кліматичні репортажі часто фокусуються на катастрофах, конференціях та наукових доповідях, в той час, як місцеві перспективи та повсякденний досвід громад залишаються недостатньо представленими. Висвітлення катастрофічних подій рідко допомагає громадянам у боротьбі зі зміною клімату, оскільки вони зазвичай відбуваються вже після того, як подія сталася. Питання кліматичної політики високого рівня обговорюються здебільшого на міжнародних кліматичних конференціях, а репортажі про наукові аспекти, які складно зрозуміти широкій аудиторії, не викликають значного інтересу серед пересічних громадян. Сітхоле, який також досліджував кліматичні репортажі у своїй докторській дисертації, наголошує: «Журналісти повинні вміти висвітлювати кліматичні історії з погляду місцевих реалій, тому що лише так вони можуть мати сенс для громади. Якщо ми писатимемо про зміну клімату в далеких регіонах, це не матиме резонансу в місцевих громадах». Ось чому часто можна почути, що історії про зміну клімату «погано продаються».

«Якщо ви знаходитесь посеред Африки й постійно повідомляєте про те, що відбувається в Північній Америці чи Європі, це не матиме жодного впливу на людей в Африці».

Європейська конференція з журналістської освіти 2025

В Європі викладачі журналістики активно зосереджуються на інтеграції екологічної журналістики в навчальні програми. Європейська асоціація підготовки журналістів (EJTA) організовує конференцію «Підготовка вчителів 2025», що відбудеться в Римі, де буде обговорюватися це питання. «Екологічна журналістика є важливою, заохочувальною та цінною дисципліною на перетині політики, економіки, науки, природи та культури», — йдеться в оголошенні EJTA щодо приймання заявок, що триває до 10 березня.

Мадридський університет Комплутенсе — один із відомих європейських університетів, що пропонує факультативні модулі з висвітлення питань зміни клімату. Професор Алехандро Коста Ескуредо йде ще далі: «Я вважаю, що екологічна журналістика повинна бути окремим і обов’язковим предметом. Вона точно не повинна бути факультативною. З’являється все більше і більше медіа, які займаються зміною клімату, а для цього потрібно мати відповідні знання». Коста підкреслює, що «обізнаність має бути ключовим елементом» і попереджає, що «наразі (навмисна) дезінформація на цю тему є значною». Професори університету Комплутенсе Дімітріна Семова та Алехандро Коста Ескуредо також зробили свій внесок у розробку творчих інструментів для просування зеленого громадянства за допомогою цифрових мистецьких засобів.

Перспективи журналістської освіти

На запитання, чи варто приділяти більше уваги темі зміни клімату в журналістській освіті, 95% респондентів нашого пілотного дослідження EJO/AJEN відповіли ствердно, і ця думка поділяється представниками обох континентів.

Чи вважаєте ви, що тематику зміни клімату слід більше включати в підготовку журналістів у вашій країні?

Отже, викладачі журналістики в Європі та Африці, схоже, однаково готові інтегрувати цю тему в навчальний процес. Як зазначає Сітхоле, висвітлення зміни клімату є важливим і всепроникним питанням для медіа, та, відповідно, для викладачів журналістики. Більшість з них також потребує додаткового навчання для ефективного викладання цієї теми.

«Тренери повинні постійно вдосконалювати свої знання, зокрема щодо зміни клімату, політики в цій сфері та її взаємозв’язку з іншими важливими аспектами. Зміна клімату вже не лише наукове питання, вона тісно пов’язана з економікою, міграцією, злочинністю та багатьма іншими сферами».

Доктор Нгозі Омоджуніканбі з Університету Порт-Харкорту в Нігерії зазначає, що зусиль освітян може бути недостатньо, особливо в багатьох африканських країнах, де екологічні питання залишаються надзвичайно чутливими. «Для інтеграції теми зміни клімату в програму підготовки журналістів потрібна також політична воля урядів», — наголошує Омоджуніканбі.

Водночас у Нідерландах цей процес уже просувається вперед. Один із респондентів нашого опитування повідомив: «Національний профіль підготовки журналістів у Нідерландах було оновлено у 2023 році. Вперше він містить прямі згадки про знання з екологічних питань, таких як зміна клімату, сталий розвиток та навколишнє середовище. Усі чотири нідерландські школи журналістики зобов’язані інтегрувати ці аспекти в навчальні програми у тій чи іншій формі».

Журналістські школи як у Європі, так і в Африці стикаються зі спільним викликом: інтегрувати викладання теми зміни клімату у свої навчальні програми, щоб забезпечити майбутніх журналістів необхідними навичками для систематичного та сталого висвітлення цієї складної теми.[2] Якщо цього не зробити, зміна клімату залишатиметься малозрозумілою темою для багатьох африканців, навіть попри те, що її наслідки завдають болю і страждань щодня.

Для європейських країн, де кліматичні новини часто подаються в майже апокаліптичному контексті, можливим рішенням могло б стати більш орієнтоване на стратегії стійкості висвітлення. Інститут «Конструктив» щойно запустив проєкт «Конструктивний кліматичний об’єктив», який має на меті доповнити наявні репортажі про клімат, щоб зменшити страх і уникнення кліматичних новин. На своєму сайті інститут зазначає: «Експерти виявили, що репортажі про зміну клімату, які викликають страх, провину та сором, часто не працюють для більшості людей; вони схильні уникати теми або навіть заперечувати її. Журналістика повинна переосмислити підхід до кліматичних питань».

[1] Загалом було отримано 54 відповіді: 28 із них надійшли з 15 різних африканських країн, а 25 – із 16 європейських країн. Це свідчить про те, що обидва континенти були майже однаково представлені в опитуванні. Збір відповідей проводився у вересні та жовтні 2024 року.

[2] Міжнародна підтримка екологічної журналістики в Африці на південь від Сахари має тривалу історію. Ще на початку 2000-х років Шведське агентство з питань міжнародного розвитку (Sida) ініціювало та фінансувало регіональну програму з екологічної журналістики та комунікації у Східній Африці (Jallov & Lwange-Ntale, 2006). У межах цієї програми журналісти з Бурунді, Кенії, Руанди, Танзанії та Уганди отримували стипендії для здобуття післядипломного диплому в Інституті журналістики та комунікації Університету Макерере. Проте, як зазначають Лідубві та Вамвеа (2023), ці програми були занадто широкими, щоб дозволити їх учасникам спеціалізуватися на конкретних темах. До того ж на той час зміна клімату ще не була головною проблемою.

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 9 січня 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook.