Twitter, який нині працює під назвою X, роками залишався епіцентром журналістських дискусій. Він був корисним інструментом, але водночас викликом для професії. Дехто з журналістів уникав його, інші активно цитували й використовували як джерело інформації. Тим часом політики та інші впливові особи навчилися робити власні заяви напряму, позбавляючи журналістів ексклюзивності. Але як самі представники медіа оцінюють роль Twitter у своїй роботі?

Мережа X, як і інші соціальні платформи, надає журналістам швидкий доступ до широкого кола спікерів й можливість безпосереднього спілкування з аудиторією. Водночас вона кидає виклик традиційним журналістським стандартам, піднімаючи нові етичні дилеми. Чи має право журналіст публічно коментувати державні справи? Чи можливо чітко розмежувати особисту думку та професійну позицію? І чи може журналіст, який прагне об’єктивності, дозволити собі реагувати на дописи інших?

Сторожові пси збирають твіти

Традиційні журналістські цінності, зокрема об’єктивність і неупередженість, зазнали серйозного випробування в епоху Twitter. Дослідження Домініка Ласорси (2011), яке охопило 22 000 журналістських твітів, показало, що журналісти часто не розмежовують особисті емоції та професійну діяльність, нерідко порушуючи етичні норми об’єктивності та неупередженості своїх медіа, висловлюючи власні думки.

Водночас Twitter сприяє більшій прозорості: журналісти відкрито діляться деталями своєї роботи, відповідають на запитання підписників і миттєво реагують на критику своїх матеріалів.

За словами Ласорси, вплив платформи змінив журналістську роль: представники приватних медіа дедалі частіше відходять від класичної моделі «сторожових псів», перетворюючись на коментаторів та кураторів новин. Натомість журналісти державних медіа здебільшого зберігають традиційну дистанцію, уникаючи публічного вираження власних думок та емоцій значно більше, ніж їхні колеги з приватного сектору.

Наслідки використання Twitter

Twitter як комунікаційна платформа та джерело інформації може бути корисним інструментом для журналістів, але водночас впливати на їхні професійні судження. Дослідження McGregor & Molyneux (2018) аналізує роль Twitter у процесах гейткіпінгу та рівень довіри журналістів до окремих твітів.

Журналісти, які уникають Twitter у своїй роботі, зазвичай ставляться до нього скептично, недооцінюючи корисність соціальних мереж. Вони часто автоматично відкидають новини, отримані через Twitter, навіть без перевірки. На думку дослідників, це пов’язано з поширеним уявленням про соцмережі як простір, у якому активно діють дезінформатори. Такий досвід формує серед журналістів переконання, що будь-яка інформація з соціальних медіа потребує ретельнішої перевірки.

Натомість журналісти, які регулярно використовують Twitter як джерело новин, ставляться до твітів з довірою, подібною до тієї, що мають до матеріалів агентства AP. «Якщо твіт здається вартим уваги, а журналісти його використовують або ретвітять, це сприяє такій моделі журналістики, де головне — миттєве реагування на події в соцмережах», — зазначають автори дослідження.

Дослідження 2022 року, яке аналізувало редакційні практики використання Twitter у різних типах медіа, підтвердило подібні висновки. Таблоїдні та менш авторитетні видання частіше зверталися до Twitter, зосереджуючись переважно на знаменитостях та особистому житті публічних осіб. Журналісти активно використовували пряму мову та коментарі відомих персон, які, ймовірно, не надали б своїх цитат за інших обставин. Такі публікації часто будувалися навколо твітів, доповнених мінімальним контекстом.

На відміну від цього, державні та серйозні медіа здебільшого використовували Twitter для отримання актуальної інформації з перевірених офіційних джерел. У таких випадках твіти часто ставали першими повідомленнями з місця подій.

Використання соцмереж у журналістиці залишається суперечливим. «З одного боку, вони можуть бути цінним джерелом — наприклад, для історій очевидців або голосів громадян, що сприяє розмаїттю джерел. З іншого боку, соцмережі використовуються для поширення дезінформації, яка легко проникає в журналістську роботу», — зазначає Kapidzic (2022).

Ера Маска

Коли Ілон Маск придбав Twitter і запустив хвилю суперечливих змін, журналісти опинилися перед дилемою. Дослідження Анніни Клаессон (2023), яке аналізує реакцію французьких медіа, показує, що журналісти почали сумніватися у надійності платформи, яка тривалий час була для них ключовим ресурсом. Втім, замість того, щоб повністю відмовитися від Twitter, вони змінили підхід: стали рідше цитувати його, не надавали йому такої ж ваги, як раніше, і намагалися мінімізувати його вплив.

«Зміни, запроваджені Маском, суперечили основним принципам журналістської професії. Вони лише загострили давні сумніви журналістів щодо того, чи дійсно Twitter відповідає їхнім професійним цінностям», — пояснює Клаессон.

Згодом відбулося поступове дистанціювання від Twitter, але не лише через питання власності платформи, як зазначає Bossio (2019). Однією з причин стало вигорання, спричинене постійною присутністю в соцмережах та змішуванням особистого і професійного життя. Іншою — потреба витрачати дедалі більше часу на ведення цифрових профілів та зростання вимог до цифрової грамотності. «Хоча опитані журналісти часто говорили про необхідність відключатися від соціальних мереж у вільний час, жоден із них не заявляв про повний відхід», — підсумовує Боссіо.

Попри це, зміни Маска повернули журналістів до більш традиційного підходу до використання соціальних мереж, змусивши їх бути обережнішими у виборі джерел. Водночас вони не відмовилися від соціальних платформ як інструменту роботи. Навпаки, журналісти стали активніше використовувати альтернативні майданчики, зокрема Instagram. Це демонструє, наскільки глибоко Twitter (нині X) інтегрований у сучасну журналістську практику. Тож, навіть попри суперечливі зміни та етичні сумніви, платформа залишається «необхідним злом», від якого неможливо просто відмовитися.

Цей текст було вперше опубліковано на чеському сайті EJO 12 лютого 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook.