У 2023 році команди EJO зібралися в Берліні, щоб обговорити актуальні виклики, нові стратегії та майбутнє журналістських досліджень.

Вже два десятиліття Європейська обсерваторія журналістики (EJO) висвітлює ключові тенденції у сфері медіа та журналістських досліджень, сприяючи їхньому розвитку в Європі. Завдяки цьому вона стала одним із найстабільніших проєктів, що зміцнюють роль досліджень у медіасфері. З нагоди ювілею засновник EJO Штефан Русс-Моль разом із редакторами згадують, як зароджувалася ідея проєкту, та аналізують, як за ці роки змінилися мережа EJO та медіаландшафти країн-партнерів.

Про EJO

Європейська обсерваторія журналістики (EJO) була заснована у 2004 році Штефаном Русс-Молем спільно з колегами з Університету Лугано (Італія). Перші сайти працювали німецькою, італійською та англійською мовами.

Сьогодні EJO — це децентралізована мережа провідних дослідницьких інститутів по всій Європі. До неї входять, зокрема, Інститут міжнародної журналістики ім. Еріха Броста (Дортмундський технічний університет), Лондонський міський університет, Карлів університет у Празі, Вроцлавський університет, Києво-Могилянська академія та Мадридський університет Комплутенсе.

Платформа наразі підтримує сайти 11 європейськими мовами: німецькою, англійською, італійською, французькою, португальською, іспанською, латиською, польською, чеською, українською та угорською.

Розвиток EJO значною мірою забезпечується підтримкою фонду Presse-Haus NRZ, що базується в Ессені. У перші роки ключовими донорами були також Фонд «Corriere del Ticino», Швейцарський національний фонд та Фонд Роберта Боша.

Нещодавно мережа EJO розширилася завдяки приєднанню Університетського коледжу Вольда (Норвегія) та Інституту комунікаційних досліджень (Північна Македонія). Українська команда відновила свою діяльність після двох років вимушеної перерви, спричиненої російською війною проти України.

Також було створено філію EJO для арабомовного світу — Observatoire du Journalisme Arabe (AJO), яку започаткували колеги з Інституту преси та науки інформації (IPSI) в Тунісі. Видання публікується французькою та арабською мовами.

Окрім цього, EJO активно співпрацює із зовнішніми партнерами, зокрема з Afro-Media Network та різними медіаорганізаціями.

Консорціум EJO реалізував низку масштабних порівняльних досліджень на актуальні теми європейської журналістики, серед яких:

• «Конфлікт в Україні та європейські медіа»: порівняльне дослідження газет у 13 європейських країнах (2020)
• «Мовчазні мігранти, гучна політика, розділені медіа»: висвітлення теми вимушеної міграції у 17 країнах (2020)

Окрім публікацій, EJO — це також платформа спільних порівняльних досліджень. Мережа проводить аналітичні дослідження, організовує конференції та активно залучена до підготовки журналістів в університетах-учасниках.

Йоганна Мак: Яким було бачення EJO на момент його заснування у 2004 році?

Штефан Русс-Моль — засновник EJO та колишній професор журналістики й медіаменеджменту в Università della Svizzera italiana (Лугано). До 2018 року він також співпрацював із виданнями Neue Zürcher Zeitung, Tagesspiegel та галузевими медіа.

Штефан Русс-Моль: На той час наукова журналістика процвітала в німецькомовних країнах, а медіажурналістика перебувала у фазі активного розвитку. Моєю метою було представити результати медіа та журналістських досліджень у доступній, журналістській формі. Я хотів, щоб наша основна аудиторія — журналісти, а також ширша громадськість — могла краще розуміти, що саме можуть запропонувати ці дослідження, як вони пояснюють журналістську діяльність і які інсайти надають щодо медіабізнесу.

Наша мета полягала в тому, щоб розширити сферу наукової журналістики, інтегрувавши дослідження в галузі комунікації та медіа. Ми прагнули працювати не поодинці, а в команді з іншими, переважно молодими дослідниками, які б надалі відповідали за окремі сайти.

Як виникла ідея реалізувати цей проєкт у міжнародному контексті?

Ще під час роботи у Вільному університеті Берліна я був глибоко залучений у розвиток європейської журналістики. Ми створили Журналістський коледж і започаткували програму «Європейські журналістські стипендії». Щороку кілька стипендіатів — досвідчених журналістів з усієї Європи, особливо з її східної частини — отримували можливість провести рік у Берліні, здобуваючи нові знання, оновлюючи сили та працюючи над власними дослідницькими проєктами. Ця програма була натхнена американськими моделями, які існували в Гарварді, Стенфорді та ще 34 університетах.

Згодом, коли я переїхав до Італійської вищої школи, постало питання: що можна створити в маленькому, щойно заснованому університеті в Лугано, що знаходиться в глибині швейцарської провінції? Берлінська стипендіальна модель тут не спрацювала б — для цього потрібно було велике місто.

Однак Лугано, як багатомовна частина Швейцарії, виявився ідеальним місцем для спостереження за європейською журналістикою. Логічно було зосередитися на медіадослідженнях. Так і народилася Європейська обсерваторія журналістики (EJO) — спочатку в трьох мовних версіях: німецькою, англійською та італійською. Згодом нам вдалося залучити більше фінансування, що дало змогу розширити кількість мовних версій.

Не думаю, що всі журналісти настільки добре володіють англійською мовою і мають достатньо вільного часу, щоб проводити дослідження та працювати у своїй професії англійською в міжнародному контексті. Саме тому наша ідея полягала в тому, щоб адаптувати чинні журналістські дослідження до журналістської термінології та перекладати їх різними європейськими мовами.

На той час не існувало програмного забезпечення для перекладу, подібного до сучасних інструментів, тому ми вирішили залучити докторантів із журналістським досвідом для кожної мовної версії.

Мережа існує вже 20 років, частково з первісною командою, частково з новими редакторами, і досі продовжує розвиватися. Як ви оцінюєте еволюцію EJO за цей час?

Я просто в захваті від того, що EJO все ще існує. І, чесно кажучи, трохи пишаюся цим, як один із його засновників.

Звичайно, проєкт довелося адаптувати до кардинально змінених умов. Коли ми починали, як я вже казав, це був розквіт наукової журналістики та зародження медіажурналістики. Однак дуже швидко вона почала занепадати. Влада охоче критикувала інших, але не хотіла опинятися під об’єктивом журналістських розслідувань. Думаю, саме це стало основною причиною того, що медіажурналістика не змогла закріпитися.

Подальші зміни, спричинені соціальними мережами, а також вплив Facebook і Google, які зруйнували рекламні доходи традиційних медіа, — нічого з цього неможливо було передбачити на початку 2000-х. Але світ змінюється, і щоб вижити, потрібно адаптуватися. І я думаю, що вам це вдалося зробити досить добре.

Команди EJO регулярно зустрічалися особисто на щорічних зустрічах.

Протягом 20 років EJO була свідком і спостерігала за змінами в медіаландшафті. Які основні моменти чи аспекти цих змін є особливо важливими?

Найважливішою зміною, безумовно, є повне погіршення фінансової бази журналістики. Це стосується всієї галузі, і, звичайно, зокрема наукової та медійної журналістики. В журналістиці існує панівна думка, що найбільш важливою є політична журналістика, потім іде спортивна журналістика, а решта тем займає другорядне місце. Але реальні пріоритети читачів і користувачів медіа можуть бути зовсім іншими.

Якщо поглянути на роль науки в нашому повсякденному житті, поряд з впливом медіа, то стає очевидно, що наука є не менш важливою, ніж політичні репортажі, а, безумовно, більш важливою за спортивні. Однак у журналістиці іноді здається, що навіть думати в такому напрямку — це велика рідкість. Я часом дивуюсь, наскільки безкритично приймається теперішня система, навіть коли вона має серйозні недоліки.

Що це за недоліки?

Нещодавно я намагався звести все до двох ключових термінів. Перший — це економія уваги, що гарантує, що теми, які можуть привабити кліки чи налякати людей, займають центральне місце, тоді як інші важливі питання часто відходять на другий план. Одним з яскравих прикладів цього стало повідомлення про коронавірус.

Другим важливим терміном, який має вирішальне значення в політичній сфері, є боротьба за культурну гегемонію. Ця боротьба вже давно набрала форми, які не сприяють розвитку журналістики. Вона точиться не тільки між традиційними політичними партіями, такими як СДПН, «Зелені», «Ліві» та ХДС/ХСС, а тепер також між новими силами, як BSW та AFD. Однак ця боротьба відбувається і всередині редакцій, де часто є надлишок журналістів-активістів. Вони вважають, що знають, куди має рухатися суспільство, замість того щоб сприймати громадян як незалежних мислителів, яким потрібно просто надавати точну, неперекручену інформацію, щоб вони могли самостійно сформувати власне судження.

На мою думку, коридор, у якому сьогодні працює основна журналістика в Німеччині, став набагато вужчим. Це не сприяє демократії, і тому популістські партії, такі як AfD та альянс Сари Вагенкнехт, отримують велику підтримку. У багатьох людей виникає відчуття, що вони отримують однобоку інформацію від основних медіа, зокрема від суспільного мовлення.

Чи були якісь несподівані висновки, зроблені в результаті співпраці, які відрізнялися від очікуваних або розвивалися інакше, ніж передбачалося раніше?

Озираючись назад, я помітив, що недооцінив наскільки різними є журналістські та наукові культури в різних країнах. Однак, можливо, це і є однією з сильних сторін Європи — її здатність об’єднувати так багато різних традицій і підходів. Проте окремі вебсайти часто зосереджуються більше на своєму національному контексті, ніж на взаємному обміні контентом, як це було задумано спочатку. Це стосується не тільки медіадосліджень, а й ширшої проблеми, що полягає в тому, що журналісти часто зациклені на своїй національній мові. Якщо ж і відбувається міжнародний обмін, то він обмежується англосаксонським мовним простором. І навіть тоді доступ до інформації часто обмежений: читають кілька загальновідомих джерел, як, наприклад, «The Economist», але рідко можна знайти журналістів, які регулярно моніторять іспанську чи французьку пресу або уважно слідкують за італійськими сайтами.

EJO Польща

Міхал Кусь разом з Адамом Шинолем редагує польський сайт EJO, що базується у Вроцлавському університеті.

20 років EJO — це, безумовно, ідеальна можливість поглянути на розвиток нашої мережі та розвиток медіа в усьому світі, з національної, польської перспективи. Польські медіа не лише стикаються з викликами диджиталізації та розвитку онлайн-медіа, але також стають платформою, а в деяких випадках й акторами процесів, пов’язаних з поглибленням суспільно-політичної поляризації країни з усіма її (переважно несприятливими) проявами.

У межах консорціуму EJO ми прагнули допомогти нашим колегам з академічних кіл та з-за кордону краще зрозуміти ці процеси, зокрема, з огляду на специфіку польського контексту, а також побачити ці явища в ширшій міжнародній перспективі. На мою думку, це підтверджує актуальність нашого спільного проєкту. Особливим задоволенням для команди EJO Poland було те, що нам вдалося залучити великі медіа, які формують громадську думку в окремих країнах, а також міжнародні медіа, що мають широке охоплення, та їхню аудиторію.

Ми також дуже раді, що співпраця в межах EJO виходить за рамки публікацій на наших вебсайтах та обміну контентом, а також переростає у наукову співпрацю, що включає спільні проєкти та публікації в авторитетних видавництвах та наукових журналах.

EJO у франкомовній Швейцарії

Сесіль Детраз — редакторка франкомовного сайту EJO, яким керує Аннік Дюб’є.

З 2017 року Академія журналістики та медіа Університету Невшателя публікує сотні статей, що дають глибокий огляд медіапроблем у франкомовному світі. Ще сім років тому наші автори досліджували цифрові алгоритми та роль GAFAS у медіапейзажі. Закриття друкованої газети Le Matin у 2018 році стало яскравим прикладом труднощів, з якими стикається преса у Швейцарії. Ці події нагадують сучасну ситуацію, коли швейцарська преса все ще переживає хвилі скорочень і концентрації медіа.

У 2019 році ми звертали увагу на проблему дезінформації та фейкових новин, а також на спад довіри до журналістів у всьому світі. У 2020 році криза у сфері охорони здоров’я, спричинена Covid-19, принесла нову хвилю дезінформації, яка ще раз підкреслила важливість якісної журналістики.

2019-2021 роки стали періодом значних інновацій у швейцарських та франкомовних медіа. Редакції активно впроваджують інформаційні бюлетені, з’являється нове онлайн-медіа heidi.news, журналісти починають інвестувати у Twitch для залучення нової аудиторії, а подкасти, які вже стали популярними в інших країнах, швидко набирають популярності та у франкомовній Швейцарії.

Питання автоматизованої журналістики вперше з’явилося на нашому сайті у 2021 році, а через три роки перетворилося на одну з головних тем. Паралельно з цими змінами у 2022 році в Україні розпочалась війна, що спонукала мережу EJO переосмислити практику воєнної журналістики.

Протягом 20 років EJO невпинно висвітлює та аналізує виклики, з якими стикається журналістика сьогодні. Хоча деякі з цих викликів не є обнадійливими, мережа завжди шукає можливі рішення через спільні роздуми дослідників та практиків.

«З повагою, експерти»: глибинні відеоінтерв’ю для кращого розуміння змін у сучасній журналістиці

У 2018 році франкомовна EJO розпочала експеримент з відеоінтерв’ю з професіоналами журналістики. Перше інтерв’ю було проведено в Нью-Йорку з американським журналістом Тедом Коновером, який поділився своїм досвідом, зокрема в репортажах занурення, а також обговорив етичні дилеми та вплив сторітелінгу на журналістський ландшафт. Він наголосив на важливості прозорості журналістів у своїх методах роботи.

За ці роки в проєкті взяли участь десятки дослідників і журналістів, які розповіли про виклики сучасної журналістики, а також про чинні в медіа ініціативи для їх подолання. Особливу увагу ми приділили серії інтерв’ю про штучний інтелект, де три керівники найбільших французьких редакцій — Le Monde, l’Agence France Presse та franceinfo — діляться досвідом інтеграції цих інструментів у свою повсякденну роботу, а також розглядають етичні та професійні проблеми, які з’являються в процесі їх використання.

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 18 лютого 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.