Borodianka, Kyiv region, Ukraine (april 2022). Photo source: Pexels [https://www.pexels.com/uk-ua/photo/11734710/]

Унікальність російсько-української війни як дослідницького об’єкта полягає в можливості вивчення того, як різні медіа візуально інтерпретують повномасштабний європейський конфлікт XXI століття. Порівняльний аналіз зображень, опублікованих впливовими виданнями протягом першого року війни розкриває глибинні відмінності у представленні конфлікту різними медіа, що безпосередньо впливає на формування глобального сприйняття цієї війни. 

Візуальне обрамлення війни

Нещодавнє дослідження американо-української команди науковців застосувало кількісний контент-аналіз новинних зображень, пов’язаних із російським вторгненням в Україну 2022 року, зібраних із чотирьох провідних медіавидань: Guardian (Велика Британія), New York Times (США), lenta.ru (Росія) та Українська правда (Україна). Статті, опубліковані протягом першого року повномасштабного вторгнення (23 січня 2022 р. – 23 січня 2023 р.), відбирались за допомогою методів систематичної вибірки, що дало змогу сформувати придатний для аналізу масив із 446 статей.

Два підготовлені кодувальники незалежно кодували зображення та супровідні підписи, дотримуючись детального кодифікатора, розробленого для фіксації денотативних (що зображено) та конотативних (символічні значення) візуальних фреймів, пов’язаних із географічним розташуванням, домінантними суб’єктами/об’єктами, патріотизмом та людськими стражданнями. Надійність між кодувальниками була високою (альфа Кріппендорфа у діапазоні від 0,75 до 1,00), що забезпечило узгодженість кодування. Для виявлення значущих відмінностей у візуальних фреймах між медіавиданнями застосовувались статистичні аналізи, включаючи апостеріорні тести хі-квадрат із поправками Бонферроні.

Перше дослідницьке питання вивчало денотативні візуальні фрейми, зосереджуючись на фактичних суб’єктах та об’єктах, показаних на зображеннях.

Аналіз виявив сильне узгодження між західними (США та Велика Британія) та українськими медіапорядками денними, які зображували конфлікт як війну, що насамперед стосується українського народу, з помітним висвітленням українських цивільних та військових. Навпаки, у західних медіа майже не було російських військових чи політиків, що ефективно представляло війну як конфлікт, зосереджений на українських стражданнях, з мінімальним візуальним представленням російської сторони.

Щодо географічного обрамлення, зображення переважно розміщували конфлікт у контексті конкретної країни в українських та західних медіа, підкреслюючи локальні наслідки. Натомість російські медіа іноді розширювали обрамлення до регіонального чи глобального контексту, хоча їхні візуальні наративи значно відрізнялися у зображенні дійових осіб та подій. Ця відмінність підкреслює різні геополітичні перспективи та порядки денні, що впливають на візуальне висвітлення в різних регіонах.

З погляду патріотизму, візуальні елементи, що імпліцитно чи експліцитно сприяють національній гордості та підтримці військових зусиль, були суттєво представлені в усіх виданнях, але з різними виразами. Українські та західні медіа підкреслювали символи українського опору та героїзму, сприяючи солідарності з Україною. Однак російські медіа обрамляли патріотизм навколо державних наративів, що виправдовують вторгнення, часто зосереджуючись на політичних лідерах та військових операціях, передаючи очищене та узгоджене з урядом зображення.

Нарешті, фрейм людських страждань та руйнувань був менш панівним в українських та російських медіа, які натомість надавали перевагу зображенням політичних лідерів та героїчним репрезентаціям конфлікту.

Західні медіа включали більше зображень страждань цивільного населення та руйнувань війни, тим самим підкреслюючи гуманітарні наслідки війни.

Ці відмінності свідчать про різноманітні редакційні рішення, сформовані політичними, культурними та пропагандистськими міркуваннями, які впливають на те, як глобальна аудиторія сприймає конфлікт та визначає відповідальність.

Як медіа формують наше сприйняття

Вивчаючи тисячі зображень провідних світових видань, науковці викрили приголомшливу картину того, як одна й та сама війна постає в абсолютно різних візуальних вимірах залежно від того, хто її показує. Західні медіа та Українська правда створюють спільну візуальну розповідь, яка ставить у центр уваги український народ — як військових, так і цивільних. Вони малюють історію опору, стійкості та національної єдності перед обличчям агресії. Російські ж зображення ніби існують у паралельній реальності, де головними героями виступають політичні лідери, а сама операція постає як необхідний та виправданий крок.

Особливо вражає контраст у подачі людських страждань. Коли New York Times та Guardian наважуються показувати жахливі наслідки обстрілів й людський біль, більшість українських та російських медіа часто «героїзують» війну, фокусуючись на політиках та патріотичних символах.

Це створює своєрідну «стерильну» картину конфлікту, де справжня ціна війни залишається за кадром.

Така різниця у підходах не просто відображає журналістські традиції — вона активно формує світогляд мільйонів читачів по всьому світу, визначаючи, хто в їхніх очах постає героєм, а хто — агресором. Ці візуальні наративи впливають на міжнародну підтримку, дипломатичні рішення та навіть готовність суспільств до тривалого протистояння.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Pexels.

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.