У цифрову добу великі технологічні гравці дедалі активніше проникають у сферу традиційних медіа та впливають на американський політичний ландшафт. Серед таких постатей — генеральний директор Coinbase Браян Армстронг, засновник Meta Марк Цукерберг, бізнесмен Річард Уйхляйн (Uline), а також Джефф Безос — засновник Amazon і власник The Washington Post з 2013 року.

Коли Безос придбав The Washington Post за 250 мільйонів доларів, це стало несподіванкою: на той момент видання перебувало у фінансовій скруті, а його тираж і доходи стрімко знижувалися. Проте Безос побачив у газеті не лише спадок минулого, а й недооцінений ресурс майбутнього. Хоч сума покупки була відносно невеликою — особливо в порівнянні з ціною The Wall Street Journal — вона втілювала його стратегічне, довгострокове бачення.

Джефф Безос не просто інвестував у The Washington Post — він докорінно трансформував її, зробивши ставку на технології. Одним із найяскравіших прикладів цієї трансформації стала розробка Arc Publishing — системи керування цифровим контентом. Спершу вона використовувалася виключно всередині редакції, проте згодом стала окремим комерційним продуктом, який почали продавати компаніям поза межами медіаіндустрії. У такий спосіб The Washington Post перетворилася не лише на інформаційне видання, а й на технологічну платформу, що розширила свої джерела прибутку (Cao, 2019).

При цьому Безос — не виняток. Інші технологічні магнати також активно проникають у медіасектор. Компанії на кшталт Google та Facebook радикально змінили спосіб споживання новин, а придбання відомих медіаплатформ технологічними підприємцями символізує глибокі зрушення у структурі традиційної медіаіндустрії.

Порятунок чи стратегічний контроль над інформацією?

До придбання The Washington Post Джеффом Безосом у 2013 році видання перебувало у глибокій кризі. У 2012 році його операційні збитки сягнули 100 мільйонів доларів, а друкований тираж стрімко зменшувався на тлі конкуренції з цифровими медіа. Газета стояла на межі втрати своєї життєздатності. Втім, після придбання Безос інвестував значні ресурси в цифрову інфраструктуру. Це дало змогу не лише стабілізувати фінансову ситуацію, а й кардинально змінити траєкторію розвитку видання. Відбулося зростання цифрової підписки, а також розширення глобальної читацької аудиторії. The Washington Post повернула собі статус одного з найвпливовіших медіа у США — особливо в контексті політичної журналістики.

Виборчі мапи та дослідження медіаспоживання свідчать: The Washington Post та The New York Times мають значну підтримку серед прогресивної, урбаністичної аудиторії. Натомість Fox News тяжіє до консервативних поглядів. Це розмежування вказує на глибшу динаміку — те, як медіа можуть впливати на формування громадської думки, особливо в періоди політичної напруги, як-от під час виборів.

Диджиталізація, зростання соціальних мереж, нові форми споживання інформації та боротьба за контроль над інформаційними потоками — усе це стало не загрозою, а можливістю для нової хвилі інвесторів. Там, де інші бачили лише втрати, технологічні магнати розгледіли простір для впливу і трансформації. Історія з придбанням The Washington Post Джеффом Безосом — яскравий приклад того, як великі технології змінюють не лише медіаландшафт, а й самі правила гри у суспільстві.

Безос заявив, що не втручається безпосередньо в редакційні рішення, але власність є найпотужнішим фільтром. В останні десятиліття медіа пройшли через процес дедалі більшої концентрації, зумовлений динамікою ринку та державною політикою, спрямованою на дерегуляцію. Ця тенденція призвела до значного накопичення капіталу та контролю, посиленого відсутністю конкуренції в медіасекторі, що розширило простір для маневру великих компаній, які їх фінансують. Дослідження не лише оновлює п’ять фільтрів і наближає їх до сучасного контексту, але й пропонує нові елементи для врахування, такі як вплив журналістів та аудиторії, а також включає нові фільтри, запропоновані іншими авторами, такі як технології та прямий вплив еліти.

Завдяки своїй орієнтації на технології Безос перетворив газету на центр інновацій. Однак це також порушило питання про контроль над інформацією та вплив корпоративних інтересів. Купівля медіа такими технологічними магнатами, як Безос, ілюструє те, як еліти адаптують медіа та дискурсивну екосистему відповідно до своїх інтересів у цифрову епоху. Таким чином, панівна ідеологія залишається гнучкою і постійно пристосовується до потреб тих, хто концентрує владу.

Хомський у цифрову епоху

У класичній праці «Виробництво згоди» (1988) Едвард Герман та Ноам Хомський виклали модель пропаганди, яка пояснює, як медіа діють як механізми обслуговування інтересів еліт. Вони виділили п’ять ключових фільтрів: структура власності, тиск рекламодавців, вплив медіаеліти, рамки допустимого дискурсу та конструювання спільного ворога. Хоча минуло понад три десятиліття, ця модель не втратила актуальності. Ба більше, сучасні дослідження — зокрема аналіз Нурії Альмірон (Almirón, 2008) — демонструють, як ці фільтри трансформуються в умовах цифрової доби. 

Безос стверджує, що не втручається безпосередньо в редакційну політику The Washington Post. Проте саме власність на медіа — один із найпотужніших фільтрів у моделі пропаганди Германна і Хомського. За останні десятиліття медіасфера пережила хвилю концентрації, спричинену як ринковими процесами, так і державною політикою дерегуляції. Це призвело до зростання фінансової та політичної влади окремих гравців, а також до зменшення конкуренції, що розширило поле для впливу з боку великих корпорацій.

Орієнтуючись на цифрові технології та інновації, Безос перетворив The Washington Post на медіакомпанію нового типу. Водночас це породжує ключові питання про контроль над інформацією та вплив корпоративних інтересів. Купівля медіа технологічними мільярдерами — такими як Безос — показує, як еліти адаптують не лише бізнес-моделі, а й саму дискурсивну екосистему до власних стратегічних інтересів. У результаті домінантна ідеологія залишається не фіксованою, а гнучкою — вона трансформується разом з носіями влади, пристосовуючись до нових умов цифрової доби.

Цей текст було вперше опубліковано на іспанському сайті EJO 30 квітня 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Джефф Безос, зображення 2019 року, Патрік Семанскі (AP/LaPresse), взято з з El País.

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.