Трейлер до антиісламського фільму “Невинність мусульман” спровокував хвилю обурення у мусульманському світі і привернув увагу медіа. У нещодавньому дослідженні було з’ясовано, чи могло неповне і неточне висвітлення у ЗМІ підігрівати інтерес до цієї історії і стати причиною загострення насильства.

У звіті “Мережі етичної журналістики” (Ethical Journalism Network) (міжнародна організація, яку підтримує Міжнародна мережа редакторів (Global Editors Network), опублікованому спільно з ЮНЕСКО, зазначається, що висвітлення історії з фільмом було занадто поляризованим. Автори звіту зробили такий висновок: “В історії з фільмом “Невинність мусульман” редакторські помилки, хоч і ненавмисно, проте сприяли укріпленню стереотипів і непорозуміння”.

Автори звіту дійшли такого висновку, провівши інтерв’ю з журналістами та іншими спеціалістами, які працюють у медіа в США, Великобританії, Пакистані і Туреччині.

У звіті зазначається, що друковані видання, телебачення і радіо поширювали неповну, необґрунтовану і часом неточну інформацію про історію з кінострічкою. Справжні причини жорстоких протестів у багатьох ісламських країнах не були проаналізовані, а помірковані актори, які закликали до проведення мирних протестів і діалогу між опонентами, не отримали належної уваги з боку медіа. Автори звіту вважають, що саме помірковані голоси уособлюють загальну громадську думку у Єгипті і багатьох інших ісламських країнах.

У чотирнадцятихвилинному відео, що викликало протести 11 вересня 2012 року, показують молодого хлопця, який разом з товаришами подорожує пустелею. Дорогою вони вчиняють жорстокі злочини. У відео можна почути багато сексистських коментарів, які герої фільму безвідповідально виправдовують ісламськими поглядами. Відео було знято з невеликим бюджетом. Актори, які знялись у фільмі, стверджують, що спочатку фільм носив назву “Пустельний воїн”. Вони також розповідають, що під час монтажу продюсер кардинально змінив задум кінострічки у тій частині, що стосувалась ісламу і пророка Мухамеда.

Дубльований фільм, з’явившись в арабських країнах, викликав обурення мусульманських спільнот в Єгипті, Лівії, Пакистані та інших країнах Близького Сходу. Після виходу кінострічки американський посол Джон Крістофер Стівенс (John Christopher Stevens) та ще троє співробітників посольства США були вбиті у місті Бенгаза (Лівія). Вбивство чотирьох працівників посольства було розцінено як терористичний акт. Ісламське духовенство видали фетви проти продюсера та всіх учасників кінострічки. Міністр залізничного транспорту Пакистану Гулам Ахмад Білур (Ghulam Ahmad Bilour) пообіцяв щедру винагороду тому, хто передасть продюсера урядові Пакистану.

Автори звіту розкритикували спосіб, у який іноземні медіа висвітлювали екстремістську реакцію мусульман на фільм. Дослідники вважають, що ЗМІ спровокували загострення протистояння між мусульманами та іншими релігійними групами. Іноземні журналісти або навмисно розповсюджували неправдиву і необґрунтовану інформацію, або ж не публікували повних збалансованих матеріалів.

12 вересня “Associated Press” після інтерв’ю з продюсером фільму Марком Бесселі Юсефом (Mark Basseley Youssef), раніше відомим як Накула Бесселі Накула (Nakoula Basseley Nakoula), помилково повідомили, що фільм профінансували сто єврейських інвесторів, які витратили загалом 5 мільйонів доларів. Більше того, в інтерв’ю “AP” автор кінострічки представився вигаданим єврейським іменем Сема Бісайла (Sam Becile). Міжнародна новинна агенція виклала інтерв’ю у мережу. Лише через два дні журналісти “AP” повідомили про помилку і вибачились за те, що вона могла спровокувати релігійне протистояння.

Автори звіту наголосили на тому, що американські ЗМІ не повідомили про вигадане ім’я продюсера кінострічки і про те, що насправді він не є євреєм, а проживає у США. Вони також не повідомили про справжні мотиви автора фільму. Натомість, американські журналісти зосередили увагу на жорстокій реакції мусульман, описуючи демонстрації та загострення ситуації як бунти, які охопили значну частину населення, хоча насправді у найбільшій демонстрації у 16-мільйонному Каїрі взяли участь всього 3 тисячі жителів. Організація “Чесніть і точність у репортерстві” (The Fairness and Accuracy in Reporting) звинуватила журналістку видання “Newsweek” Айану Хірсі Алі (Ayaan Hirsi Ali) у пропаганді власних стереотипних поглядів на іслам. “Мусульманські чоловіки та жінки (насправді значна кількість жінок), які активно чи пасивно підтримали ідею покарання богохульників, не є маргінальною групою населення. Навпаки, вони є обличчям сучасного ісламського світу”, – написала журналістка.

Автори звіту також стверджували, що американські ЗМІ приділили забагато уваги екстремістським поглядам, яких дотримується нечисельна група мусульман. Наприклад, американський мовник “CNN” подав пропозицію винагороди з боку пакистанського міністра як офіційну заяву адміністрації, у той час як насправді уряд Пакистану одразу зазначив, що не має нічого спільного із висунутою пропозицією.

Деякі ЗМІ намагались пролити світло на історію. Тут можна виділити мережу громадського мовлення “NPR” та новинну агенцію “Bloomberg”. Журналісти “NPR 1” спробували оцінити роль медіа у розпалюванні протистояння. Журналісти “Bloomberg” провели контекстний аналіз додаткових причин, які могли спровокували сплеск жорстокості на Близькому Сході. Серед потенційних причин – збільшення рівня недовіри до американської адміністрації після того, як кілька жителів Пакистану та Афганістану були поранені під час серії атак, проведених безпілотними літальними апаратами.

Деякі британські журналісти зазначили, що їм було важко готувати якісні матеріали, коли необхідно було додатково опрацьовувати коментарі онлайн користувачів і з’ясовувати роль кінострічки, яка поширювалась у соціальних мережах. Журналіст “The Guardian” Кріс Елліот (Chris Elliot) зазначив: “Важко не писати про те, що всі обговорюють, як наприклад, про випадок з можливою хімічною атакою на Сирію”. “Одна з проблем… полягає у тому, що (редактори) не мають сміливості заявити, що видання не повідомлятиме про історію, доки не проведе розслідування і не перевірить всі факти”, – продовжив журналіст.

Журналісти стояли перед важким вибором: повідомляти неперевірені дані або ж взагалі не повідомляти про історію, ризикуючи втратити аудиторію у соціальних мережах, яку важко контролювати. Опитування, проведене “The Guardian” одразу після того, як розгорілась історія навколо фільму “Невинність мусульман”, вказує на важливість витриманого і збалансованого висвітлення. Згідно з результатами опитування 43% респондентів погодились із наступною тезою: “Між мусульманськими і західними країнами існує глибинний конфлікт”, тоді як 41% респондентів вважають, що “мусульманські і західні країни можуть жити мирно пліч-о-пліч”. Автори звіту “Мережі етичної журналістики” переконані, що відносини між мусульманською та західною спільнотами погіршились після історії з фільмом.

Британські ЗМІ і “BBC” зокрема визнали, що у багатьох випадках медіа стали причиною погіршення ситуації з протестами проти фільму. Британські журналісти вказували переважно на некоректне висвітлення в арабських і близькосхідних медіа, а не у власних виданнях. Автори дослідження критично поставились до обмеженого самоаналізу, виявленого серед британських журналістів, проте дослідники погодились із загальним висновком “BBC”. Наприклад, на перших шпальтах пакистанської газети, яка виходить мовою урду, було опубліковано фотографії агресивних демонстрантів. Експерти вважають, що пакистанські газети використали зображення, щоб показати, що жителі Пакистану виступатимуть проти наклепу з боку західного світу і не підкорятимуться контролю США.

Турецькі ЗМІ також винні у розпалюванні ажіотажу навколо історії. У журналістських матеріалах була відсутня критика реакції на ситуацію з боку уряду, хоча він пропонував запровадити міжнародні норми, які б забороняли богохульство. Доган Тілік (Doğan Tiliç), журналіст і професор з близькосхідних медіа і комунікацій у Технічному університеті Анкари (Туреччина), зазначив, що турецькі ЗМІ висвітлюють одну з трьох позицій: або уряду, або власників медіа, або громадськості. За словами Фарука Білдірікі (Faruk Bildirici), омбудсмана турецького видання “Hürriyet”, у турецьких ЗМІ релігійні питання, якими займається уряд, взагалі не обговорюються. “Щодня у мусульманських країнах стає дедалі важче говорити про іслам, оскільки будь-які матеріали про релігію сприймаються як критика. З кожним днем Туреччина рухається у напрямку від секуляризації”, – зазначив омбудсман. Турецькі ЗМІ писатимуть про ксенофобську пропаганду з релігійних мотивів, доки журналістські матеріали не міститимуть критики на адресу уряду.

На думку авторів дослідження, висвітлення ксенофобії у західних, арабських і близькосхідних ЗМІ може бути каталізатором конфліктів. Дослідники пропонують створити міжнародну базу, яка міститиме вислови, що розпалюють ворожнечу, а також редакторські настанови про те, як уникнути використання і поширення мови ворожнечі.

Члени “Мережі етичної журналістики” також пропонують заснувати орган, який аналізуватиме висвітлення етичних і чутливих тем у ЗМІ таких ключових держав, як США і Великобританія. Звіти цього органу повинні містити приклади вдалого і невдалого висвітлення чутливих тем. Журналісти зможуть використовувати їх як рекомендації у своїй роботі.

Автори дослідження радять міжнародним виданням інвестувати більше часу, коштів і людських ресурсів у дослідження і комунікацію, а також в аналіз потенційного впливу журналістських матеріалів. Вони вважають, що мають бути правила, за якими перевірятиметься, чи не спровокує опублікований матеріал сплеск жорстокості серед громадськості. Якщо дотримуватись цих правил, новинний порядок денний більше не створюватиметься за рахунок уваги до екстремістських меншин.

Переклад з англійської мови статті “The Innocence of the Media? Media and Political Violence”

Право на зображення належить: Marco Hazard / Flickr CC