Медіа є потужним інструментом у будь-якій війні, і війна в Україні не є винятком. Інформаційна боротьба стала невіднятною частиною сучасних конфліктів, і саме через медіа можна впливати на громадську думку, мобілізувати населення та викривати дезінформацію. Тому медіа сьогодні відіграють ключову роль у забезпеченні національної безпеки та підтримці демократичних цінностей. З початком повномасштабного вторгнення Росії це значення українських медіа стало ще більш очевидним. Однією з основних форм їхньої підтримки стала грантова допомога від міжнародних донорських організацій. 18 травня на Lviv Media Forum було презентовано дослідження «Донорське поле підтримки медіа в Україні».
Грантова допомога не є новим явищем для українських медіа. Міжнародні організації почали підтримувати українські медіа ще у 1990-х роках. Завдяки їхній допомозі вдалося розвинути якісні незалежні журналістські проєкти та утвердити професійні та етичні стандарти у галузі. Після Революції Гідності, завдяки донорській підтримці, в Україні з’явилося багато нових медіапроєктів, а також успішно відбулася реформа державного телебачення і радіо. Однак з початком вторгнення кількість таких програм різко зросла. Це пояснюється не тільки важливістю медіа для демократичного суспільства, а і їхньою роллю у протидії пропаганді та дезінформації з боку агресора. Як зазначила голова дослідницького відділу ГО Львівський медіафорум Ольга Білоусенко під час презентації дослідження: «Медіа є основою демократії, і підтримувати їх в умовах війни є однією з перших необхідностей».
Дослідження, втілене за фінансової підтримки International Media Support, системно вивчає донорську підтримку медіа в Україні. Команда дослідників визначила 130 медіа різних типів, які отримують грантову допомогу, і сотню донорських організацій, які підтримують українські медіа і журналістів; проанкетувала 62 медіа і 28 донорських організацій; провела три фокус-групи та десять глибинних інтерв’ю. Дослідження відбувалось у три етапи з жовтня 2023 по лютий 2024 року. Серед організацій, які надавали допомогу учасникам опитування, були: Internews Ukraine, Міжнародний фонд Відродження, European Endowment for Democracy, Media Development Foundation, Львівський медіафорум, Інститут масової інформації, Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), USAID, Українська асоціація медіабізнесу.
Чому медіа потребують грантів
Найпоширеніші причини, чому медіа шукають грантову підтримку, є доволі гострими та різноманітними. Основна проблема – це різке зниження або навіть повна відсутність доходів від реклами. Нестабільна економічна ситуація змушує редакції шукати нові джерела фінансування, щоб забезпечити зарплати, придбати необхідну техніку, покрити офісні витрати та оплатити послуги. Додатково, деякі медіа прагнуть відокремитись від місцевих органів влади та бізнесу, а також мають на меті запуск нових проєктів. Війна теж внесла свої корективи — деякі редакції втратили все своє майно.
Хоча серед причин звернень за грантами можна почути і про скруту, і про бажання розвитку, найчастіше це необхідність задовольнити базові потреби та компенсувати втрачений дохід. Виживання медіа в цих умовах стає справжнім викликом, який вони намагаються подолати за допомогою донорської підтримки.
Грантове фінансування українських медіа значно збільшилося з початку повномасштабної війни. Редакції, які раніше не мали досвіду роботи з грантами, стали отримувачами цієї допомоги. У 2022–2023 роках головним завданням донорів було гарантувати виживання українських медіа. Однак у 2023 році донорські організації почали більш вибірково надавати допомогу, віддаючи перевагу проєктному, а не інституційному фінансуванню.
Прогнози донорів свідчать про те, що обсяг фінансової підтримки медіа в Україні в найближчі роки залишатиметься незмінним або трохи зменшиться. Водночас запити медіа на фінансову підтримку не зменшуватимуться і, ймовірно, зростатимуть. За даними опитувань, 87% медіа гранти допомогли розв’язати серйозні проблеми.
Разом із тим, медіа мають бути більш активними в пошуку донорів. «Медіа часто потрібні не тільки гроші, а і якісь інструменти, наприклад, машина. І під це важко отримати донорське фінансування. 96% опитаних медіа змінили щось у своїй роботі внаслідок або в процесі взаємодії з донорами», — пояснила Білоусенко. Команда дослідників також рекомендує медіа урізноманітнювати джерела свого фінансування, виробити гнучку й життєздатну бізнес-модель та бути проактивними в комунікації з донорами.
Тонкощі фандрейзингу
«Дуже важливим для нас було зрозуміти як саме медіа дізнаються про можливості грантової підтримки. Є велика кількість донорських організацій, і в них є навіть open call, але медіа про це можуть не знати», — пояснила Ольга Білоусенко. Як виявилось, медіа недостатньо активно шукають грантові можливості та здебільшого покладаються на поштові розсилки донорів, телеграм-канали та ресурси для організацій громадянського суспільства. Ніша для платформ, які б акумулювали такі можливості для медіа, досі залишається незаповненою.
Для більшості медіа ідеалом є стале (інституційне) фінансування або його комбінація з проєктним. «Медіа вважають, що інституційна підтримка є кращою для них, і, маючи її, вони почуватимуться більш впевнено, “на обох ногах”. Але, на жаль, це не завжди досягається. Вдається переважно отримувати проєктне фінансування. Насправді особливо для маленьких медіа, це часто викликає надто багато адміністративних проблем», — додала Ольга Білоусенко.
Донорські організації очікують, що медіа отримають більше навичок у сфері проєктного менеджменту, написання грантових заявок, управління бюджетом, більшої відповідальності та професійного звітування. З іншого боку, для фандрейзингу часто залучені люди без спеціальних знань, такі як редактори та журналісти. Проте, найбільшим викликом для них є нестабільність і непередбачуваність грантового фінансування, що ускладнює планування роботи та розвиток, збереження та розширення команди. Гранти часто є короткостроковими та створюють значне адміністративне навантаження.
Грантодавці розглядають підтримку як засіб підвищення спроможності та самозарадності медіа, тоді як для багатьох новинних організацій отримання грантового фінансування є кінцевою метою.
Крім того, донори вважають, що підтримка медіа може вплинути на суспільство, підсиливши демократичні цінності. Важливо, що 96% опитаних журналістів вважають, що досвід фандрейзингу змінив їхню роботу, а 82,3% вважають, що пріоритети медіа та донорів збігаються. Попри це, існує реальна загроза залежності медіа від грантів. Донорська спільнота та медіа повинні розглянути способи запобігання цьому.
Медійники прагнуть отримувати обґрунтовані відмови від донорів, щоб зменшити кількість помилок у своїх заявках та підвищити шанси на успіх у майбутніх грантових конкурсах. За даними опитування, 87,1% опитаних медіа стикалися з відмовами від донорських організацій. З тих, хто отримував відмову, більшість вважає, що всі або деякі відмови не були належним чином обґрунтованими. Деякі представники медіа висловлювали думку, що донори часто надають перевагу підтримці медіа з досвідом або ж не цікавляться медіа, які не знаходяться в прифронтових регіонах.
Отже, для ефективної підтримки медіасередовища в Україні необхідно покращити співпрацю між донорами та медіа, щоб гарантувати стабільність і прогнозованість фінансування, а також сприяти розвитку незалежних, стійких медіаресурсів, які можуть функціонувати без постійних грантів.
“Ноїв ковчег” для медіа: від виживання до відродження
У 2022 році багато регіональних медіа, особливо зі сходу та півдня України, опинилися в скрутному становищі. Їхні офіси та техніка зазнали руйнувань, журналісти змушені були стати внутрішньо переміщеними особами, виїхати за кордон або приєднатися до лав Збройних сил. Така ситуація вимагала негайної підтримки. Проте зараз донори поступово змінюють свій фокус підтримки. Вони прагнуть бачити стійкість, потенційний вплив і здатність до виживання. На жаль, маленькі регіональні медіа часто не можуть продемонструвати такі результати, що ускладнює їхню ситуацію.
В Україні сьогодні працює близько 5 тисяч медіакомпаній. Така велика концентрація створює виклики для грантодавців, які спершу зосередились на екстреній підтримці для виживання медіа. Проте зараз донори поступово переходять від підтримки життєзабезпечення до підтримки тих команій, які формуватимуть майбутній український медіаринок.
Креативний директор Львівського медіафоруму Отар Довженко поділився своїм досвідом спілкування з представниками донорської спільноти. «Коли вони показали кого вони підтримують, я зауважив, що це газета, в якої навіть немає сайту. А вони кажуть, що підтримують її задля того, щоб ця газета розпочала цифрову трансформацію. Проте надворі 2024 рік, і цифрова трансформація мала розпочатись ще 20 років тому. Тож можливо, для цього вже запізно. Я розумію, що я звучу як поганий поліціянт, але це виклик для медіа», — зазначив він.
Зараз український медіасектор значною мірою залежить від благодійного фінансування. На думку авторів дослідження, це фінансування стало своєрідним “Ноївим ковчегом” для тих компаній, які виживуть під час війни та створять новий український медіаринок. Без сумніву, саме донори визначатимуть, хто отримає підтримку. Однак, медіа також повинні бути зацікавлені у визначенні стандартів, які стануть вхідним квитком на цей “ковчег”.
На думку дослідників, цим квитком має стати якість. Донори часто говорять про те, наскільки важливо мати якісні та незалежні медіа. Однак поки що відсутні чіткі визначення цих понять. Крім того, медійники мають дотримуватись професійних стандартів, етичних принципів, справжньої відданості демократичним цінностям, готовності до змін і бути сучасними.
До того ж дослідження показало, що грантові гроші нерівномірно розподілені між різними видами медіа або регіонами. Відповідно, це негативно впливає на темпи розвитку медіаринку. У регіонах, які вважаються пріоритетними (схід та південь України) медіа, які не дотримуються стандартів, частіше отримують підтримку, тоді як в інших регіонах можливості (а отже, перспективи розвитку) навіть найякісніших медіа обмежені.
Український медіаринок після війни потребуватиме не лише фінансової підтримки, а й здатності до трансформації, інновацій та відповідності сучасним вимогам. Медіа мають бути готовими до цих змін, аби не залишитись за бортом нового інформаційного простору України. Дослідники підкреслюють, що розподіляючи фінансування серед пасивних, технологічно відсталих, залежних або неякісних медіа, донорська спільнота лише зберігає існуючі проблеми українського медіаринку, що робить його слабшим та більш вразливим, й відкладає необхідні реформи на невизначений час. «Ціннісним висновком цього дослідження є те, що донорам потрібно підтримувати насамперед спроможні медіа», — підсумувала Ольга Білоусенко.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Джерело зображення: Lviv Media Forum.
Стежте за нами у Facebook.
