Зображення: Pixabay/sumanley
Медіаіндустрія активно змінюється під впливом цифрових технологій. Завдяки гаджетам та інтернету ми можемо споживати новини незалежно від місця та обставин. Це кардинально змінює наше розуміння простору. Утім, це лише одна сторона медалі, адже по той бік екрану – також люди, що створюють новини.
Як технології змінюють розуміння місця та простору досліджує Емі Шмітц Вайсс (Amy Schmitz Weiss) із Каліфорнійського університету в Сан-Дієґо у своїй роботі Journalists and their perceptions of location: makіng meaning in the community, нещодавно опублікованій у науковому журналі Journalism Studies.
Як пояснює авторка, у звичному вжитку ми розуміємо локацію як обмежений простір, який можна описати за допомогою адреси – до прикладу, будинок чи парк. Проте, розуміння локації стає все більш розмитим – життя людей сучасності не зводиться до одного місця, виникають такі явища як маятникова міграція чи цифрове кочівництво (можливість ведення кочового способу життя у сучасному світі, працюючи віддалено).
Журналістська практика віддавна залежить від локації – доступності події (як далеко від ньюзруму до епіцентру події, чи є там репортер) чи радіусу розповсюдження новини через медіа (як далеко може сягнути радіосигнал, кур’єр може розвезти газети). Також локація завжди мала значення у визначенні цінності новини для аудиторії (чим ближче подія, тим більший резонанс). Насамкінець локації використовувалися для структурування матеріалу, наприклад, зображення результатів голосування на мапах за округами.
Усе частіше новинні медіа використовують у своїх матеріалах гео-точки, інтерактивні карти чи місцезнаходження. Такий підхід, коли інформацію в тексті організовують відповідно до локації, називають просторовою журналістикою (англ. spatial journalism).
Емі Шмітц Вайс провела інтерв’ю з 21 представником медіа, що працюють у просторовій журналістиці і на основі цього виокремила три аспекти розуміння локації: як творець смислу, як організатор та як комунікативний виклик.
Локація як творець смислу
Сучасні журналісти можуть сприймати локацію, не обмежуючись просто місцем, де відбувається історія. Локація може бути тим, навколо чого створюється спільнота.
Вона також слугує географічним контекстом та об’єднувальним елементом – завдяки місцям люди ідентифікують себе як представників спільноти (наприклад, я з Києва, маю з киянами спільні теми). Локація продовжує слугувати критерієм новинної цінності (приміром, нью-йоркцю не цікаві події з Полтави) і, зрештою, впливати на те, як організовується споживання новин (наприклад, я дивлюсь новини вдома).
Карти, на яких позначені локації, можуть бути механізмом для пошуку новин: люди можуть рухатись як від, так і в епіцентр події. Також локація є доказом у процесі пошуку фактів (ось місце, де щось відбулося, це свідчить про очевидність). За допомогою локацій можна боротись зі стереотипними уявленнями (не всі люди з небезпечного району – злочинці) і пояснювати причини подій чи явищ (у місті корки, тому що бракує мостів).
«Я думаю, дуже важливо мати базу, де можеш бути заземленим і ти, щонайменшенше відчуваєш себе поінформаваним про те, що відбувається поблизу тебе», – каже один із респондентів.
Локація як організатор
Хоча локація використовувалася для структурування матеріалу і раніше, з розвитком сучасних технологій цей вимір поширився далі. Тепер можна використовувати локацію не лише як елемент розповідання історій, але і як спосіб каталогізації. Це здійснюється за допомогою систем організації контенту і дозволяє ефективно орієнтувати, фільтрувати, верифікувати та систематизувати роботу новинаря. Наприклад, сайт Austin Monitor ще з 2014 року організовує історії за тегами. Усі статті поміщені на Story Mapper, де можна знайти будь-яку історію на карті. Зрештою, можна постійно переосмислювати локації у сприйнятті журналіста і аудиторії.
Локація як комунікативний виклик
Третій аспект, який виокремлює дослідниця – це складнощі, з якими медійники зіштовхуються, намагаючись пояснити іншим важливість локаційних технологій у новинному процесі. Індустрія лише починає адаптовувати цю технологію до журналістської практики. «Хоча технологія розвивається дуже швидко, новинам та ЗМІ, старим процесам у ньюзрумі поки що важко розвиватись у ногу з нею», – каже один із респондентів. На думку дослідниці, подальший поступ технології можливий лише через освітні програми, тренінги та академічні дослідження.
Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа
