У Туреччині та кількох східноєвропейських країнах медіа особливо під загрозою політичного втручання

Наскільки плюралізм медіа, описаний в останньому звіті Media Pluralism Monitor report як «один з основоположних стовпів демократії», занепадає по всій Європі? Роман Вінкельхан (Roman Winkelhahn) підсумовує висновки, яких дійшла команда дослідників Інституту Європейського університету у Флоренції (European University Institute).

Звіт Media Pluralism Monitor-2020 (MPM2020) покриває 2018-2019 роки і оцінює становище медіаплюралізму в Албанії, Туреччині та країнах ЄС (на момент аналізу офіційний вихід Великої Британії ще не відбувся). Як свідчить дослідження, про жодну із 30 проаналізованих не можна говорити як про країну з бездоганною репутацією. Ідеальний рівень медійного плюралізму видається недосяжним у більшості держав. Медійна індустрія залишається вразливою перед комерційним та політичним тиском, особливо беручи до уваги додаткові ризики, пов’язані з цифровою трансформацією.

Дослідницька команда Центру плюралізму та свободи медіа (Centre for Media Pluralism and Media Freedom, CMPF) Центру Роберта Шумана при Інституті Європейського університету у Флоренції вимірювала плюралізм медіа за чотирма розділами: базовий захист (що включає регуляторні механізми, статус журналістів та доступ до інтернету), різноманіття ринку, політична незалежність та соціальна інклюзивність.

Економічна вразливість

Загалом, у питанні різноманіття ринку дослідники побачили найбільшу загрозу для медійного плюралізму в Європі. Тут рівень ризику становить 64% ― і цей показник суттєво вищий, ніж відповідна оцінка звіту Media Pluralism Monitor у 2017 році (53%). Це зростання аналітики пов’язують із все вищим рівнем концентрації новинних медіа, зниженням прозорості медіавласності та економічною нестабільністю. У жодній із досліджуваних країн ризик не виявився низьким у категорії ринкового різноманітя (йдеться про оцінку менше 33%) . Дослідницька команда вважає, що це свідчить про зростання економічної вразливості медіа.

Інше поле явного ризику ― це соціальна інклюзивність: у 27 із 30 країн медіа опинилися або у зоні великого, або середнього ризику і загальна оцінка ризику становить 52%. Групи, що потерпають від браку соціальної інклюзивності, різняться: в одних країнах спостерігається недостатній доступ меншин, в інших ― людей з інвалідністю. У всіх країнах жінки залишаються мало представленими у менеджменті медіакомпаній.

У 28 країнах (крім Албанії та Естонії), жінок або недостатньо показують в новинах, або зображують стереотипно. У всіх країнах більшість запрошених експертів, що з’являються у політичних програмах ― чоловіки.

Горизонтальна концентрація медіа

Лише в чотирьох країнах (Франції, Німеччині, Греції та Туреччині) виявили середній ризик у контексті горизонтальної концентрації медіа (йдеться про концентрацію медіа власності в певному секторі ― пресі, аудіовізуальних ЗМІ тощо). Медійні ринки всіх інших країн, де проводилося дослідження, дуже чутливі до цього явища. Ризик особливо виражений в аудіовізуальному секторі, де працює недостатня для забезпечення ринкового плюралізму кількість медіа. В онлайновому секторі ― занадто низька конкуренція між платформами спостерігається щонайменше в 23 країнах, а концентрація ринку як фактор ризику була виявлена у всіх 30.

Цей тренд тісно пов’язаний загрозою існування, з якою часто стикаються газети та локальні медіа. Саме ці два сектори перебувають під великою загрозою, йдеться в розділі, присвяченому життєздатності медіа. Для газет загальноєвропейський показник ризику складає 80%, а для локальних медіа – 76%. MPM2020 підкреслює життєво важливий внесок локальних медіа в демократичний процес. Вони історично відігравали важливу роль в «інформуванні малих спільнот, посиленні їхньої демократичної участі та моніторингу місцевої влади».

Політичний вплив та редакційна автономія 

Автори звіту зазначають, що медіа в Східноєвропейських країнах і Туреччині особливо піддаються загрозі політичного втручання та спробам політиків диктувати новинний порядок денний. Здатність журналістів до редакційної незалежності обмежена тим, що в цих країнах політики можуть впливати на призначення редакторів та директорів, а також тим, що в багатьох країнах законодавство не дозволяє ефективної саморегуляції.

Дослідники також звертають увагу на недостатню незалежність суспільних мовників у багатьох східних та південних країнах Європи. «Суспільні мовники найчастіше засновуються державою, яка подекуди досі впливає на них», ―  йдеться у звіті. Рівень ризику, пов’язаний із цим, розраховується з урахуванням механізмів фінансування та процедур призначення керівництва. Згідно з дослідженням, індикатори незалежності суспільних мовників демонструють «відносно чіткий поділ між Північною та Західною Європою з одного боку та Центральною, Східною та Південною ― з іншого». Однак, категорія високого ризику, що характеризується браком незалежності, включає не лише східноєвропейські країни: до них увійшли також Австрія, Італія та Люксембург.

В той же час, один явний ризик характерний для всіх країн, де проводилося дослідження. Він пов’язаний з недостатнім регулюванням політичної реклами, особливо в онлайн-секторі. Тут оцінка ризику становить 65%. Навіть в таких країнах як Німеччина та Данія, де все добре у багатьох інших сферах, у цьому питанні ―  погані показники. Це в першу чергу пов’язано із браком прозорості та складністю моніторингу фінансових транзакцій між політичними акторами та онлайн-провайдерами.

Цифровий контекст підвищує ризик

Перебування у цифровому контексті явно загострює рівень ризику у всіх сферах, крім однієї. За винятком ринкового плюралізму, показники ризику в цифровому компоненті кожної сфери є особливо високими. Це переважно пов’язано з нестачею контролю та прозорості онлайн-платформ. Незадовільне висвітлення людей, особливо меншин, також більш поширене в інтернеті. Звіт MPM2020 звертає увагу на неадекватне вирішення проблеми мови ненависті щодо вразливих соціальних груп в інтернеті.

Рекомендації експертів

Крім вимоги до уряду «проактивно захищати» свободу вираження поглядів, автори звіту закликають уніфікувати стандарти саморегуляції ЗМІ по всій Європі. Вони також вважають, що Європейський Союз має очолити захист незалежності медіа.

Дослідження рекомендує застосовувати регуляторні стимули для медіаринків і забезпечити тим самим виживання менших медіа. У звіті вказується, що такі заходи треба впроваджувати обережно, аби уникнути можливості урядів чинити надмірний вплив.

Податок на цифрові послуги також міг би посприяти плюралізму медіа: «знижуючи диспропорцію фінансового тиску між галузями, що є гравцями на тому самому ринку і виділяючи частину такого податку на підтримку плюралізму медіа».

Як відповідь на брак розмаїття у редакціях та серед аудиторії новинних ЗМІ,  дослідницька команда рекомендує не тільки впроваджувати «політику гендерної рівності», але й активніше залучати меншини і спільно підтримувати медіа громад.

Дослідження малює радше похмуру картину європейського медійного поля. Можна лише сподіватися, що наступний Media Pluralism Monitor не буде ще похмурішим. Адже довгострокові наслідки коронавірусної кризи ―  як для фінансової підтримки так і для свободи медіа ―  до того часу будуть більш ніж очевидними.

Повний текст Media Pluralism Monitor 2020 доступний на сайті  Інституту Європейського університету

Переклад з англійської мови статті «Media pluralism ‘increasingly under threat across Europe’»

Вперше стаття з’явилася на німецькому сайті EJO

Зображення: MPM2020 (скріншот)