Війна Росії проти України відіграє істотну роль у формуванні напрямків наукових досліджень. Сама природа війни визначає нові пріоритети для дослідників, змушуючи їх переглядати підходи до вивчення явищ, пов’язаних із дезінформацією, впливом воєнних стратегій на інформаційний простір, а також динаміку і зміни в медіаландшафті. Українські науковці, зі зрозумілих причин, присвячують багато своїх академічних досліджень темі війни, її причин, наслідків, можливого розвитку подій, повоєнної відбудови тощо. Ми спробували дізнатись, хто, що і як досліджує під час війни та про неї.
На передовій науки: два кластери міжнародної співпраці
Одна зі статей, опублікована колективом українських авторів (Людмила Остапенко та ін.) у 2023 році, звертає увагу на те, як змінився фокус проблеми від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Автори використовують методи наративного та структурного аналізу, й метааналітичні інструменти, такі як Scopus і Bibliometrix, а також інструмент візуального аналізу тексту на основі штучного інтелекту InfraNodus. Науковці провели аналіз публікацій за 2020-2021 та 2022-2023 роки за ключовими словами, пов’язаними з війною, агресією, конфліктом та територіальною цілісністю.
У 2022 році стрімко зросла кількості публікацій, присвячених російсько-українській війні. Цей сплеск був вражаючим: на 579,6% у світі та на 413,7% в Україні. Крім того, значно змінилась й тематика досліджень. Якщо до 2022 року більшість статей торкались соціальних, гуманітарних, економічних та екологічних аспектів війни, то у 2022-2023 роках вони переважно були про соціальні й медичні проблеми. До того ж, збільшення співпраці між українськими та закордонними науковцями призвело до виникнення двох великих кластерів. Перший об’єднує Україну, США, Велику Британію та країни ЄС, а другий — країни Азії та Африки.
Змінився й сам фокус досліджень від ідеї воєнного конфлікту до визначення подій як повномасштабної війни. Українці також широко вивчають теми, пов’язані з дезінформацією, національною ідентичністю та геополітикою. До 2022 року головним ключовим словом публікацій був «конфлікт», що охоплював політичні, медійні, економічні та соціальні питання. З 2022 року його замінило формулювання «російсько-українська війна», з фокусом на чисельності та складі населення, агресії, загрозах та наслідках бойових дій. Аналіз наративів став ключовим методом для інтерпретації ідей, висловлених у цих публікаціях. Його результати підтвердили зростання інтересу до російсько-української війни як серед дослідників в Україні, так і за її кордоном.
Українські науковці під тиском війни
В іншому дослідженні Гетан де Рассенфосс, Тетяна Мурована та Вольф-Хендрік Ульбах (Gaétan de Rassenfosse, Tetiana Murovana & Wolf-Hendrik Uhlbach) знайомлять читачів з результатами репрезентативного опитування понад 2500 українських науковців, що проводилось у 2022 році.
Понад 18,5% українських дослідників залишили країну до осені 2022 року. Однак автори зазначили, що значна частина цих науковців-мігрантів перебувала на нестабільних контрактах в установах, що їх приймали. Понад 23,5% науковців, що залишилися, втратили доступ до критично важливої інформації для своїх досліджень, а 20,8% не можуть фізично дістатися до своїх установ. Близько 40% респондентів зазначили, що проводять менше досліджень, ніж до війни. Значна частка науковців у цій вибірці вказала, що вони взагалі припинили проводити дослідження (10,1%) або скоротили свій час до менш ніж трьох годин на тиждень (18,6%). 15,3% респондентів, які залишилися, вказали, що взагалі покинули академічну сферу.
Окрім цих безпосередніх наслідків, ситуація, що склалася, матиме також і довгострокові ефекти. Припускаючи, що половина тих, хто відклав свою академічну діяльність, не повернеться в науку, Україна може втратити близько 7% відсотків своїх науковців. Крім того, цей відтік мізків, ймовірно, призведе до «втраченого покоління» докторів філософії та кандидатів наук, а також і аспірантів, які не матимуть наставників і вже стикаються з проблемами, спричиненими війною.
Три шляхи впливу війни на науку
Іна Гангулі та Фабіан Вальдінгер (Ina Ganguli & Fabian Waldinger) у 2023 році опублікували ще одну цікаву статтю, що вивчає вплив російського вторгнення на українську науку. Автори скористалися базою цитувань Web of Science для збору даних. За допомогою її вбудованих інструментів аналізу вони вивчили наукове виробництво, еміграцію українських науковців, руйнування фізичного капіталу в українських університетах та зміни в структурі міжнародної співпраці українських авторів. Як виявилося, близько 5% найпродуктивніших українських учених публікуються за кордоном. Також, 22% провідних університетів України зазнали руйнування фізичної інфраструктури. Важливим є й те, що міжнародна співпраця з російськими вченими скоротилася на більше ніж 40%.
Дослідники виокремили три основні шляхи впливу війни на науку: втрата людського капіталу, руйнування фізичної інфраструктури та скорочення міжнародного наукового співробітництва. Шоки для людського капіталу стали основними чинниками скорочення обсягів наукових досліджень в Україні. Тому відновлення науки потребує підтримки науковців та стимулювання зворотної міграції. На думку авторів, повоєнне відновлення науки в Україні можна прискорити, підтримуючи науковців, які залишилися в країні, та стимулюючи зворотну міграцію після закінчення війни. Відповідно, програми, спрямовані на утримання дослідників у науковому секторі під час війни, можуть допомогти пом’якшити шок для людського капіталу.
Медіа, комунікації та нові виклики
Дослідження про війну Росії проти України зросли на 800% між 2021 та 2023 роками (в категорії «Communication» бази Web of Science). Останнім часом дослідники активно звертають увагу на проблематику репортажів із лінії фронту, візуальну репрезентацію трагедій, використання месенджерів та новітніх технологій для інформування населення про загрози, а також аналізують риторику війни державних посадовців та міжнародної преси. Одним з головних викликів для дослідників стає збір даних в умовах війни, коли доступ до певних територій обмежений або ускладнений через питання безпеки та технічні труднощі. Одночасно, війна реформулює й способи сприйняття інформації громадськістю, що стимулює психологічні та соціологічні дослідження з комунікацій. Також, війна призводить до змін у медіаландшафті, посилюючи роль державних та приватних медіа, спільних марафонів новин, а також створюючи нові інформаційні джерела, що можуть стати об’єктом для аналізу. З цієї перспективи, війна в Україні не лише створює виклики для дослідників, але й привертає увагу до важливості наукових досліджень у сфері медіа та комунікацій у періоди кризи і війни.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Джерело зображення: Pexels (CC0)
Стежте за нами у Facebook.
