Рік тому в Україні розпочався процес створення співрегулівних органів у медійній сфері. Цей механізм, запроваджений новим євроінтеграційним законом «Про медіа», покликаний об’єднати саморегулювання та державний нагляд, суттєво трансформуючи медійний ландшафт. Закон передбачає створення п’яти співрегулівних органів: для аудіовізуальних, аудіальних, онлайн, друкованих медіа та платформ спільного доступу. Ключова ідея спільного регулювання полягає в тому, щоб забезпечити участь суб’єктів у сфері медіа в розробленні й визначенні вимог до змісту інформації та недопущення цензури та зловживання свободою слова. Якщо в європейських країнах з усталеною демократією саморегулювання існує десятиліттями, то для України це принципово новий підхід. 10 грудня 2024 року відбулася Міжнародна конференція «Точка перетину: Взаємодія саморегулювання та співрегулювання медіа в Україні», організована Європейським Союзом, Європейською федерацією журналістів та Комісією з журналістської етики. Захід зібрав провідних медійних експертів з ЄС та України, щоб обговорити новації у сфері медійного регулювання, виклики та перспективи становлення співрегулювання.

Як Бельгія створює баланс між свободою медіа та етикою

Міжнародні медійні експерти одностайні: система медійного регулювання потребує глибокої трансформації. Ключове завдання полягає не лише в створенні нормативної бази, а й у відновленні довіри суспільства до медіа. Рікардо Гутьєррес, Генеральний секретар Європейської федерації журналістів, наголошує на критичній важливості довіри до медіа: «90% європейців уникають новин. Журналісти мають довести громадській думці, що вони служать суспільству. Найкраща регуляторна система — саморегулювання, де журналісти та громадянське суспільство представлені рівною мірою».

Саморегулювання медіа – виклик для кожної демократичної країни, особливо в епоху цифрових технологій, які змінюють правила гри. Франкомовна спільнота Бельгії демонструє, як можна поєднати свободу слова із суворими етичними стандартами завдяки унікальній системі корегулювання. Ця система, побудована на співпраці державного регулятора та медіаспільноти, стала ключовим елементом у забезпеченні якісного контенту й захисту прав глядачів. «Консультативна рада є унікальним органом, який дозволяє нам реагувати на виклики сучасного світу, водночас забезпечуючи збереження демократичних цінностей», – розповідає Мюріель Ано, голова Ради етичної журналістики (Le Conseil de déontologie journalistique (CDJ)) франкомовної спільноти Бельгії. 

Рада виконує одразу кілька функцій. Вона консультує уряд і парламент щодо змін у законодавстві, які потрібні через технологічні, соціальні та культурні зрушення. Водночас Рада працює над розробкою кодексів поведінки для мовників, платформ обміну відео, мережевих операторів.

Ці кодекси мають конкретні цілі: захист людської гідності, обмеження шкідливого впливу на дітей, забезпечення доступності програм для людей із сенсорними порушеннями. З 2021 року до них додалися правила для платформ, які здійснюють модерацію контенту. Це стосується блокування мови ненависті, терористичних закликів, пропаганди расизму чи порнографії.

Склад Консультативної ради є прикладом інклюзивності. До неї входять представники публічних та комерційних мовників, незалежного радіо, платформ обміну відео, а також громадські організації, які захищають інтереси авторів і виконавців. Ці люди виконують свої обов’язки на добровільних засадах, що робить їхню роботу ще більш значущою. Рішення Ради ухвалюються консенсусом, але можуть включати різні думки. Це дозволяє враховувати інтереси всіх учасників. «Саморегулювання – це не лише про правила, це про довіру між медіа, владою і суспільством. Без цієї довіри жодна система не буде ефективною» – пояснює Ано.

Бельгійський досвід важливий і для інших країн, де медіа також стикаються з численними етичними викликами. Бельгія доводить, що саморегулювання – це не обмеження, а інструмент, який дозволяє медіа бути ефективними, надійними та гідними довіри.

Відповідальність, виклики та нові горизонти для медіа

Українські реалії мають свою специфіку. Олена Ніцко, членкиня Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, підкреслює еволюцію законодавчої бази: «Раніше ми не могли адекватно реагувати на медіа, які готували ґрунт для російської агресії. Нині закон «Про медіа» містить статті про захист національної безпеки та протидію мові ненависті». Новий закон став не просто черговою законодавчою правкою, а принципово новим підходом до розуміння ролі медіа в демократичному суспільстві, особливо в умовах війни.

2025 рік стане роком становлення спільного регулювання в Україні, вважають експерти медіагалузі. Наразі основні зусилля спрямовані на формування інституційної сталості молодих організацій, розв’язання питань фінансування та розширення мережі членства. За оцінками фахівців, плани на найближчий рік включають розробку 11-15 галузевих кодексів, створення експертних комісій та запровадження системи перевірки дотримання медійного законодавства. Це буде складний, але необхідний процес, до якого медіа активно долучаються. «Це про відповідальність мовника перед своєю аудиторією», — наголошує Оксана Остапко з ТОВ Старлайт Медіа. Компанія вже представлена в органі співрегулювання через телеканали СТБ та ICTV, демонструючи проактивну позицію галузі. 

Проте не все так просто. Олександр Харченко, головний продюсер видання Gazeta.ua, відверто говорить про складнощі:

«Ринок друкованих медіа сьогодні деформований. У нас сьогодні немає загальнонаціональних друкованих газет і журналів. Об’єктивно цьому сприяв технологічний прогрес та наша влада, яка зробила все, щоб вбити друковану пресу. Локальні друковані медіа здебільшого думають про виживання, а не про співрегулювання». Він закликає колег долучатися до процесу, попри матеріальні труднощі. 

Саморегулювання медіа та етичні дилеми

Важлива роль у новій системі відводиться етичному виміру. Ліна Кущ, Перша секретар Національної спілки журналістів України (НСЖУ), членкиня Комісії з журналістської етики, пояснює: «Орган саморегулювання може надати висновок про етичність матеріалу, оцінити, чи дотримувалися журналісти професійних стандартів». У європейській практиці така модель має назву «контрольованого саморегулювання», коли індустрія бере на себе частину державних функцій. Для України це шанс створити прозору, відповідальну медійну екосистему, де самі учасники ринку формують та дотримуються професійних стандартів. Показовим прикладом є робота Комісії з журналістської етики. «Ми реагували на резонансні випадки, — розповідає Кущ. — Зокрема, коли фіксер іноземного медіа оприлюднив відео з лікарні, де жінка реагує на смерть своєї доньки. Це було абсолютно неприйнятно з етичної думки, і КЖЕ відреагувала на це своєю заявою». 

Тема полонених залишається однією з найчутливіших і водночас важливих у висвітленні українських медіа. Особливості цієї тематики ставлять перед журналістами дилему між професійним обов’язком інформувати суспільство і необхідністю дотримуватися етичних норм та рекомендацій, які можуть мати прямий вплив на життя людей. Як розповіла Ліна Кущ, підхід до висвітлення цієї теми вимагає тонкого балансу.

«Журналісти стикаються з ситуацією, коли від них очікують правди, але при цьому є ризик, що ця правда може зашкодити. Наприклад, ми пам’ятаємо заяви посадовців про те, що журналістам не варто дуже докладно писати про полонених, адже це підвищує ціну цього обміну. І якби журналісти прислухались до цих порад, вони б не відповідали запиту суспільства на інформацію», — зазначила вона.

Щоб допомогти медіа знайти цей баланс, Комісія з журналістської етики розробила рекомендації щодо висвітлення теми полонених. У процесі підготовки цих рекомендацій експерти консультувалися з військовими психологами. «Ми спілкувалися з військовою психологинею, щоб зрозуміти, як інформація про полонених впливає на їхній стан, їхніх рідних і навіть на переговорні процеси щодо обміну», — додала Кущ. Тема полонених показує, наскільки важливим є саморегулювання медіа в Україні. З одного боку, журналісти мають дотримуватися принципів правди та об’єктивності, а з іншого — враховувати етичні аспекти та безпеку. 

Саморегулювання проявляється у здатності медіа встановлювати правила, які б мінімізували шкоду. Це включає як дотримання етичних кодексів, так і впровадження конкретних рекомендацій, подібних до тих, що стосуються полонених. Медіа стають інструментом, який не лише інформує, але й підтримує суспільство у складний час. А професійні стандарти та саморегуляція залишаються ключовими елементами цього процесу.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: Комісія з журналістської етики.

Стежте за нами у Facebook.