Переслідування журналістів, прогалини у медіазаконодавстві, проблеми професійної етики та інші фактори зумовили низький результат України в рейтингу дослідження “Моніторинг свободи слова у Східному регіоні Європейської політики сусідства”. Про те, як розподілились місця між країнами Східного партнерства у рейтингу свободи слова і які труднощі доводиться долати журналістам шести країн – в огляді дослідження.

Реалізувала проект міжнародна громадська організація “Інтерньюз-Україна”. Протягом наступних двох років вона оприлюднюватиме результати щоквартальних досліджень, в рамках яких аналізуватиметься медіасередовище шести країн програми Східного партнерства: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України.

Автори проекту ставили перед собою кілька завдань. По-перше, дослідження буде корисним, оскільки інформуватиме громадськість про умови роботи журналістів, рівень захисту їхніх прав і реалізації свободи слова у країнах Східного партнерства. По-друге, результати дослідницького проекту вкажуть на труднощі, які переслідують журналістів під час виконання професійних обов’язків. Це, свою чергу, сприятиме пошуку шляхів вирішення проблем у медіаіндустрії та журналістській професії. Наразі вже почав працювати сайт http://mediafreedomwatch.org, на якому публікують новини і аналітичні матеріали зі сфери медіа східноєвропейських країн.

Дослідження проводилось шляхом опитування 60 експертів – по 10 респондентів з кожної країни. Респондентами стали журналісти, громадські діячі, представники правозахисних організацій, юристи, соціологи. Всі вони мали відповідати таким вимогам: не бути членами політичних партій і не перебувати на державній посаді; мати як мінімум п’ятирічний досвід роботи у своїй галузі і співпрацювати з медіа.

Результати першого дослідження представлені у вигляді рейтингу країн: загального і окремих за кількома показниками. Респонденти оцінювали стан свободи слова у своїх країнах за чотирма критеріями. Критерій “Політика” передбачав, наскільки права журналістів захищені національним законодавством і наскільки воно відповідає міжнародно-правовим нормам у цій сфері. Критерій “Практика” включив кілька складових: фактичні атаки, загрози і затримання журналістів; судові переслідування журналістів; доступ до інформації; цензура і самоцензура; державна монополія у сфері медіа і економічні умови на ринку ЗМІ. У критеріях “Телерадіомовлення” та “Інтернет і нові медіа” оцінювався стан свободи слова на конкретних платформах комунікації. Респонденти мали оцінити кожен з критеріїв за трибальною шкалою, де оцінка 0 відповідала найнижчому рівню свободи слова, а оцінка 3 – найвищому.

У загальному рейтингу країн Східного партнерства Україна посіла 4 місце, отримавши індекс 4 (індекс 0 є найгіршим показником, індекс 7 – найкращим). Лідером виявилась Грузія, після якої у рейтингу слідують Молдова і Вірменія. Найгірша ситуація із рівнем свободи слова – у Білорусі. У рейтингах за окремими показниками позиції країн залишаються майже незмінними. Традиційним лідером є Грузія, аутсайдером – Білорусь. Україна скрізь посідає 4 місце.

За критерієм “Політика” найбільший рівень прогресу автори відзначають у Грузії. “З 90-их років XX століття Грузія рухається назустріч європейським стандартам законодавства. У травні 2013 року Парламент прийняв Закон “Про мовлення”, який вважається проривом у питанні незалежності Громадського мовника Грузії”, – йдеться у звіті. За Грузією з майже однаковими показниками слідують Вірменія і Молдова (177 і 175 балів відповідно). У Молдові автори також звертають увагу на її проєвропейські орієнтири, які сприяють позитивним змінам у законодавстві щодо захисту свободи слова.

В Азербайджані дифамація досі залишається кримінальним злочином, який може каратись позбавленням волі. На державному рівні постійно з’являються пропозиції ввести додаткові обмеження для медіа, зазначають автори. У Білорусі система захисту прав журналістів діє лише на папері. На практиці їхня діяльність суворо контролюється і обмежується державою.

У сфері “Практика” для України, Білорусі й Азербайджану можна відзначити кілька спільних тенденцій. По-перше, журналісти стають жертвами побиття, шантажу і залякування. Часто їх необґрунтовано затримують або арештовують. Експерти впевнені, що у більшості випадків до цього причетні представники влади. Наприклад, в Азербайджані розслідування таких справ не веде до притягнення до відповідальності винних, зазначають автори звіту. У Білорусі звичним явищем стали арешти журналістів строком на 15 діб на підставі неправдивих свідчень міліціонерів.

По-друге, судові переслідування використовуються як один з інструментів впливу на журналістів. Наприклад, у Білорусі поширена практика використання судами статей про кримінальну відповідальність за дифамацію.

По-третє, у зазначених вище країнах утрудненим є доступ до публічної інформації. Трапляються випадки ігнорування журналістських запитів державними органами. На рівні підзаконних актів створюються штучні юридичні перешкоди, які не узгоджуються із національними законами “Про доступ до публічної інформації”.

По-четверте, високим залишається рівень цензури у медіа. Додатково цьому сприяють контроль над ЗМІ з боку держави і навмисне створення економічних перешкод для незалежних медіа. Власники ЗМІ мають вагомий вплив на політику і контент, що продукується підконтрольними медіа.

Аналогічні проблеми характерні для трійки лідерів: Грузії, Молдови, Вірменії, проте меншою мірою. Автори відзначають, що частіше утиски журналістів і випадки контролю з боку власників медіа або представників влади зустрічаються у регіонах.

За критерієм “Телерадіомовлення” експерти звертають увагу на залежність мовників від держави і відсутність плюралізму на каналах і радіостанціях (як наприклад, в Азербайджані та Білорусі). Для всіх країн Східного партнерства актуальним є питання переходу на цифрове мовлення. З цим етапом дослідники пов’язують покращення стану телерадіомовлення в країнах.

У контексті Інтернету та нових медіа експертів найбільше турбує захист авторських прав. Окрім того, у деяких країнах (Азербайджан, Вірменія) попри те, що Інтернет є альтернативною платформою для вільної комунікації, спостерігається бажання представників влади контролювати цю сферу на рівні з іншими типами ЗМІ. В Азербайджані “було немало випадків арештів, покарань в адміністративному і судовому порядку, побиття, переслідувань блогерів, критично налаштованих активних користувачів Інтернету”, – зазначають дослідники. У Білорусі звичною практикою стало блокування сайтів, які поширюють “небажану” для держави інформацію.

Важливою є та частина дослідження, у якій автори висловлюють рекомендації щодо підвищення рівня свободи слова і культури медіа у кожній з країн. На думку експертів, Україна повинна внести низку змін до законодавства, що регулює діяльність ЗМІ. Зокрема, на порядку денному залишаються питання створення громадського телебачення і роздержавлення ЗМІ. Автори також радять посилити відповідальність за перешкоджання професійній діяльності журналістів. Вони вважають, що слід ввести кримінальну відповідальність за перешкоджання роботі журналістів на рівні тієї, яка діє за перешкоджання роботі правоохоронних органів. Змін також потребують законодавчі акти, які визначають поняття “журналіст” і “журналістська діяльність”. На сьогодні незахищеними залишаються журналісти Інтернет видань. Більше того, автори дослідження вважають, що на державному рівні має бути забезпечений захист прав блогерів, які поширюють суспільно важливу інформацію. Недосконалим є законодавство у сфері доступу до публічної інформації. Тому експерти радять ліквідувати прогалини, які дозволяють представникам органів державної влади та іншим суб’єктам відмовляти у наданні запитуваної інформації.

Автори також вважають, що трансформацій повинні зазнати і самі ЗМІ. Зокрема, досі не всі українські медіа мають розроблені кодекси професійної етики. ЗМІ повинні оприлюднювати факти цензури, виявлені у редакціях, і боротись із цим явищем. Необхідно створити органи, які б надавали юридичну підтримку журналістам і захищали їхні інтереси у суді. Цікавою є також пропозиція запровадити державний іспит з журналістської етики.

Зображення: скріншот з сайту http://mediafreedomwatch.org/