Попри дедалі більшу увагу до досліджень іноземних інформаційних маніпуляцій та втручань (FIMI) протягом останніх кількох десятиліть, дезінформація проти ЛГБТКІА+ — як специфічний підвид FIMI — залишається недостатньо вивченою. Хоча гендерній дезінформації приділяється все більше уваги, її часто зводять до дезінформації, спрямованої проти жінок, що призводить до загального акценту на явищах дезінформації, спрямованих на жінок у різних сферах і контекстах. Такий фокус на жінках у поєднанні з відсутністю чіткого та уніфікованого визначення дезінформації проти ЛГБТКІА+ призвів до браку системного підходу в дослідженні цього феномену. Крім того, зростальний рівень FIMI, спрямованих проти ЛГБТКІА+ у Європі, особливо в Східній Європі, підкреслює необхідність подальших досліджень у цій сфері.

Ця стаття має на меті сприяти становленню дезінформації проти ЛГБТКІА+ як окремої галузі досліджень у рамках FIMI, надаючи концептуальне роз’яснення цього явища та проводячи всебічний огляд наявної літератури з теми. Стаття виявляє основні наративи, акторів і стратегії, що застосовуються в дезінформації проти ЛГБТКІА+. Таким чином, цей внесок закладає теоретичне підґрунтя для проєкту PROMPT, який використовуватиме методи штучного інтелекту для виявлення основних наративів дезінформації, спрямованих на ЛГБТКІА+ спільноту.

Вступ

Протягом останніх двох десятиліть спостерігається чимраз більший розрив між, з одного боку, підвищенням рівня толерантності та юридичних прав ЛГБТКІА+ в ЄС — зокрема, через загальну декриміналізацію гомосексуальності в більшості країн ЄС — і, з іншого боку, відступом від рівних прав та зростанням мови ворожнечі, спрямованої проти ЛГБТКІА+ людей. Ці явища особливо виражені в Східній Європі, де зростання дезінформації, спрямованої проти ЛГБТКІА+, корелює з обмеженням прав цієї групи та посиленням мови ворожнечі в Інтернеті (European Union Agency for Fundamental Rights, 2020). Таким чином, у Європі формується «рожева завіса», з двома контрастними сторонами, кожна з яких має різні рівні соціального прийняття, культурні норми та політичні рамки щодо ЛГБТКІА+ (Kuhar, 2007). Зростання дискримінації та мови ворожнечі часто підживлюється збільшенням випадків іноземного інформаційного маніпулювання та втручання (ІМІВ), спрямованих на ЛГБТКІА+ осіб. Попри це, дослідження дезінформації щодо ЛГБТКІА+ спільноти залишається недостатньо розвиненим у порівнянні з дезінформацією, яка спрямована на інші меншини, такі як жінки або чорношкіра спільнота (EUDisinfoLab, 2021; Протидія дезінформації, 2021). Організації, такі як Європейська служба зовнішньої діяльності (EEAS) (2023) та Міжнародна асоціація лесбійок, геїв, бісексуалів, транссексуалів та інтерсексуалів (ILGA World) (2023), визнали наявність прогалини в дослідженнях і підкреслили, що це призводить до відсутності узгодженого та єдиного визначення дезінформації щодо ЛГБТКІА+. Окрім того, EEAS (2023: 5) зазначає, що «відсутність координації, співпраці та комунікації між різними зацікавленими сторонами» спричиняє серйозні недоліки в «відстеженні, запобіганні та боротьбі» з дезінформацією щодо ЛГБТКІА+.

В умовах все більшої нетерпимості до ЛГБТКІА+ спільноти та відсутності систематизованого підходу до дослідження дезінформації щодо ЛГБТКІА+, ця стаття має на меті заповнити теперішні прогалини в дослідженнях та підвищити обізнаність про дезінформацію щодо ЛГБТКІА+. Для цього вона пропонує: 1) міжсекторне визначення дезінформації щодо ЛГБТКІА+ як підтипу гендерної дезінформації; 2) дослідження основних наративів, акторів та методів, що використовуються в дезінформації щодо ЛГБТКІА+…

Міжсекторний підхід до дезінформації проти ЛГБТКІА+

Між дезінформацією проти ЛГБТКІА+, гендерною проблематикою та дезінформацією, спрямованою на жінок, існують перетини та схожості. Проте немає чіткого, усталеного визначення цих явищ і того, як вони взаємопов’язані. Тісний зв’язок між гендерними питаннями та жінками призвів до того, що деякі автори справедливо зосереджують свій аналіз гендерної дезінформації на дезінформації щодо жінок (Jankowicz, 2017; Di Meco, 2020: 4; Rajvanshi, 2023). Таким чином, навіть коли дезінформація проти ЛГБТКІА+ визнається частиною гендерної дезінформації, популярність та важливість дезінформації, спрямованої на жінок, зберігають фокус досліджень на питаннях, пов’язаних із жінками. Безсумнівно, оманливий контент, спрямований на жінок, складає значну частину гендерної дезінформації, і це не можна ігнорувати. Однак винятковий акцент на жінках як цільовій групі гендерної дезінформації може призвести до – можливо, ненавмисного – бінарного розуміння цього підтипу дезінформації, відводячи увагу від інших важливих явищ, таких як дезінформація, спрямована на ЛГБТКІА+ (EUDisinfoLab, 2021).

Існують вагомі підстави, чому дезінформація, спрямована на ЛГБТКІА+ та жінок, часто підпадає під широку категорію гендерної дезінформації. Обидва явища свідчать про експлуатацію гендерних та сексуальних норм – шляхом використання традиційних уявлень про гендер та сексуальність для делегітимізації, маргіналізації або висміювання своїх мішеней. Водночас це може включати релігію як інструмент впливу, часто експлуатуючи питання, пов’язані з репродукцією та сімейними структурами, а також ідею поєднання із західними цінностями, зображуючи як жінок, так і права ЛГБТКІА+ як чужорідні та нав’язані з Заходу.

Однак є й важливі аспекти, що відрізняють ці два типи FIMI. Дезінформація, орієнтована на жінок, в першу чергу підриває їх права, кидаючи виклик зусиллям досягнення гендерної рівності або зміцнюючи патріархальні норми (Global Disinformation Index, 2024), тоді як дезінформація щодо ЛГБТКІА+ часто зображує ЛГБТКІА+-спільноти як неприродні, аморальні або навіть небезпечні (EDMO, 2023).

Іншими словами, попри спільні риси, конкретні наративи та стереотипи, що лежать в основі дезінформації, спрямованої проти жінок та ЛГБТКІА+, відрізняються. Дезінформаційні наративи, орієнтовані на жінок, включають дискредитацію жінок на керівних посадах (Sinha, 2021), заперечення гендерно зумовленого насильства (Управління Верховного комісара ООН з прав людини, 2022) або уявлення про те, що зусилля з розширення прав і можливостей жінок шкодять соціальній згуртованості (Di Meco and Wilfore, 2021). Ці наративи спираються на стереотипи, що зображують жінок як емоційно нестабільних, надмірно амбітних або непридатних до лідерських ролей, а також на їхню традиційну репродукційну та доглядацьку роль. Натомість дезінформація щодо ЛГБТКІА+ часто зображує ЛГБТКІА+ ідентичність як «загрозу» для дітей і/або суспільства в цілому, подаючи ЛГБТКІА+ людей як тих, що підривають «природну» гетеросексуальну структуру сім’ї, а також поширює псевдонаукові твердження, що патологізують ЛГБТКІА+ ідентичність. Ці наративи базуються на стереотипах про ЛГБТКІА+ як морально зіпсованих осіб, які кидають виклик традиційним цінностям, схильних до педофілії або пов’язаних з проблемами психічного чи фізичного здоров’я. Зрештою, дезінформація про жінок та ЛГБТКІА+ також відрізняється залежно від політичних сфер, на які вона спрямована та намагається вплинути. Дезінформація, спрямована на жінок, часто зосереджена на питаннях гендерної рівності, таких як репродуктивні права, рівність в оплаті праці та інтеграція жінок на робочому місці. Натомість дезінформація щодо ЛГБТКІА+ зазвичай стосується політики, орієнтованої на саму спільноту, наприклад, рівність у шлюбі, антидискримінаційні закони та освітню політику щодо сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

З огляду на цю складну динаміку, чітке визначення дезінформації щодо ЛГБТКІА+ є важливим не тільки для розуміння її специфіки, але й для того, як вона взаємодіє з дезінформацією щодо жінок і загальним поняттям гендерної дезінформації. Оскільки визначення того, що входить у поняття гендерної дезінформації, залежить від нашого розуміння гендеру, ми виділяємо певний простір для уточнення цього поняття. Якщо опиратися на бінарне та есенціалістське трактування гендеру, тоді гендерна дезінформація охоплюватиме насамперед дезінформацію щодо жінок. Водночас застосовуючи спектральне, міжсекційне розуміння гендеру, ми включаємо не лише жінок, а й гендерно неконформних осіб та ширшу ЛГБТКІА+ спільноту (Jonusaite та ін., 2022). Згідно з цією концепцією, теми, пов’язані з ЛГБТКІА+, можна розглядати як гендерні, та, відповідно, дезінформацію щодо ЛГБТКІА+ — як один з підтипів гендерної дезінформації. Окрім підтримки інклюзивної, інтерсекційної та гнучкої концептуалізації гендеру, цей процес категоризації дає змогу окремо досліджувати дезінформацію щодо ЛГБТКІА+ в порівнянні з іншими видами гендерної дезінформації, наприклад, тією, що спрямована проти жінок у політиці (Sessa, 2020) або жінок-біженців у контексті війни (Center for the Study of Democracy, 2024). Це дозволяє також зосередити увагу на специфічних аспектах дезінформації в суміжних дослідженнях. Оскільки цей підхід враховує міжсекторні реалії, він також допомагає розуміти різний рівень віктимізації серед підтипів гендерної дезінформації. Хоча жінки загалом є особливо вразливими до дезінформаційних кампаній порівняно з чоловіками, жінки, які належать до расових, релігійних, сексуальних та інших меншин, дедалі частіше стають жертвами нападів (Di Meco and Wilfore, 2021). Наприклад, ILGA World (2023) підкреслює роль трансгендерних жінок як групи, яка найбільше піддається гендерній дезінформації. Таким чином, розгляд дезінформації щодо ЛГБТКІА+ як підтипу гендерної дезінформації дозволяє вийти за межі застарілого розуміння гендеру, яке обмежується дихотомією «жінки/чоловіки», і сприяє визнанню цієї проблеми як окремої сфери досліджень у контексті аналізу FIMI.

Основні наративи дезінформації про ЛГБТКІА+

Ознайомившись зі спектральним міжсекторним визначенням дезінформації щодо ЛГБТКІА+, ми розглянемо її основні наративи, ключових акторів, а також стратегії, платформи й методи, зокрема, адаптуючи інформацію з брифінгу Європейського Парламенту «Дезінформаційні кампанії щодо ЛГБТКІА+ в ЄС та іноземний вплив» (2021). Варто підкреслити, що ці наративи часто переплітаються та взаємно підсилюють один одного.

Перший наратив, що лежить в основі дезінформації про ЛГБТКІА+, зображує захист прав ЛГБТКІА+ як форму «колоніалізму», нав’язану морально корумпованим Заходом. Підкреслюючи розкол між Сходом і Заходом, цей наратив позиціює Європу, зокрема ЄС, як втілення морального занепаду. На противагу цьому, Росія виступає як основа культурних і релігійних цінностей, представник традиціоналізму та противник «гейропи». Вона активно підтримує скептицизм щодо ЄС і глобалізації, зображуючи опір правам ЛГБТКІА+ як боротьбу з ідеологічною «колонізацією» капіталістичного, антисімейного та антирелігійного Заходу. Ця ідея захисту прав ЛГБТКІА+ як зовнішнього нав’язування національної ідентичності викликає загрозу національному суверенітету й базується на маскулінному погляді на націю. Енлоу (1990: 44) підкреслює, що національні ідентичності часто формуються через маскулінізовану пам’ять, приниження та надію, що при цьому ігнорує не лише жінок, зведених до біологічної репродуктивної ролі та місії передачі національних цінностей наступному поколінню, але й гендерно неконформних людей, чиїй ідентичності немає місця в цьому гетеросексуальному гендерному порядку (Thomson, 2020: 4; 6). В межах цієї системи національна ідентичність переплітається з бінарним розумінням гендеру, а ті, хто випадає з цих рамок, розглядаються як чужинці («вони»), які намагаються нав’язати свої цінності та ідентичність національному «я» («ми»).

Цей наратив є особливо резонансним у Центральній та Східній Європі через її географічну та культурну близькість до Росії. Він спирається на те, що в EEAS (2023: 2) визначено як основну дискурсивну лінію дезінформації щодо ЛГБТКІА+, а саме на ідею про моральний занепад Заходу. Наприклад, цей наратив набув популярності перед президентськими виборами 2020 року в Польщі, коли польські консервативні та націоналістичні медіа, представники місцевої влади в різних муніципалітетах та відомі політичні діячі керівної на той час партії «Право і справедливість» (PiS) почали зображувати права ЛГБТКІА+ як чужу, шкідливу ідеологію, нав’язану морально корумпованим Заходом, зокрема ЄС. Це було частиною ширших зусиль, спрямованих на підрив польського суверенітету та загрозу традиційним цінностям і польській ідентичності. Кульмінацією цього став крок, коли понад сотня польських муніципалітетів оголосила себе зонами, вільними від ЛГБТ (Рада Європи, 2020).

Другий наратив дезінформації про ЛГБТКІА+ зображує спільноту ЛГБТКІА+ як «загрозу безпеці дітей», стверджуючи, що сексуальна освіта на Заході пропагує неприродну сексуальність і гендерне самовираження. У цьому наративі ЛГБТКІА+ зображуються як небезпека для дітей через їхню «хижацьку поведінку» та спроби «схилити дітей до сексуальних збочень» (EEAS, 2023: 23). Крім того, ЛГБТКІА+ ідентичності трактуються як загроза для громадського здоров’я, а ЄС представлено як «корумповану силу», яка підтримує таку поведінку через фінансування сексуальної освіти, яку зображають як пропаганду «девіантного» способу життя. Сексуальна освіта розглядається як інструмент індоктринації, сексуалізації та неналежного висвітлення тем, що стосуються дорослих. Це перетворює систему освіти на поле битви, де з одного боку виступають європейські антидискримінаційні зусилля, а з іншого — право сімей захищати свої моральні та релігійні цінності. Цей наратив був широко популяризований у Болгарії напередодні ратифікації Стамбульської конвенції (2011). Виникла дезінформація, згідно з якою діти стануть збоченцями, і їх заберуть від батьків у прийомні сім’ї або продадуть до Скандинавії та Норвегії, де, за неправдивою інформацією, педофілія є державною політикою. Це призвело до хвилі обурення та протестів, які врешті-решт спонукали багатьох батьків забрати своїх дітей зі школи, зокрема через страх, що їхні діти можуть опинитися в гей-парах у Скандинавії, де їх будуть сексуально експлуатувати (Dragoeva, 2020).

Третій наратив, що лежить в основі дезінформації про ЛГБТКІА+, базується на опозиції до уявної «гендерної ідеології», яка, на думку дезінформаторів, панує в західних ліберальних демократіях, зокрема в ЄС. У цьому наративі дезінформація щодо жінок та ЛГБТКІА+ спільноти перетинається: термін «антигендерний» об’єднує протидію як правам жінок, так і правам ЛГБТКІА+, подаючи їх як загрозу традиційній, гегемоністській маскулінності. «Гендерна ідеологія» в цьому контексті постає як широкий і неоднозначний термін, який об’єднує різні релігійні та ультраправі групи, котрі прагнуть протидіяти правам жінок, статевому вихованню та правам ЛГБТКІА+. Згідно з даними EEAS (2023), російська дезінформація щодо гендерних питань та ЛГБТКІА+ значною мірою експлуатує наратив про «гендерну ідеологію» — концепцію, яка початково була просунута Ватиканом у 1990-х роках і пізніше була розширена до терміну «ЛГБТ-ідеологія». Яскравим прикладом є протест італійських ультраправих груп, пролайф-асоціацій та Ватикану проти законопроєкту DDL Zan 2020 року, який пропонував криміналізувати насильство та мову ворожнечі щодо ЛГБТКІА+-спільноти. Опоненти цього законопроєкту стверджували, що він нав’язує «гендерну ідеологію», яка суперечить природній етиці та християнській антропології (Gagliarducci, 2021).

Четвертий наратив ґрунтується на гетероактивізмі та місії захисту «природної» сімейної структури. Гетероактивізм — це організовані зусилля або активізм, спрямовані на збереження та просування гетеросексуальності як суспільної норми. Цей наратив зображує ліберальне розуміння гендеру як загрозу для відтворення людства, оскільки, на його думку, воно нехтує «взаємодоповнюваністю» традиційних гендерних ролей, ставлячи під загрозу «природну» модель сім’ї, яка складається з одруженого чоловіка, жінки та дітей (Thomson, 2020: 6). Спочатку цей наратив виник як антинаратив, що протиставляє гендерні права та права ЛГБТКІА+, однак згодом він еволюціонував до просування традиційної нуклеарної сім’ї. Таким чином, гетероактивізм прагне підтвердити центральну роль гетеронормативності та традиційних сімейних структур, вдаючись до відвертої анти ЛГБТКІА+ риторики та просуваючи бінарну, нормативну гендерну систему. Прикладом організації, яка відстоює цей наратив, є Всесвітній конгрес сімей (WCF), який позиціює свою місію як захист гетеросексуальності та підтримку «природної сім’ї». Оскільки цей наратив подає гетеронормативність як боротьбу за права людини, він ускладнює розмежування між дезінформацією та правозахисною діяльністю, що створює перешкоди для боротьби з ним через правові реформи. Саме через це Європейський парламент (2021: 20) визнав цей наратив найнебезпечнішим серед усіх наративів дезінформації щодо ЛГБТКІА+.

Інший наратив зосереджується на релігії та її центральній ролі в дезінформаційних кампаніях проти ЛГБТКІА+ спільноти, просуваючи ідею відновлення «природного» порядку, встановленого Богом. Цей наратив тісно пов’язаний з пропагандою «природної сімейної структури» та протистоянням «гендерній ідеології». Ще в 1990-х роках антигендерні кампанії, організовані консервативними секторами Католицької Церкви, започаткували в Європі широке просування анти ЛГБТКІА+ наративів. З того часу різні релігійні групи постійно поширюють стереотипи про гомосексуальність, зображуючи її як «збочену», «надмірну» або «аморальну», і як загрозу соціальному та моральному порядку, визначеному божественним законом. Оскільки цей наратив базується на ненаукових твердженнях, що сексуальність є лише особистим вибором, він підживлює підтримку «конверсійної терапії», спрямованої на зміну сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності людини відповідно до гетеронормативних стандартів. Одним з прикладів релігійної організації, що мобілізує цей наратив, є мережа «Традиційна сім’я і власність» (TFP), що виникла в латиноамериканських католицьких колах і нині активно діє в Європі, протистоячи сексуальним і репродуктивним правам. Крім того, різні кампанії проти абортів, організовані католицькими організаціями, також базуються на цьому наративі, зображуючи аборт як порушення природного Божого задуму щодо сім’ї та людського життя, де життя розглядається як таке, що починається з моменту зачаття, і тому аборт вважається порушенням як релігійного вчення, так і природного права. Польська католицька церква просувала цей наратив у період, що передував прийняттю в Польщі більш обмежувального законодавства про аборти (Bucholc, 2022).

Останній наратив зображує ЛГБТКІА+ людей як соціальну хворобу, використовуючи медичні терміни, такі як «вірус», «зараження» та «хвороба». Цей наратив може мати як буквальне значення, представляючи ЛГБТКІА+ як хворобу, яку потрібно лікувати, стримувати чи навіть криміналізувати, пропагуючи конверсійну терапію або заборону ЛГБТКІА+ ідентичності. Також цей наратив може мати переносне значення, зображаючи ЛГБТКІА+ ідентичність як щось, що «поширюється», здатне «інфікувати» інших, і, таким чином, виступати як корупційний вплив на «здорові» та «чисті» суспільства. Поширення таких наративів особливо посилилося під час пандемії COVID-19. Кремль активно просував наратив, який стверджував, що вакцини проти COVID-19 можуть перетворювати людей на ЛГБТКІА+, цей міф вперше з’явився на Близькому Сході (Москаленко та Романова, 2022: 137). Інша теорія, що панувала в цей період, стверджувала, що ЛГБТКІА+ люди біологічно чи поведінково більш схильні до захворювання на COVID-19 через нібито «нездоровий» спосіб життя, що базується на стереотипах, таких як безладне статеве життя чи схильність до вживання наркотиків (Gil et al., 2021).

Дійові особи дезінформації проти ЛГБТКІА+

Повертаючись до основних наративів дезінформації проти ЛГБТКІА+, варто розглянути акторів, які створюють, вдосконалюють і поширюють ці наративи. Росія часто і справедливо вважається основним іноземним актором, який поширює дезінформацію проти ЛГБТКІА+ в Європі (Karlsen, 2019: 1; Roguski, 2019). Оскільки багато дезінформаційних наративів щодо ЛГБТКІА+ засновані на уявленнях про «занепад Заходу», зрозуміло, яку вигоду Росія отримує від інструменталізації цих наративів у своїй ширшій стратегії дискредитації та підриву західних демократій. Однак, хоча Росія є головним суб’єктом поширення дезінформації щодо ЛГБТКІА+, вона далеко не єдиний актор. Росія часто діє у співпраці з іншими державними чи недержавними, російськими чи іноземними акторами, щоб приховати свою участь у цих кампаніях і досягти максимального ефекту. Таким чином, Росія часто діє непрямо, через ідеологічно заангажованих міжнародних союзників або консервативних місцевих партнерів. Хоча основна увага зазвичай зосереджена на іноземних акторах, які керують цими кампаніями, варто підкреслити роль європейських партнерів — зокрема релігійних організацій та консервативних політиків. Вони об’єднуються з іноземними акторами, створюючи консорціум, що спільно продукує дезінформаційні наративи. Наприклад, поширення наративу про опір нібито «гендерній ідеології», яка домінує в ЄС, значною мірою залежить від координації між російськими та європейськими суб’єктами дезінформації. Це включає вплив Російської православної церкви на консервативні релігійні групи в Європі, співпрацю між російськими консервативними інтелектуалами, такими як Олександр Дугін, і європейськими ультраправими партіями, наприклад, італійською «Лігою Півночі» та австрійською Партією свободи (FPÖ), а також мережі антигендерної дипломатії, в якій «гендерній ідеології» колективно протистоять західні консерватори, російські олігархи та православне духовенство. Ці мережі зазвичай особливо ефективні завдяки глибокому розумінню місцевого контексту та потреб аудиторії, а їх вплив найбільше відчутний у Південно-Східній Європі.

Нарешті, існують й інші державні та недержавні актори, які поширюють дезінформацію проти ЛГБТКІА+ з інших мотивів, окрім підриву Заходу та його культурних засад. У цих кампаніях беруть участь різноманітні суб’єкти, такі як сімейні організації, групи, що виступають проти абортів, релігійні консерватори, націоналісти та ультраправі групи. Вони формують консорціуми, у яких, попри різні мотивації, просуваються різні наративи та використовуються різні стратегії. Проте ці групи об’єднуються в поширенні неправдивої або оманливої інформації про ЛГБТКІА+ з метою обману чи маніпулювання своєю аудиторією.

Стратегії, платформи та методи, що використовуються у дезінформаційних кампаніях проти ЛГБТКІА+

Після того, як ми розглянули основні наративи та акторів, які активно займаються дезінформацією щодо ЛГБТКІА+, наступним кроком є аналіз основних стратегій, платформ та методів, до яких вдаються ці актори для поширення своїх наративів. Деякі дослідники (EEAS, 2023; Strand та ін., 2021; Ilga World, 2023) відзначають, що стратегії дезінформації щодо ЛГБТКІА+ все частіше включають традиційні активістські методи, такі як кампанії в соціальних мережах, громадські заходи, протести та «інформаційні» кампанії. Щодо конкретних методів, які використовують суб’єкти дезінформації для поширення неправдивої інформації проти ЛГБТКІА+, у Звіті ЄСЗД (2023) описано кілька поширених практик, серед яких: маскування під іншу особу, фальсифікація та модифікація документів, гібридні атаки, створення онлайн-ігор, а також заклики до офлайн-акцій і протестів. Спотворення фактів навколо конкретних подій та реальних кризових ситуацій, використання популістських стратегій, коли суб’єкти зображують себе захисниками пригноблених, а також узагальнення окремих випадків для представлення всієї спільноти також є поширеними способами, що використовуються цими суб’єктами. Нарешті, метод, який ретельно використовується в наративах дезінформації щодо ЛГБТКІА+, – це негативне протиставлення, дотримання логіки «ми проти них», коли ЛГБТКІА+ зображуються як чужі «інші», чиє існування загрожує цінностям і самому існуванню уявного «нас» (Strand et al., 2021).

Щодо конкретних комунікаційних платформ, які використовуються для поширення дезінформації про ЛГБТКІА+, варто знову наголосити на важливості соціальних мереж, які виступають як потужний підсилювач цих наративів, зміцнюють зв’язки в громадах і забезпечують оптимальні умови для організації анти ЛГБТКІА+ мітингів та заходів. У звіті EEAS (2023) особливо підкреслюється роль традиційних соціальних платформ у поширенні такого контенту, серед яких на першому місці перебуває Telegram, на частку якого припадає 48% дезінформації проти ЛГБТКІА+. На другому місці знаходяться вебсайти, включно з державними та афільованими з державою медіа, що складають 20% контенту, а на третьому — X (колишній Twitter) з 19%. Попри таку значну роль основних соціальних мереж, існують також альтернативні платформи, що орієнтовані на специфічні та регіональні аудиторії, зокрема російські платформи VK.com і Zen. Окрім соціальних мереж, дезінформація про ЛГБТКІА+ активно поширюється й через інші традиційні канали комунікації. До них належать офіційні канали, такі як представники держави, державні органи та дипломатичні джерела; державні канали, що здебільшого фінансуються та/або контролюються державою через прямі бюджетні асигнування; а також канали, пов’язані з державою, які опосередковано підтримуються через непряме фінансування або експлуатуються державними розвідувальними органами (EEAS, 2023: 14).

Як вже зазначалося, однією з актуальних стратегій в дезінформаційних кампаніях проти ЛГБТКІА+ є співпраця іноземних державних і недержавних акторів з місцевими впливовими особами, такими як релігійні авторитети та консервативні політичні діячі, які часто мають глибше розуміння реальних проблем цільової аудиторії. Яскравим прикладом цього є Польща, де російські медіа, зокрема Sputnik та RT, регулярно поширюють наративи, які зображують права ЛГБТКІА+ як загрозу традиційним польським цінностям, часто погоджуючи свої меседжі з темами, які просуваються консервативними польськими політиками та впливовими релігійними лідерами. В результаті, під час президентських виборів у Польщі у 2019 та 2020 роках деякі консервативні польські лідери відтворювали наративи, подібні до тих, що поширювали російські медіа, стверджуючи, що «ідеологія» ЛГБТКІА+ є частиною західної «колонізації», спрямованої на дестабілізацію польських сімейних структур (Theise & Cragg, 2020).

Висновки

Ця стаття має на меті внесок у нову галузь досліджень дезінформації проти ЛГБТКІА+ шляхом уточнення понять дезінформації про ЛГБТКІА+ та гендерну дезінформацію. У роботі розглядається наявна література щодо поширених наративів, акторів, стратегій та технік, що використовуються для поширення дезінформації. Аргументується, що концептуалізація дезінформації проти ЛГБТКІА+ як підтипу гендерної дезінформації, спрямованої саме на ЛГБТКІА+ спільноту та індивідів, дає нам гнучке та інклюзивне визначення гендерної дезінформації, водночас даючи змогу відрізняти дезінформацію щодо ЛГБТКІА+ від інших явищ ФІМІ, пов’язаних із гендером. Це дозволяє вивчати дезінформацію проти ЛГБТКІА+ як окреме явище, а також у контексті інших феноменів. Ці концептуальні уточнення та початкові зусилля з систематизації вивчення цього підтипу дезінформації відповідають центральній місії PROMPT щодо розробки структурованого та послідовного аналізу дезінформації про ЛГБТКІА+, що, в кінцевому підсумку, має на меті сприяти очищенню публічного простору та цифровій демократії, більш стійкій до інформаційних загроз.

Джерела

• A/78/288: Gendered disinformation and its implications for the right to freedom of expression – Report of the Special Rapporteur on the promotion and protection of the right to freedom of opinion and expression. (n.d.). OHCHR. Retrieved 30 October 2024, from https://www.ohchr.org/en/documents/thematic-reports/a78288-gendered-disinformation-and-its-implications-right-freedom
• Bucholc, M. (2022). Abortion Law and Human Rights in Poland: The Closing of the Jurisprudential Horizon. Hague Journal on the Rule of Law, 14(1), 73–99. https://doi.org/10.1007/s40803-022-00167-9
• Council of Europe. (2020, September 22). Memorandum on the stigmatisation of LGBTI people in Poland. https://rm.coe.int/memorandum-on-the-stigmatisation-of-lgbti-people-in-poland/1680a08b8e
• Countering Disinformation. (n.d.). Genre et désinformation : Aperçu. Countering Disinformation. Retrieved December 10, 2024, from https://counteringdisinformation.org/fr/topics/gender/0-apercu-genre-et-desinformation?utm_source=chatgpt.com
• Disinformation campaigns about LGBTI+ people in the EU and foreign influence | Think Tank | 
• European Parliament. (n.d.). Retrieved 10 October 2024, from https://www.europarl.europa.eu/thinktank/en/document/EXPO_BRI(2021)653644
• Divide and rule: Ten lessons about Russian political influence activities in Europe | Humanities and Social Sciences Communications. (n.d.). Retrieved 25 October 2024, from https://www.nature.com/articles/s41599-019-0227-8
• Dragoeva, E. (2020). The needs of students, parents and school professionals related to improving measures to prevent and combat violence in Bulgarian schools. Bilitis Resource Center Foundation.
• EDMO. (2023.). Rights in the Time of Conspiracies and Fake News: Disinformation Against LGBTQ in the EU. Retrieved from https://edmo.eu/publications/rights-in-the-time-of-conspiracies-and-fake-news-disinformation-against-lgbtq-in-the-eu/
• Enloe, Cynthia. 1990. Bananas, Beaches and Bases: Making Feminist Sense of International Politics. Berkeley: University of California Press.
• FIMI targeting LGBTIQ+ people: Well-informed analysis to protect human rights and diversity | EEAS. (n.d.). Retrieved 10 October 2024, from https://www.eeas.europa.eu/eeas/fimi-targeting-lgbtiq-people_en
• EU DisinfoLab. (2024). Gender-based disinformation: Advancing our understanding and response. EU DisinfoLab. Retrieved December 10, 2024, from https://www.disinfo.eu/publications/gender-based-disinformation-advancing-our-understanding-and-response/?utm_source=chatgpt.com
• Gagliarducci, A. (2021, October 28). Italian Senate blocks controversial ‘anti-homophobia’ bill. Catholic News Agency. Retrieved December 10, 2024, from https://www.catholicnewsagency.com/news/249424/italian-senate-blocks-controversial-anti-homophobia-bill
• Gendered disinformation is a national security problem. (n.d.). Brookings. Retrieved 14 November 2024, from https://www.brookings.edu/articles/gendered-disinformation-is-a-national-security-problem/
• Gendered Disinformation, Fake News, and Women in Politics | Council on Foreign Relations. (n.d.). Retrieved 5 November 2024, from https://www.cfr.org/blog/gendered-disinformation-fake-news-and-women-politics
• Gil, R. M., Freeman, T. L., Mathew, T., Kullar, R., Fekete, T., Ovalle, A., Nguyen, D., Kottkamp, A., Poon, J., Marcelin, J. R., Swartz, T. H., & Inclusion, D., Access, and Equity Task Force of the Infectious Diseases Society of America. (2021). Lesbian, Gay, Bisexual, Transgender, and Queer (LGBTQ+) Communities and the Coronavirus Disease 2019 Pandemic: A Call to Break the Cycle of Structural Barriers. The Journal of Infectious Diseases, 224(11), 1810–1820. https://doi.org/10.1093/infdis/jiab392
• Global Disinformation Index. (2024, June 10). Gendered disinformation in the European parliamentary elections. Disinformation Index. Retrieved 20 October 2024, from https://www.disinformationindex.org/blog/2024-06-10-gendered-disinformation-in-the-european-parliamentary-elections/
• Jonusaite, R., Sessa, M. G., Wilfore, K., & Di Meco, L. (2022). Gender-based disinformation 101: Theory, examples, and the need for regulation. EU DisinfoLab. Retrieved 19 October 2024, from https://www.disinfo.eu/publications/monitoring-disinformation-around-elections-key-takeaways-from-the-german-federal-elections-in-2021-2/
• Lesbian, Gay, Bisexual, Transgender, and Queer (LGBTQ+) Communities and the Coronavirus Disease 2019 Pandemic: A Call to Break the Cycle of Structural Barriers | The Journal of Infectious Diseases | Oxford Academic. (n.d.). Retrieved 7 November 2024, from https://academic.oup.com/jid/article/224/11/1810/6330600?login=false
• LGBT rights at heart of Poland presidential-election fight. (2020, July 11). France 24. https://www.france24.com/en/20200711-lgbt-rights-at-heart-of-poland-presidential-election-fight
• Malign Creativity: How Gender, Sex, and Lies are Weaponized Against Women Online | Wilson Center. (n.d.). Retrieved  5 November 2024, from https://www.wilsoncenter.org/publication/malign-creativity-how-gender-sex-and-lies-are-weaponized-against-women-online
• Moskalenko, S., & Romanova, E. (2022). Deadly Disinformation: Viral Conspiracy Theories as a Radicalization Mechanism. The Journal of Intelligence, Conflict, and Warfare, 5, 129–153. https://doi.org/10.21810/jicw.v5i2.5032
• National Catholic Register. (2021, June 21). Vatican recalls Pope Francis’ condemnations of ‘gender ideology’ in letter to pro-life association. National Catholic Register. https://www.ncregister.com/cna/vatican-recalls-pope-francis-condemnations-of-gender-ideology-in-letter-to-pro-life-association?utm_source=chatgpt.com
• Rajvanshi, A. (2023, February 21). When Women Suffer From Online Hate, So Do Democracies. TIME. https://time.com/6257188/disinformation-women-online-hate-study/
• Roguski, P. (2019). Overcoming the damage of disinformation. New Eastern Europe, 01 (35), 69–76.
• Strand, C., & Svensson, J. (2021). Foreign Norm Entrepreneurs’ Misinformation and Disinformation Narratives on LGBT+ Rights in Europe. Medijske Studije, 12(23), 109–132. https://hrcak.srce.hr/file/417838
• Subramanian, S., Han, X., Baldwin, T., Cohn, T., & Frermann, L. (2021). Evaluating Debiasing Techniques for Intersectional Biases. In M.-F. Moens, X. Huang, L. Specia, & S. W. Yih (Eds.), Proceedings of the 2021 Conference on Empirical Methods in Natural Language Processing (pp. 2492–2498). Association for Computational Linguistics. https://doi.org/10.18653/v1/2021.emnlp-main.193
• Thomson, J. (2020). Gender and Nationalism. Nationalities Papers, 48(1), 3–11. Retrieved 2 November 2024, from https://doi.org/10.1017/nps.2019.98

Цей текст було вперше опубліковано на сайті ENO/PROMPT 15 грудня 2024 року. Автор: Сара Мерсеро, opsci.ai. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook.