Patrick Breitenbach/Flickr – CC BY 2.0

Подкасти – новий концепт для більшості людей у Словаччині. Тож після того, як журналіст із Братислави Давід Тврдон (Dávid Tvrdoň) у листопаді вирішив започаткувати власний подкаст, лунали здебільшого скептичні коментарі.

Надихнувшись подкастом The Daily від New York Times, з допомогою колег із найбільшого словацького новинного сайту SME.sk Тврдон створив яскравий подкаст щоденних новин. Вже до кінця першого місяця виробництва програма Dobré ráno налічувала 100 тисяч слухачів.

«Подкасти були і раніше, але надто невпливові, щоби [їхні автори] знали одне одного, – каже Тврдон, який також є співведучим англомовного проекту Check Your Facts та в якому він разом із редактором соціальних медіа у BILD Марком Біскупом (Marc Biskup) інтерв’юють інших цифрових журналістів із усієї Європи. – Вони справді були раді, що ми робимо цей подкаст, адже він стає мейнстрімом».

Американське явище долає континенти

Подкасти захопили Сполучені Штати починаючи з 2014 року і надзвичайної популярності Serial, подкасту розслідувальної журналістики, який зараз слухає 40% населення країни. За прикладом New York Times, Washington Post і Vox також оголосили про плани створити власні новинні подкасти. Дослідження аудиторії свідчать, що слухачі прослуховують в середньому 90% більшості шоу – а це знахідка для рекламодавців.

Один з найпопулярніших подкастів у США – © Serial

В Європі, через різницю у використанні технологій та медіакультурі, подкасти залишаються порівняно новим явищем. Проте все більше європейських журналістів починають використовувати цей популярний формат, який, на відміну від традиційного радіо, дозволяє користувачам  завантажувати нішеві фрагменти на найрізноманітніші теми. Крім того, їх можна створювати незалежно, без підтримки великих медіакомпаній.

Виробництво подкастів у Європі за останні два роки зросло в рази, каже лондонська цифрова консультантка Ізабелла Рассел (Izabela Russell). Разом із чоловіком, досвідченим радіожурналістом Майком Расселом вони заснували компанію New Media Europe. 

У 2013-му вони побували у США на конференції з цифрових медіа і надихнутися прикладом  авторів подкастів, яких там зустріли. «Ми думали: у Великій Британії нема нічого подібного, то чому б нам не провести подію для подкастерів тут», – каже Рассел. Дуже скоро їхній захід UK Podcasters розрісся аж до 200 учасників «із усіх куточків Європи».

Появу на ринку подкастів великою можна мірою пояснити доступними пристроями для слухання, каже Рассел. В Європі йдеться переважно про Android – і тільки 25% людей використовують Apple iPhone (і 10% – у рідній для Ізабелли Польщі), який має автоматично вбудований додаток подкастів. В Android поки що не має вбудованого додатку для подкастів, однак, аби слухати їх, користувачі завантажують Stitcher.

Щоправда, є багато альтернативних способів привабити нових слухачів. Тврдон дістається своєї аудиторії в основному через SoundCloud, а нещодавно почав викладати нові епізоди на Spotify. «Це значно краща платформа дистрибуції у нашому [Центральноєвропейському] регіоні», – каже він. І додає, що багато друзів реагують позитивно: «О, чудово, це платформа, яку я використовую щодня».

© Check Your Facts

Встигати за трендом

Багато журналістів відчувають, що подкасти пробивають собі дорогу до мейнстриму. Вперше у 2016 році PRIX EUROPA (Європейський фестиваль теле- і радіомовлення) започаткував категорію цифрового аудіо.

«У 2017 році ми вирішили більше сфокусуватися на інноваційних підходах та креативних презентаціях аудіо у цій категорії, – каже онлайн-менеджер Марта Медвешек (Marta Medvešek). – Незалежні студії більше не потребують зв’язку з теле- чи радіокомпаніями. Зараз достатньо, якщо вони “мовлять” самостійно в інтернеті».

Саме це і роблять деякі європейські журналісти: чи в Словенії, де незалежна журналістка-розслідувачка Тая Тополовец (Taja Topolovec) стала співавторкою щотижневого подкасту, у якому говорить про результати своїх досліджень, чи в Польщі, де Якуб Ґорніцкі (Jakub Gornicki) запустив подкаст про світову політику, пов’язаний із його сторітелінговою компанією Outriders.

Цей тренд також поширився на північ і південь континенту: у Швеції слухання подкастів за останні два роки зросло на 36% і зараз їхня аудиторія налічує 3,3 млн слухачів щомісяця. Рассел також помітила збільшення інтересу в Італії, Франції та Іспанії. В останній у червні 2016 року сформувалася велика веб-мережа Podium Podcast – для новинних та розважальних подкастів з Іспанії та Латинської Америки.

Працювати з культурними відмінностями

У США тривалий час існує «перевернутий» підхід до радіомовення – з великою кількістю невеличких проектів та радіостанцій у коледжах, зауважує радіожурналістка Джил Бейтін (Jill Beytin). Родом із Каліфорнії, вона працювала для головних медіа у США та Німеччині й заснувала Bear Radio, аби заохотити подкастинг у Берліні.  «У США люди захоплюються ток-шоу з часів Джоні Карсона, –  каже Бейтін. – Тут медіаландшафт замкнутіший і дуже ієрархічний, а люди – обережніші».

Хоча Бейтін оптимістична: на відміну від радіо, кожен подкаст націлений на нішеву аудиторію, що робить його більш привабливим для рекламодавців, а отже фінансову підтримку можуть знаходити невеличкі продакшени. І великі радіостанції, які видають чудовий контент, мають націлюватися на якомога більшу групу, каже вона.

Подкастинг – це не лише новий медіум для слухання контенту, але й новий, інтимніший  спосіб сторітелінгу. Британсько-американська журналістка Клер Річардсон (Clare Richardson) влітку 2017 року стала співзасновницею пояснювального подкасту про європейську політику Europe to Date, щоби детально пояснювати ті теми, які вона часто висвітлювала, працюючи на Deutsche Welle. «Я думаю, що [подкастинг] дає більше простору для того, щоби розібратися в темі, й аудиторія бачить хід твоїх думок», – каже вона.

Переклад з англійської мови статті «Podcasting in Europe: Is an American Trend Crossing the Atlantic?»

Пропонуємо підписатися на щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа від “Європейської обсерваторії журналістики”