Журналісти добре висвітлюють Європейський Союз — але для еліти. Світові газети, інформаційні агентства, веб-сайти й аналітичні центри, на додачу до інформації, яку публікують самі інститути ЄС, є добре поінформованими і часто критичними. Проте, згідно з останніми дослідженнями, широка громадськість отримує набагато менше.

У своєму дослідженні “Висвітлення Євросоюзу” Джон Ллойд (John Lloyd) і Крістіна Марконі (Cristina Marconi) виявили, що редакції газет переконані, що їхні читачі вважають матеріали про Брюссель занадто нудними і спеціалізованими. Вони думають, що Брюсселю не вистачає драматизму або відомих особистостей для того, аби створити цікавий матеріал, особливо для тележурналістів.

Звіт, опублікований цього тижня Інститутом Ройтерз з вивчення журналістики в Оксфордському університеті, показує, що в результаті нещодавніх криз Євросоюзу, висвітлення подій у Брюсселі стало більш цікавим і посіло важливіше місце серед актуальних новин. Однак багато журналістів, і навіть фахівці з ЄС, зіткнулися з труднощами в розумінні природи кризи в Єврозоні, і загалом в Європі. Складність фінансової та валютної кризи, а також механізмів, розроблених для боротьби з нею, були поза межами компетенції багатьох журналістів.

У звіті також наголошується, що більшість новинних організацій, які охоплюють тематику ЄС, зосереджуються на тому, що пропозиції, дебати та рішення Євросоюзу означають для їхніх читачів або глядачів. ЄС рідко висвітлюють як центр впливу в Європі, частіше — як доповнення до національної політики. Винятками зазвичай є глобальні новинні організації.

Ллойд і Марконі, які опитували журналістів і посадових осіб Євросоюзу для свого дослідження, виявили, що більшість репортерів з Брюсселя вважають, що зі зростанням представництва партій євроскептиків у ЄС, зростатиме і його цікавість для медіа. Джон Ллойд, старший науковий співробітник Інституту Ройтерз з вивчення журналістики і редактор “Financial Times”, співавтор статті, стверджує: “Ми знаходимось на порозі чудового часу для репортажів з Брюсселя. Обрано політиків, відомих своєю відвертістю і популізмом, любителів розпочинати суперечки і різко висловлюватись. Такі ситуації — це хліб насущний для журналістів, що намагаються захопити своїх читачів матеріалами про ЄС”.

Проте, незважаючи на цей оптимізм, є докази того, що корпус преси в Брюсселі зменшується. Це негативно впливає на країни, що найбільше постраждали від недавньої кризи в Єврозоні, такі як Греція.

В міру того як зменшується їхня кількість, журналісти з корпусу преси в Брюсселі також стають дедалі більш скептичними і відокремленими. Автори звіту зазначають, що в перші декади Євросоюзу його висвітлювали переважно захоплено. Журналісти поділяли віру в ідеали та амбіції створення “дедалі міцнішого союзу”; це також мало місце у Великобританії, в початковий період. Проте, починаючи з 1980-х, публікації набули більш негативного тону, а криза Єврозони зробила їх ще більш критичними.

Категоричні євроскептики в журналістиці все ще в меншості, і серед них все ще домінують британські колеги — початок цій традиції покладено у 1980-х, в першу чергу, виданнями “The Sun” за редакторства Келвіна Маккензі (Kelvin MacKenzie) і “Daily Telegraph”, коли її кореспондентом зі справ ЄС був Борис Джонсон (Boris Johnson), теперішній мер Лондона. Однак критичні голоси — в тому числі від тих, хто виступає на користь більшої інтеграції — значно помітніші зараз: багато кореспондентів зауважують, що їхня аудиторія на батьківщині налаштована більш скептично, і навіть вороже, до європейського проекту.

Опитані в рамках дослідження журналісти дають суперечливі відгуки про прес-службу ЄС. Більшість прес-аташе вважаються добре поінформованими — але також вважається, що вони виправдовуються перед лицем критики і є надто “ідеологізованими” щодо місії ЄС.

Крістіна Марконі, позаштатна журналістка, що висвітлювала справи у Брюсселі для італійських газет, стверджує, що важливо, щоб журналісти продовжували висвітлювати і ставити під сумнів ЄС: “Європейський Союз впливовий, багатонаціональний, він був і залишається центром устремлінь, викликів, впровадження і поширення демократичного управління — а також скептичної полеміки, звинувачень у невдачах та слабкому лідерстві. Це ідеальне місце для журналістики, яка закликає владу до відповідальності”.

Переклад з англійської мови статті “Reporting the EU: Boring and Complicated?”

Право на фото належить: European Union 2011 PE-EP/Pietro Naj-Oleari