Розслідування “Swiss Leaks” щодо таємних банківських документів HSBC є одним з недавніх прикладів у дедалі ширшому переліку успішної транскордонної співпраці журналістів. Архіви HSBC були отримані міжнародною групою новинних інформагентств, серед яких “Le Monde”, “The Guardian“, “CBS 60 Minutes” і розташований у Вашингтоні Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (ICIJ). Їхнє спільне розслідування, до якого долучились журналісти з 45 країн, викрило, як банк допомагав деяким клієнтам приховати рахунки в Женеві, щоб уникнути сплати податків. Це один з найбільших в історії витоків банківської інформації, в якому фігурують 30,000 рахунків і £78 млрд. активів.

Інші актуальні приклади спільних проектів з розслідувань включають публікацію на “Wikileaks” військових документів і дипломатичних телеграм, розкриті Едвардом Сноуденом (Edward Snowden) матеріали Агентства національної безпеки США, а також т.зв, “Офшорний витік” (“Offshore Leaks”). Ці випадки мають ще одну особливість, спільну з розслідуванням “Swiss Leaks”: кожне з них також зосереджено навколо єдиної бази даних.

Транскордонна журналістика — відповідь на глобалізацію політики і злочинності

Глобальна кооперація журналістів є відповіддю на дедалі більшу глобалізацію політики і злочинності. Я останнім часом досліджував цю тему для звіту “Розслідування глобальних баз даних: роль журналіста даних”, опублікованого Інститутом Ройтерз з вивчення журналістики.

У звіті розглянуто три міждержавні розслідування: “Дотації фермерам” (“Farm Subsidy”), “Офшорний витік” (“Offshore Leaks”) і “Дані мігрантів” (“Migrants Files”) з метою виявити, що сприяло їхньому успіху та яку роль в цьому успіху зіграли журналісти даних. Дослідження містить вивчення літератури та інтерв’ю з журналістами даних.

Свобода інформації використана для створення бази даних фермерських дотацій

Проект “Дотації фермерам” (“Farm Subsidy”) об’єднав журналістів з різних європейських країн, включаючи Францію, Італію, Іспанію та Грецію. Вони скористались місцевими законами про свободу інформації, щоб отримати доступ до даних бенефіціарів Єдиної аграрної політики ЄС. Ця інформація дозволила їм створити і вести базу даних “фермерських дотацій”. Цей проект також створив можливості для побудови мережі на підтримку міждержавних розслідувань і публічного доступу до інформації.

Проект “Офшорний витік” (“Offshore Leaks”), здійснений Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань, що також організував розкриття “Swiss Leaks”, показав, наскільки потужним може бути добре сплановане міжнародне розслідування. Сотня журналістів з країн, серед яких Австралія, Індія, Франція, Великобританія та Коста-Ріка, таємно працювали над 2,5 мільйонами файлів даних. Вони опублікували свої матеріали одночасно в різних медіа та різних країнах. Їм надавала підтримку команда з п’ятнадцяти чоловік, які опрацьовували дані та керували проектом.

Бази даних можуть бути створені

Третє розслідування, розглянуте у звіті, — “Дані мігрантів” (“Migrants Files”). Воно підтвердило, що коли бази даних не існує, її можна побудувати. Розглянувши усіх мігрантів, які загинули на своєму шляху до Європи, міжнародна команда журналістів даних використала розвідку за відкритими джерелами для визначення маршрутів, на яких загинула більшість. Ця база даних регулярно оновлюється і на сьогоднішній день використовується в якості джерела даних неурядовими та міжнародними організаціями.

На основі мого дослідження я дійшов висновку, що журналістика даних відіграє важливу роль у подібних міжнародних проектах. Журналісти даних можуть аналізувати дані, забезпечувати доступ до них іншим журналістам, а також можуть допомагати в управлінні проектами. Я виявив, що коли журналісти даних фізично знаходяться або в редакціях новин, або неподалік, це може сприяти здійсненню більш успішних міждержавних розслідувань.

Переклад з англійської мови статті “Data Journalism: Cross-Border Investigations”

Право на фото належить: Flickr: Beat Strasser