Дискусії щодо впливу даних спецслужб, оприлюднених Едвардом Сноуденом, оповиті “туманом і плутаниною” – особливо в Сполученому Королівстві, вважає Алан Расбріджер. Головний редактор “The Guardian” також вважає, що відсутність реакції британських політиків, журналістів та публіки на оприлюднені дані “дуже засмучує”.

Політики Великобританії вважають цей матеріал “токсичним”, тема складна і важка для обговорення, але поставлені питання, все ж, занадто важливі, щоб бути проігнорованими, каже Расбріджер.

“Відразу ж з’явилося безліч дискусій: подобається чи не подобається нам Едварда Сноуден, але оприлюднена ним інформація зачіпає безліч питань,  які стосуються всіх нас”, сказав він.

Під час лекції “XXI століття – століття державного нагляду: наслідки даних Сноудена”, яку Расбріджер прочитав минулого  тижня в Оксфордському університеті, він заявив, що прийшов час перенести обговорення на академічну арену, де складні питання можуть бути проаналізовані детальніше.

Газета “The Guardian” вперше опублікувала матеріали, базовані на документах спецслужб, які потрапили в газету завдяки Сноудену, колишньому працівнику Агентства національної безпеки США (NSA), в 2013 році. Проте декілька інших популярних британських видань відмовилися публікувати матеріал, незважаючи на достовірну інформацію про масові спостереження британської спецслужби GCHQ.

Расбріджер шкодує, що більша частина уваги до матеріалів спецслужб, переданих Сноуденом, зосередилась на ролі
його видання, а не на самому змісті матеріалів. “Великобританія ніяк не відреагувала! У нас була лише одна зустріч [… у Вестмінстерській залі], на якій “The Guardian” були згадані 21 раз, поняття приватності – сім разів і громадянські свободи – три”, сказав він.

Знадобилося майже два роки, перш ніж парламентський комітет безпеки і розвідки (ISC) відзвітував про наслідки репортерського розслідування.

Нещодавно опублікований звіт ISC “Приватність і безпека, сучасна і прозора правова база”, показали, що британські закони, які регулюють діяльність спецслужб, потребують оновлення задля більшої прозорості і зрозумілості.

ISC також заявили, що британські спецслужби діяли в рамках закону, а основний масив зібраних урядом даних не несе загрозу недоторканності приватного життя.

В Сполучених Штатах реакція на дані Сноудена була іншою. Нещодавно “The Guardian” розділили Пулітцерівську премію, найвищу журналістську винагороду в США, разом з “The Washington Post”. Комітет премії похвалив “The Guardian” за їхнє “викриття масштабних таємних стежень Агентства національної безпеки, що допомогло … розпочати дебати про відносини між урядом та громадськістю з питань безпеки та конфіденційності”. Принаймні, два великих матеріали про проблеми розвідки і стежень, підкріплені джерелами, були також опубліковані в США.

Расбріджер, який йде з “The Guardian” цього літа, щоб стати головою коледжу Lady Margaret Hall в Оксфордському університеті, розповів, як через розчарування, він недавно накреслив на клаптику паперу “дуже погану схему”, щоб виокремити кілька суспільно значущих питань, порушених в матеріалах Сноудена. Схема показала принаймні 150 “гарячих проблем”, в тому числі навколо цензури, національної безпеки, громадянської свободи та міжнародних відносин.

За словами Расбріджера, ключовою проблемою у Великобританії є громадський нагляд. Він поставив під сумнів ефективність ISC і назвав чинне законодавство некерованим. Багато політиків, у тому числі з ISC, зрозуміли його неадекватно. “Тема занадто складна для більшості депутатів,” сказав він.

Під час свого виступу в Оксфорді Расбріджер зіштовхнувся з критикою аудиторії, у тому числі й від колишнього голови GCHQ. Відповідаючи на запитання, чи мала його газета право публікувати секретні документи NSA, Расбріджер сказав, що видання поставилось дуже обережно до отриманою інформації і опубліковало лише 1% з того, що стало їм відомо. Він визнав заяву ​спецслужб Великобританії про те, що доступ до каналів зв’язку став складнішим, а це робить моніторинг потенційних загроз безпеки дедалі проблематичнішим.

Відповідаючи на запитання про баланс між безпекою та конфіденційністю у Великобританії, і чому британська громадськість, на перший погляд, погоджується з існуючим рівнем нагляду, Расбріджер сказав: “Я часто задаюсь питанням, чому дебати були такі слабкі? – це тому, що ми любимо наших шпигунів? У нас є Джеймс Бонд, Енігма. Чи, це зробило нас впевненими в майбутньому? У нас не було Штазі, але у нас був Джордж Оруелл”.

За декілька місяців до відставки з посади головного редактора “The Guardian”, Расбріджер вже окреслює нові пріоритети: “Кілька тижнів тому Філіп Хаммонд (міністр закордонних справ Великобританії) сказав, що настав час підвести риску під дискусією про Сноудена, але для мене дискусія тільки починається.”

Переклад з англійської мови статті “Alan Rusbridger: The World After Snowden”

Фото: Rob Judges ©Robjudges