Журналісти в Угорщині та Польщі продовжують боротьбу з політичним тиском та спробами обмежити незалежну журналістику. Попри покращення позицій у Світовому індексі свободи преси, медіаетичні виклики та загроза незалежності залишаються гострими проблемами.

Обидві країни регулярно опиняються в центрі уваги, коли йдеться про вплив держави на медіасередовище. Робота журналістів тут – це щоденний виклик: від економічного та політичного тиску до маніпуляцій власників медіа.

Згідно зі Світовим індексом свободи преси 2024 від «Репортерів без кордонів», Польща посідає 47-ме місце серед 180 країн, тоді як Угорщина – 67-ме. Прогрес є, але чи означає це реальне покращення умов роботи журналістів? Як медійники можуть залишатися вірними етичним стандартам, коли свобода слова опиняється під загрозою? Які моральні дилеми постають перед ними в умовах політичного втручання? Це питання, на які досі немає простих відповідей.

Медіаландшафти в Угорщині та Польщі

Ситуація зі свободою медіа в Польщі та Угорщині залишається напруженою протягом багатьох років. Попри формальну багатоманітність медіаландшафту, політичний вплив на журналістику в обох країнах став серйозним викликом. У Польщі період правління правопопулістської партії «Право і справедливість» (2015–2023) позначився посиленням контролю над суспільним мовленням, яке дедалі більше перетворювалося на інструмент влади. Особливо критичною була ситуація у 2021 році, коли журналістів заарештовували й не допускали до висвітлення кризи з біженцями на білоруському кордоні.

Зі зміною влади політичний тиск на приватні медіа дещо послабився, однак партія «Право і справедливість» зберігає вплив на органи, що здійснюють нагляд за медіа. Ризики для незалежної журналістики залишаються: критика державних інституцій може призвести до штрафів або навіть ув’язнення.

В Угорщині медіаландшафт ще більш централізований. Відтоді як Віктор Орбан прийшов до влади у 2010 році, уряд узяв під контроль суспільне мовлення та більшість регіональних медіа. Критичні видання закривали, а журналісти, які наважувалися ставити незручні запитання, потрапляли в «чорні списки». Сформована навколо влади медіаімперія домінує в інформаційному просторі, витісняючи незалежні голоси та створюючи однобічну картину реальності.

Для журналістів це означає, що втрата медіаплюралізму серйозно обмежує можливість висвітлювати різні думки, особливо в кризових ситуаціях. Наприклад, під час міграційної кризи державний контроль над інформаційним полем не дозволяв суспільству отримати об’єктивну картину подій. Коли журналісти змушені працювати під політичним та економічним тиском, право громадян на доступ до неупередженої інформації стає під загрозою.

Журналістська етика в умовах тиску

В Угорщині та Польщі фундаментальні принципи журналістики — правдивість, ретельність, повага до людської гідності та незалежність від політичних чи економічних впливів — опинилися під загрозою. Державне втручання обмежує доступ до інформації, а тиск на медіа ставить під сумнів свободу журналістської діяльності. У таких умовах журналісти стикаються з непростими етичними дилемами: чи можуть вони й далі дотримуватися професійних стандартів? Чи виправдано коригувати репортажі, аби зберегти можливість працювати? 

Солідарність та міжнародна співпраця є ключовими для протидії політичному тиску. Одним із прикладів є «Вишеградська мережа», яка була створена у 2017 році журналістами з Угорщини, Польщі, Чехії та Словаччини. Ця мережа привертає увагу до складних умов роботи й показує, що спільний голос сильніший, ніж голос окремої країни.

Окремі медіакомпанії також чинять опір. У 2019 році журналістське розслідування польського видання Gazeta Wyborcza розкрило скандал, пов’язаний з тодішнім лідером партії PiS Ярославом Качинським, який, як стверджується, використовував свою політичну владу в приватних цілях.

Довгий час Index.hu залишався однією з останніх незалежних медіаплатформ в Угорщині. Однак у 2020 році головного редактора Саболча Дулла звільнили після його заяви про загрозу редакційній незалежності. Це спровокувало масову відставку майже всієї редакції – явний акт протесту проти урядового впливу. Поки новий уряд у Польщі робить кроки для зменшення державного втручання у свободу преси, в Угорщині журналісти продовжують працювати під значним тиском. В умовах обмежень солідарність у професійній спільноті та журналістські розслідування залишаються одними з небагатьох інструментів опору.

Роль ЄС у захисті свободи преси

Європейський Союз позиціює себе як гарант демократичних цінностей у країнах-членах, включно зі свободою преси. В останні роки ЄС неодноразово вживав заходів у відповідь на загрозу незалежним медіа в Угорщині та Польщі. Європейська комісія та Європейський парламент відкрито критикували урядовий тиск на журналістів, а проти обох країн було запущено провадження за статтею 7 — механізм, який у крайньому разі може позбавити їх права голосу в Європейській Раді. Фінансування ЄС для Угорщини та Польщі вже було скорочене, а окремі програми підтримки незалежних медіа припинені. Однак, попри ці заходи, Брюссель часто стикається з обмеженнями, пов’язаними з національним суверенітетом, що ускладнює реалізацію політики впливу.

ЄС чітко демонструє свою позицію щодо свободи медіа, проте залишається відкритим питання: чи цих кроків достатньо? Чи повинен Союз зробити більше для захисту журналістів в Угорщині та Польщі?

Перспективи свободи преси

Політичні зміни в Польщі дають підстави для обережного оптимізму, але свобода преси залишається під загрозою. Попри покращення позицій країни у Світовому індексі свободи преси, структурні проблеми не зникли. Вплив партії «Право і справедливість» на медіа все ще відчутний, і майбутні вибори стануть тестом для нового уряду: чи зможе він справді послабити політичний контроль над медіа? В Угорщині ситуація залишається критичною. Без кардинальних змін політичний тиск на медіа, ймовірно, збережеться. Вплив уряду Орбана на суспільне мовлення та приватні медіа настільки глибокий, що будь-які зрушення потребуватимуть не лише внутрішніх реформ, а й зовнішньої підтримки. Міжнародний тиск та чимраз більше усвідомлення важливості незалежної журналістики можуть сприяти довгостроковим змінам. Однак коли та чи відбудуться ці зміни — залишається відкритим питанням.

Джерела:

• https://osteuropa.lpb-bw.de/rechtsstaatsmechanismus-artikel-7-verfahren?utm_source=chatgpt.com
• https://www.mdr.de/nachrichten/welt/osteuropa/ostblogger/visegrad-netzwerk-100.html
• https://www.reporter-ohne-grenzen.de/pressemitteilungen/meldung/journalist-ohne-gerichtsanhoerung-verurteilt
• https://www.reporter-ohne-grenzen.de/polen
• https://www.reporter-ohne-grenzen.de/ungarn
• https://rsf.org/en/index?year=2023
• https://www.presserat.de/pressekodex.html

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 18 березня 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Джерело зображення: unsplash/ Michael Dziedzic.

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.