На сході Демократичної Республіки Конго журналісти стикаються з небезпечними умовами роботи, які впливають на їхню здатність дотримуватися етичних стандартів своєї професії. На додаток до економічних і політичних викликів, які впливають на все конголезьке населення, деякі журналісти постали перед труднощами, які також ставлять під загрозу їхню професійну доброчесність і незалежність.
Умови роботи журналістів у Демократичній Республіці Конго часто описуються самими журналістами як «майже нелюдські». Ці «лицарі пера» стикаються з нерегулярною оплатою праці: ті, кому пощастило, отримують зарплату із запізненням, більшість не отримують її взагалі. Багато з них працюють без офіційного контракту, без медичного страхування і без основних гарантій, передбачених конголезьким Трудовим кодексом. Редакції часто погано обладнані, їм бракує необхідних матеріалів, і журналістам часто доводиться використовувати власне обладнання для роботи на ентузіазмі. Відсутність гарантій зайнятості не дозволяє журналістам працювати в стабільному та безпечному середовищі, що є вирішальним для виконання їхнього завдання з інформування громадськості, а отже, і для сприйняття їхньої позиції як «четвертої влади».
Така ситуація безпосередньо впливає на здатність журналістів дотримуватися етичних стандартів своєї професії. Брак фінансових ресурсів змушує багатьох журналістів вдаватися до небезпечних практик, зокрема приймати «гонорари», тобто плату за висвітлення події або публікацію сприятливої інформації. Хоча прийняття, а іноді й вимагання фінансових вигод від джерел суперечить журналістській етиці, це часто вважається необхідним для виживання у несприятливому економічному середовищі.
Через економічний тиск дехто вдається до самоцензури та уникає висвітлення певних тем через страх втратити роботу або зазнати репресій з боку влади чи впливових груп, які для декого є неофіційним джерелом доходу. Це ставить під загрозу не лише якість інформації, яка потрапляє до громадськості, але й цілісність самої журналістської професії.
Вплив складного контексту на журналістську етику
Етичні принципи журналістики ґрунтуються на незалежності, чесності та точності інформації. У ДРК ці принципи часто піддаються випробуванню складними умовами роботи. Як підкреслив Фердинанд Банга, журналістика — це професія, що регулюється суворими етичними стандартами, але цих стандартів важко дотримуватися, коли журналісти перебувають під постійним економічним і політичним тиском.
Медіаексперт Майкл Шудсон також підкреслює, що медіакомпанії, як соціальні та економічні суб’єкти, несуть велику відповідальність за добробут своїх працівників, у тому числі журналістів. Однак у ДРК цією відповідальністю часто нехтують, що призводить до експлуатації журналістів і порушення їхніх фундаментальних прав. Роботодавці, які прагнуть скоротити витрати, часто не забезпечують мінімальних умов праці, передбачених законом, що посилює вразливість журналістів.
У ДРК існує законодавча база для захисту прав працівників, у тому числі журналістів. Закон № 015/2002 від 16 жовтня 2002 року про Трудовий кодекс забезпечує захист усіх працівників, зокрема щодо робочого часу, права на відпустку та адекватну винагороду. Однак на практиці ці положення часто не застосовуються.
У Гомі, де журналісти часто працюють без офіційного контракту, важко розв’язати питання про оплачувану відпустку або понаднормову роботу.
Медіасередовище в ритмі країни
Окрім економічних та правових проблем, журналісти в ДРК також стикаються зі складним медійним середовищем. Після падіння режиму Мобуту і переходу до більш відкритої системи конголезькі медіа стрімко розвивалися. Однак це розширення не призвело до покращення умов роботи журналістів або якості поширюваної інформації. Як державні, так і приватні медіаорганізації в ДРК страждають від наслідків економічної кризи, що вразила країну. Зменшення тиражів, скорочення рекламних бюджетів і відсутність стабільного фінансування ставлять під загрозу життєздатність медіа та їхню здатність надавати якісну інформацію. Ситуація ускладнюється чимраз більшою недовірою громадськості до медіа, яка вважає, що інформація часто спотворюється або перебуває під впливом корисливих інтересів.
Конголезька держава не має чіткої політики щодо цього питання. Окрім Національного конголезького радіо, яке недостатньо субсидується, жодне медіа не отримує державного фінансування. Однак велика кількість неурядових організацій у регіоні допомогла деяким редакціям покращити умови роботи, хоча це лише крапля в морі, зважаючи на велику кількість потреб. Ці міжнародні організації надають фінансову та технічну підтримку медіа та журналістським організаціям, щоб зміцнити їхню здатність працювати незалежно та дотримуватися етичних стандартів.
Сьогодні вкрай необхідно повернутися до обговорення питання про поліпшення умов роботи журналістів. Це піде на користь Демократичній Республіці Конго не лише з погляду захисту їхніх прав, але й сприятиме розвитку вільної та незалежної преси, яка є запорукою демократії та розвитку.
Місто Гома в регіоні Північне Ківу на сході Конго перебуває в центрі кількох конфліктів з 1990-х років і є одним з найбільш нестабільних місць у світі. Розташована між озером Ківу, вулканом Ньїрагонго і кордоном з Руандою, вона є місцем не лише сутичок між повстанським рухом М23 та армією. Існує також напруженість у відносинах із сусідньою Руандою. Після більш ніж 20 років конфлікту становище цивільного населення є вкрай нестабільним. Сексуальне насильство як метод гібридної війни є широко розповсюдженою проблемою. У 2018 році лікар Деніс Муквеге, який часто лікує стигматизованих жертв, отримав Нобелівську премію миру. Існує також ризик виверження вулканів — востаннє лава накрила частину Гоми у травні 2021 року.
Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 10 вересня 2024 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Стежте за нами у Facebook.
Tags: Демократична Республіка Конго, журналістика, свобода преси, умови праці