Цього року дослідники медіа вивчали журналістські етичні дилеми, появу нових професійних практик, менеджмент ньюзрумів, особливості споживання  контенту, альтернативні способи його монетизації, а також різноманітні виклики для професії пов’язані з технологічним розвитком. Мережа  EJO цього року як самостійно проводила дослідження, так і повідомляла про найновіші наукові праці про медіа. Підводячи підсумки 2015-го, пропонуємо вам підбірку наукових статей, що залишилися поза нашою увагою, але порушують важливі для професії питання і, однозначно, є вартими прочитання.

Криза друкованих чи локальних медіа?

Вже тривалий час на Заході говорять про газетну кризу, а також зміни на ринку локальних видань. Дослідники зі Швеції Інгела Вадбрінг (Ingela Wadbring) та Анніка Бергстрьом (Annika Bergström) вирішили проаналізувати споживання газет у своїй країні впродовж трьох десятиліть, аби зрозуміти, про яку саме проблему йдеться сьогодні: кризу газет чи кризу локальних медіа? У своїй роботі автори шукають  відповіді на три запитання: якими є сильні та слабкі сторони газет на різних платформах порівняно із іншими локальними медіа;  як змінилося споживання друкованих та онлайн-газет; як змінилося споживання новин за допомогою інших локальних медіа (телебачення та безкоштовних щоденних газет) та яким є віковий склад аудиторії на різних платформах. В результаті аналізу дослідниці роблять висновок: споживання газет у Швеції зменшується, незалежно від того, є у них онлайн-версія чи немає, а також незалежно від того, йдеться про платну чи безкоштовну версію. За словами авторів, молодше покоління з віком не стає читати газети так, як це було у попередніх генераціях.   Місцеві телевізійні новини, тимчасом, мають більш стабільну аудиторію.

Професійна ідентичність в епоху онлайн

“Інтернет, а особливо соціальні медіа, принесли масштабні зміни в журналістику, поставивши під сумнів  те, як сприймаються традиційні ролі журналістів, – вважають швейцарські дослідниці Стефані Грубенманн (Stephanie Grubenmann) та Міріам Мекель (Miriam Meckel), автори статті “Журналістська професійна ідентичність: ресурс , що допомагає впоратися зі змінами в індустрії?“. Зміни у професії, зауважують вони, ставлять під сумнів традиційні уявлення про роль журналістики та кидають виклик статусу журналіста.  Грубенманн та Мекель намагаються зрозуміти природу цих змін: виявити, як професійна ідентичність медійників впливає на їхнє сприйняття змін в галузі і чи є вона тим ресурсом, що допомагає впоратися зі змінами у робочому середовищі.  Дослідниці провели 26 інтерв’ю зі швейцарськими журналістами, фокусуючись на їхньому досвіді процесу конвергенції. Проаналізувавши дані, авторки виявили дві лінії інтерпретації професійних ролей: консервативних журналістів, що сприймають журналістику як елітарну професію та вважають нинішні зміни загрозою для якості професії, і більш ліберальних, які приймають нові принципи і вважають незайняту нішу можливістю реалізувати свою креативність.

Як впливає на довіру до журналістів їхня активність у соцмережах?

Соціальні медіа стали альтернативним джерелом отримання новин, вплинули на журналістські практики та сприйняття медіа їхніми споживачами. Американські науковці Май Росі Яанг (Mi Rosie Jahng) та Джеремі Літтау  (Jeremy Littau) у своєму дослідженні “Взаємодія – це довіра: інтерактивність, соціальна реакція та сприйняття журналістської надійності у Твіттері” аналізують, чи впливає активність журналіста у соцмережі на довіру до нього. Автори провели експеримент за участі 156 студентів, аби подивитися, як люди визначають “цінність” людини, яку вони “фоловлять” у соцмережі та що впливає на довіру до певного допису у їхній новинній стрічці. Як виявилося, більша інтерактивність журналіста  сприяє більшій довірі. На відміну від попередніх досліджень, де йшлося про те, що чоловікам -журналістам довіряють більше, ніж журналісткам-жінкам, для учасників цього експерименту статева належність не мала важливого значення.

Як ставляться до журналістики прес-релізів піарники?

Довіра аудиторії до медіа також прямо пов’язана із якістю їхньої роботи, вмінням шукати, перевіряти та подавати інформацію. Однак, останніми роками набуло поширення явище “чурналістики” (“churnalism”) – коли журналісти замість виконання своїх професійних обов’язків з пошуку й перевірки інформації, користуються готовими прес-релізами працівників прес-служб.  Ця тема широко досліджується науковцями, однак Деніел Джексон (Daniel Jackson) та Кевін Молоні (Kevin Moloney) підійшли до неї з іншого боку: вони досліджували її з точки зору не журналістів, а піарників. У рамках свого дослідження вони провели 28 інтерв’ю з британськими PR-фахівцями, щоби виявити їхню точку зору на зв’язки із журналістами та їхню оцінку “чурналістики”. Як зазначають Джексон та Молоні, вони виявили значну кількість працівників PR, які добре розуміють виробництво новин і готують нестандартні, оптимізовані матеріали, що містять меседжі їхніх клієнтів. Цікаво також, як зауважують автори, що переважна більшість інтерв’юйованих PR-працівників виявляли стурбованість поширенням “чурналістики”. “Більшість хоче бачити сильну і незалежну журналістику, де інформаційний внесок PR буде збалансований іншими джерелами”, – резюмують автори.

***

Як нещодавно писала EJO, посилаючись на експертів проекту  Nieman Journalism Lab “Передбачення для журналістики-2016”, наступного року змінюватимуться підходи до трафіку та  персоналізації контенту, журналісти приділятимуть більше уваги продакт-менеджменту, а великі дані призведуть до появи журналістики прогнозів.  Ці трансформаційні процеси, очевидно, стануть об’єктом аналізу й переосмислення медіанауковцями у прийдешньому році.

Право на фото: Flickr, throgers