Після нещодавньої реорганізації the Guardian відділ візуалізації, що займається інфографікою та журналістикою даних, став такою ж ключовою частиною цифрового напряму, як новини,  прямий ефір та аудиторія. Не кожне медіа демонструє подібний ентузіазм, коли йдеться про інтегрування редакційних статей та візуалізації. Приклад the Guardian натомість ілюструє все більше захоплення візуальним сторітелінгом  у ньюзрумах по всьому світу.

Відкриття великих даних та збільшення фокусу на візуальному мовленні спонукало зацікавлення журналістів візуалізаціями. Ньюзруми наймають більше дизайнерів та експериментують із новими формами візуального сторітелінгу.

Але в той час як інформаційні візуалізації, схоже, отримали постійне місце у редакції, більшість  традиційних медіа виявляють, що на практиці поєднати новинні історії з візуалізацією – складно.

Наша нещодавня стаття “Працювати разом чи поруч? Вихід за межі у галузі візуалізації інформації ” (Working with, or next to eachother? Boundary crossing in the field of information visualization)  базується на глибинному етнографічному дослідженні.  На прикладі багатьох робіт ми проаналізували процес виробництва редакційних візуалізацій  і побачили, що напружена співпраця між дизайнером та журналістом не дає газетам змоги виготовляти ефективні візуалізації.

Дисбаланс між статтею та візуалізацією

Дизайнерам складно застосувати журналістські принципи в їхніх візуалізаціях, а журналістам у свою чергу бракує досвіду, аби адаптувати правила дизайну до їхніх історій.

Один дизайнер сказав нам: «Журналісти приходять з неможливими запитаннями, [наприклад, просячи нас] візуалізувати абстрактні поняття, на кшталт ‘випадковість’ чи ‘вроджена здатність’.

Ми також дізналися, що журналісти інколи жахаються зі спрощених візуальних рішень дизайнерів. “Вони ніколи не дивують мене своїми графіками, – поскаржився один журналіст. – Вони завжди пропонують щось, що мені вже спадало на думку”.

Візуалізації загалом розглядаються лише як доповнення до новинних історій. На першому місці  історія, потім – графіка. Дизайнерів рідко залучають до створення новин, частіше – лише просять виконати те, про що просять журналісти.

Один із художників так описує ієрархічні відмінності: “Типовий спосіб консультації дизайнерів журналістами – це стояти позаду стола, зазирати мені через плече, поки я сиджу за комп’ютером і намагаюся візуалізувати те, що він має на увазі”.

Текстуали проти візуалів

В основному, ми спостерігаємо такий спосіб співпраці, коли історії конструюються з точки зору тексту і коли люди, орієнтовані на текст, домінують над візуалами. . “Є журналіст, який приймає рішення щодо історії і дизайнер, який додає до неї візуалізацію”.

В результаті часто можуть виходити нецілісні історії, де текстова та візуальна частини не пов’язані між собою. Навпаки: кожна з них розповідає окрему історію.

Візуальний сторітелінг потребує конструктивної міждисциплінарної команди журналістів та дизайнерів. Складні та інтерактивні візуалізації вимагають навіть більшої кількості галузей, включно з IT-спеціалістами. Раціональна та ефективна праця в міжгалузевому середовищі лише сприяє досягненню успіху. Однак це можливо, якщо учасники процесу ще до початку виробництва історії є однодумцями щодо того, як її розказати. А розпочинається це із визначення ролі та знань кожного, а також зі знаходження  спільної позиції.

Цей крок може бути очевидним в теорії, але наше дослідження показало, що він рідко трапляється у щоденній практиці.

Переклад з англійської мови статті “Journalists And Data Visualisers: Is There Room For Both In The Newsroom?“

Це дослідження частково було опубліковане у Journal of Media Innovations and Digital Journalism. Воно було проведене дослідницькою групою Every Picture Tells a Story, що належить до дослідницької групи з кросмедійної журналістики при Утрехтському університеті прикладних наук (Нідерланди) [http://www.journalismlab.nl/].