Минулого тижня відзначали десяту річницю від заснування Twitter. На перший погляд, він виправдав сподівання: у 2011 році медіа хвалили соцмережу як демократичну силу Арабської весни. Зараз Twitter, згідно з повідомленнями у медіа, широко використовується  терористичними групами, наприклад “Ісламською державою” (ІДІЛ) для поширення насильства та жорстокості.

В останні десять місяців Twitter розширив свої антитерористичні команди та закрив 125 тисяч аккаунтів, що, можливо, були пов’язані з ісламськими терористами. Цим діям передували заяви про те, що екстремістські групи використовують соціальні медіа для поширення жорстоких атак у формі слів, фотографій та відео. Або – для поширення хибних інтерпретацій  Корану, передусім серед західних аудиторій.

Вслід за нещодавніми вибухами у Брюсселі, ІДІЛ, за повідомленнями ЗМІ, наказала своїм прихильникам  заповнити Twitter повідомленнями, в яких ці атаки прославляються.

Сильний, і часом взаємовигідний, зв’язок між тероризмом та медіа підтверджується дослідженнями: без допомоги ЗМІ шок та страх від тероризму залишається локальним.

Задовго до 9/11 театр терору був необхідним медіумом тероризму: драматична постановка жорстокості та смерті надихає читачів, слухачів та глядачів на символічний жах.

В еру тероризму, опосередкованого мас-медіа, (mass-mediated terrorism) (Nacos 2002) журналісти не можуть легко уникати висвітлення терористичних сцен (the terrorism spectacle) (Livingston 1994). Однак, вони не повинні ставати гучномовцями ідеологічних меседжів.

Сьогодні терористи проводять стратегічні кампанії у хитрий спосіб: замість  використання ЗМІ як інструменту, вони обходять журналістику за допомогою соціальних медіа.

Фото котів та гвинтівок стали вірусними

Уникаючи редакційного фільтру, вони не лише поширюють “легенди мучеників” у Сирії та Іраку чи ідеологічну обробку салафітів, як показує дослідження Ютте Клаусен (Jytte Klausen) (2015). Самопроголошена “Ісламська держава” все активніше застосовує професійні інструменти розважальної індустрії.

В минулому розважальну індустрію мобілізували для обслуговування національної воєнної пропаганди. Сьогодні елементи цієї індустрії – поп, реп, комікси, телесеріали та відеоігри і навіть добре відомі зображення котів (#catsofjihad) – стають невід’ємними для терористичної стратегії у твіттері.

Метод переміщення під закордонними прапорами – добре відомий в історії пропаганди. ІДІЛ ненадовго переймає популярні хештеги чи надсилає ці повідомлення через безневинні мобільні додатки.

Ми не повинні обманювати самих себе: глобальне пересилання на перший погляд спонтанних та автентичних твітів із Близького Сходу є результатом невеликої, але розумної і добре організованої мережі активістів у Європі.

З цієї причини твіти не є джерелом, на яке журналісти мають покладатися, хоч і самостійно висвітлювати цю історію складно. Без поширення масовими медіа охоплення твіттера досі обмежене (як і його доходи).

Переклад з англійської мови статті “Tweeting Terror: Is The Media Publicising Terrorism?“

Стаття вперше з‘явилася у Tagesspiegel

Jytte Klausen (2015): Tweeting the Jihad: Social Media networks of Western Foreign Fighters in Syria and Iraq. Studies in Conflict & Terrorism, Vol. 38, S. 1-22.

Steven Livingston: The Terrorism Spectacle. Mass Media and International Terrorism. New York: Longman 1994.

Brigitte L. Nacos: Mass-Mediated Terrorism. The Central Role of the Media in terrorism and Counterterrorism. Lanham u.a.: Rowman & Littlefield 2002.

Фото: EJO and Twitter