«Таке могло трапитися і в нашій країні», – чеський журналіст про вбивство словацького колеги

березня 3, 2018 • Головне, Медіа і політика • by

Вбитий словацький журналіст Ян Куцяк, фото: Aktuality.sk

Шокуюча новина, що з’явилася в понеділок вранці, збурила злість, сум і образу. У Словаччині застрелили молодого 27-річного журналіста-розслідувача Яна Куцяка (Ján Kuciak) та його дівчину Мартіну Кушнірову (Martina Kušnírová).

Згідно з повідомленням керівника словацької поліції Тібора Гашпара (Tibor Gašpar), смерть найімовірніше пов’язана із професією Куцяка. Він працював для Aktuality.sk, де більшість його статей були присвячені податковим махінаціям. Він також писав про оборудки бізнесменів, пов’язаних із урядовою партією SMER.

Це перший випадок убивства журналіста в історії Словаччини. Не лише в країні, а й по всьому світу він спричинив хвилю жаху та обурення. «Це для усіх нас дуже складно. Мені сумно. Відчай, розчарування. Вбивство з політичних мотивів, через те, що наш колега написав і сказав? Це просто божевілля, це гидко», – сказав EJO відомий чеський журналіст-розслідувач Ярослав Кмента (Jaroslav Kmenta).

Очільник словацької поліції також висловив жах: «Це безпрецедентна атака на журналіста, у Словаччині ніколи не було такого серйозного злочину. Я рішуче засуджую його і присягаюся, що ми докладемо максимум зусиль, щоби розслідувати і знайти відповіді на запитання, пов’язані з ним».

Особливо вражає у цій ситуації те, що Ян Куцяк явно був у небезпеці, адже отримував погрози, які оголошував поліції. Журналіст-розслідувач Том Ніколсон (Tom Nicholson), який працював із Яном Куцяком, сказав, що, згідно з Denník N, є небезпідставна підозра, що вбивство могло бути пов’язане з італійською мафією, що користувалася єврофондами у Словаччині.

Стосовно того, чи журналісти в Центральній Європі під загрозою, Ярослав Кмента відповів однозначно: «Так. Це лише збіг обставин, що подібне не відбулося в Чехії».

Спроба змусити розслідувальну журналістику замовкнути та провал системи

Безпека вже не є очевидною справою, погоджуються журналісти. «Я знав Яна Куцяка особисто, тож як я можу почуватися? Мене кидає то в жар, то в холод. Голова вибухає і я  глибоко пригнічений. І так, мені здається, що журналісти нашого регіону в небезпеці», –  сказала EJO Павла Хольцова (Pavla Holcová), засновниця Чеського центру журналістських розслідувань.

За словами Кменти, словацький випадок – це ознака провалу системи. «Поліція не змогла запобігти вбивству журналіста, який описував випадки, добре відомі у Словаччині і які також розслідувала поліція. Отже, поліцейські недооцінювали ситуацію або не були достатньо швидкими, аби заарештувати бандитів за їхні фінансові махінації», – сказав Кмента в коментарі EJO.

Словацький журналіст Петер Ханак (Peter Hanák), який працює для Словацького радіо і телебачення, сприймає вбивство Яна Куцяка як спробу змусити розслідувальну журналістику замовкнути, як сигнал багатих і впливових, хто донедавна мав усе, про те, що недобре стояти на їхньому шляху і псувати їхню бізнес-модель. «Єдина можлива відповідь від журналістів – не впадати у відчай. Показати, що це хибний шлях: якщо вони залякають одного, інші продовжуватимуть свою роботу. В час, коли на журналістів нападають з різних сторін, нам потрібно ще більше відваги»,  – сказав Ханак EJO.

Журналісти потерпають і від політичних заяв

Проблема центральноєвропейських журналістів, які потенційно під загрозою, великою мірою пов’язана із загальним зниженням довіри до журналістів та їхньої роботи, а також із тим, що їх часто висміюють і атакують самі політики.

Чеський президент Мілош Земан (Miloš Zeman) досить відомий своїми поганими стосунками із журналістами. Наприклад, торік у травні, під час зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним, він заявив, що журналістів «надто багато, і їх слід ліквідувати». Це, звісно, було  перебільшенням, але явно не додало до репутації журналістів. Нещодавно, під час президентських виборів, також відбулася фізична атака на журналістів з боку прихильників Земана.

У своєму коментарі EJO Кмента зазначив: «Коли політики постійно говорять про журналістів як негідників, яких треба ліквідувати (навіть якщо наш президент сказав це лише для красного слівця), це створює у суспільстві атмосферу жорстокості. Від цих слів дуже близько до дій. Ці страхітливі дії вчиняють не самі політики, а виконуються тими, хто свого роду відображає їхню точку зору».

Минулі погрози вбивством, жорстокість і цькування

Аналогічна до словацької ситуація могла трапитися і в Чеській Республіці. У 2002 році планувалося вбивство відомої чеської журналістки Сабіни Слонкової (Sabina Slonková). На щастя, цього не відбулося, бо найнятий вбивця під псевдонімом повідомив про цю спробу в поліцію. За підготовку вбивства був звинувачений і засуджений Карел Срба (Karel Srba), колишній секретар міністра закордонних справ Яна Кавана (Jan Kavan).

Сабіна Слонкова, яка сьогодні працює шеф-редакторкою чеського незалежного видання Neovlivní.cz, назвала нещодавій словацький випадок ганебним і висловила глибоке співчуття родинам обох жертв. Зв’язок із розслідувальною роботою та політикою, а також загрози з цим пов’язані, досі в її пам’яті.

«Я сподіваюся, що політики однозначно засудять це жорстоке вбивство і запевнять, що вбивці і ті, хто замовили вбивство, будуть затримані, незалежно від того, хто вони і звідки. Я особисто вважаю, що це дуже небезпечно, коли політики очорнюють журналістів і “малюють мішені” на їхніх лобах», – сказала Слонкова.

У травні 2002 невідомі нападники побили Мартіна Резнічека (Martin Řezníček), співробітника Чеського телебачення. У 1992 році найнятий кіллер убив Вацлава Дворака (Václav Dvořák). Справу закрили через багато років з тим, що вбивство замовив хрещений батько чеської «мафії» Франтішек Мразек (František Mrázek). Дворак не був журналістом, але співпрацював з журналістами у викритті шахрайств Мразека.

У 1990-их був також випадок, коли чеська мафія, яку звинуватили у махінаціях із паливом, замовила вбивство журналіста таблоїдної газети Blesk Станіслава Чеха (Stanislav Čech). Вбивства, зрештою, не відбулося, але винуватців засудили за підготовку.

У Словаччині репортер газети Hospodárské novíny Мірослав Пейко (Miroslav Pejko) зник у 2015 році. А десять років тому зник Павол Рупал (Pavol Rýpal), розслідувальний журналіст та співробітник Словацького телебачення, який працював зі злочинами, пов’язаними із мафією.

Барометр демократії

Згідно зі статистикою «Репортерів без кордонів», тільки 2017 року було вбито 54 професійних журналістів, які просто якнайкраще робили свою роботу. З початку 2018 зареєстровано шість убивств. Безпека журналістської професії є барометром стану демократії, що підтверджує статистика.

У заяві чеських журналістів, опублікованій Фондом незалежних журналістів через день після вбивства Яна Куцяка, сказано: «Напади, а також словесні атаки на журналістів через їхню роботу є нападами на свободу слова. Їхні вбивства через роботу – чисте варварство,  яке в демократичних державах не можна сприймати як прийнятний професійний ризик».

Найнебезпечнішим в останні роки є Латинська Америка. У Мексиці, наприклад, торік вбили 11 журналістів. Серед інших особливо небезпечних країн також Ірак, Пакистан, Сирія та Росія. В Європі ці випадки є рідкістю, однак все ще трапляються. До словацького випадку востаннє в Європі журналіста вбили у жовтні 2017-го, коли на Мальті внаслідок вибуху бомби, закладеної в її машину,  була вбита Дафне Каруана Галізія (Daphne Caruana Galizia).

Погрози «незручним» журналістам, на жаль, є частими у центрально-європейському контексті. «Журналістів досі залякують, вони вже майже звикли до цього. Те, що відбувається, цілком безумно і за межею. По-іншому просто не скажеш», – висловився в коментарі EJO Янек Кроупа (Janek Kroupa), який очолює розслідувальний відділ Чеського радіо.

Фото: Aktuality.sk

Пропонуємо підписатися на щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа від “Європейської обсерваторії журналістики”

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , ,

Send this to a friend