Конференція Free Media Awards, 9 жовтня 2017 року, НаУКМА, Київ

Про свободу слова в Росії, Вірменії та Україні, а також про те, як карикатури та журналістські розслідування стають способами впливу на суспільство і засобами протистояння можновладцям говорили у перший день конференції Free Media Awards 2017, що відбулася 9-10 жовтня в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Участь в обговоренні взяли цьогорічні володарі премії «Вільна преса Східної Європи» – російський карикатурист Сергій Йолкін та вірменська журналістка-розслідувачка Заруї Меджлумян, а також минулорічний лауреат, засновник сайту «Наші гроші» Олексій Шалайський.

Карикатура як інструмент боротьби

Російський карикатурист Сергій Йолкін став відомим завдяки тому, що малює карикатури на російських політиків, зокрема президента. За його словами, саме гумор є одним з найголовніших інструментів у боротьбі з авторитарною та самодержавною  владою, адже представники влади особливо в Росії, прагнуть домінувати на людьми. «Гумор є засобом децентралізації влади, який дає змогу показати той факт, що найвпливовіші російські політики теж люди, наділені примітивними людськими якостями. А карикатура може дістати, викрити їх»,  – каже Сергій.

Робота Сергія Йолкіна

Карикатурист візуалізує політичні події сучасної Росії, порівнює теперішній стан речей та президентство Путіна із правлінням царя та імперською Росією. «Я намагаюся не прив’язуватися до новиних стрічок, обираючи тему для своїх малюнків,  – каже автор. – Мене цікавить те, про що говорять люди, які теми важливі для громадян моєї країни, які події збирають найбільше коментарів».

Художник  шукає соціально-політичний тренд, який потім перевтілює в малюнок. Найчастіше Сергій Йолкін змальовує образ російського президента. «Я часто чую зауваження, про те, що  Путін у мене виглядає миловидним, а не  ікластим та з руками по лікоть у крові», – каже автор. Пояснює своє бачення тим, що агресивне зображення Путіна транслює власну злість до політика та підсвідомо викликає страх перед ним. Також зазначає, що карикатури, де Путін виглядає жалюгідним, мають більший відгук в аудиторії. У своїй справі Сергій фактично є першопрохідцем, адже, на відміну від Європи та Америки, явище карикатури та гумористичних зображень  в Радянському Союзі було знищене. Лише тепер, з нуля відбувається відродження жанру політичної карикатури, додає автор, який вважає її важелем  протидії  страху та інструментом у боротьбі за свободу слова.

Карикатурист регулярно отримує погрози та шантаж на свою адресу. Його Фейсбук та Твіттер  заповнюють образливі коментарі та повідомлення, але Йолкін називає це «фоном для роботи». «Я не вважаю за потрібне скаржитися на такі дрібниці», – каже Сергій Йолкін. Гірше для нього те, що ЗМІ, які поширюють його роботи, також отримують погрози й часто відмовляються друкувати нові карикатури.

«Юридичний» підхід вірменської журналістки

Вірменська журналістка Заруї Меджлумян вважає, що для ефективної журналістської роботи надзвичайно важливою є правова обізнаність. Маючи освіту журналіста, вона здобуває і юридичну, аби мати змогу детально вивчати справи, з якими працює.

Каже, що її аудиторія – це суспільство, люди, чиї права порушуються. Їй часто доводилося працювати у в’язницях, допомагати людям. Зрештою, журналістка взяла на себе активістську функцію, заснувавши у Вірменії правозахисну організацію  Аrmenia Innocence Projects. Вона допомагає людям, що не скоювали злочинів, уникнути безпідставного покарання. 2014 року таким чином «врятували» 17 підсудних, у 2017 – 80.

На фото: Заруї Меджлумян

Заруї Меджлумян також викладає для студентів-журналістів. Ставить собі за мету навчити їх розв’язувати кримінальні кейси. При цьому наголос робить на тому, що завжди потрібно шукати факти. «Тому що без них навіть найкращий експерт-криміналіст не може просунутись у розгляді справи», – каже Заруї.

Журналістські розслідування для протидії корупції

Український журналіст, керівник проекту «Наші Гроші», лауреат премії Free Media Awards 2016 року Олексій Шалайський зосередив свою увагу на проблемі корупції в Україні. За його словами, журналістські розслідування корупційних схем нині є основним трендом української журналістики. «Наразі, ми стикнулись з тією проблемою, що в Україні більше не залишилось невідомих корупційних схем. Фактично, у наших журналістів не лишилось роботи, але корупція все одно процвітає», – сміється Олексій.

На фото: Олексій Шалайський

Каже, що в Україні багато хороших журналістів, але так само багато в мережі “проплачених” людей, які критикують хороших журналістів без підстав та доказів. На думку Шалайського, останніх більше. Засновник «Наших грошей» вважає, що в таких умовах українські журналісти приречені на те три речі. По-перше, «лазити туди, куди, можливо, й не варто, але для розкриття правди слід залізти». При цьому журналіст має вміти грамотно протистояти опору правоохоронних органів, митній, податковій службі. По-друге, журналіст «приречений» на професіоналізм, адже для того, щоб зрозуміти суть справи та мати змогу оперувати фактами, журналіст має бути таким самим фахівцем у цій справі, як її безпосередній учасник. По-третє, журналісти мають зважати на відсутність можливості піднімати корупційні схеми регіонального значення (малих міст та великих сіл) на той самий рівень, на якому розглядаються аналогічні у великих містах.

Премією Free Media Awards («Вільна преса Східної Європи») ZEIT Stiftung (Німеччина) та Fritt Ord (Норвегія) нагороджують незалежних журналістів та ЗМІ зі Східної Європи. Цього року відзнаки отримали російський журналіст Антон Наумлюк, російський карикатурист Сергій Йолкін, журналістка з Вірменії Заруї Меджлумян та азербайджанський проект  Meydan TV.

Фото: Олександра Панченко